Постанова
Іменем України
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 191/2139/18
провадження № 61-18490св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який є правонаступником Корабельного відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2019 року у складі судді Коваленка І. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Локтіонової О. В., Самчишиної Н. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який є правонаступником Корабельного відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області (далі - Корабельний ВДВС), про повернення майна.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником автомобіля Ford Fiesta, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 вказувала, що ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2016 року, постановленою у цивільній справі № 488/5059/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6 , про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, накладено арешт на зазначений автомобіль та передано його на тимчасове зберігання ФОП ОСОБА_2 .
На виконання вказаної ухвали 08 вересня 2016 року державним виконавцем Корабельного ВДВС відкрито виконавче провадження та накладено арешт на транспортний засіб і заборону його відчуження.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2016 року ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 07 вересня 2016 року скасовано, заяву про забезпечення позову повернуто до того ж суду для нового розгляду.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2016 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Окрім того, ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 12 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6 , про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2015 року.
Після цього вона направила ФОП ОСОБА_2 лист з вимогою повернути транспортний засіб, проте остання відповіді не надала, автомобіль не повернула та продовжує утримувати транспортний засіб без будь-якої правової підстави.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд зобов'язати ФОП ОСОБА_2 повернути їй автомобіль Ford Fiesta, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ,та ключі від нього.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 автомобіль Ford Fiesta, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , та ключі від вказаного автомобіля.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач не повертає вищевказаний автомобіль його законному власнику, після того як відпала підстава зберігання, чим порушує його право вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому вимоги позивача в частині повернення майна є законними та обґрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу та зупинено виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2019 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно задовольнив позов ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять належних і достатніх доказів фактичного виконання державним виконавцем судового рішення в частині передачі автомобіля на зберігання ФОП ОСОБА_2 .
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником автомобіля Ford Fiesta, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України з обліковими відомостями внесених до нього, наданого Регіональним сервісним центром в Миколаївській області, автомобіль Ford Fiesta, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_1 09 квітня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 5306/01/4841/2016 з оформленням на її ім'я свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 . Також встановлено, що попереднім власником цього транспортного засобу був ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунок серії ААЕ № 347195.
З матеріалів цивільної справи № 488/5059/15-ц вбачається, що у провадженні Корабельного суду м. Миколаєва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_6 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу вищевказаного автомобіля.
У рамках даної справи ухвалою Корабельного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову.
Накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_5 , а саме: автомобіль Ford Fiesta, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
Автомобіль Ford Fiesta, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , передано на зберігання ФОП ОСОБА_2 .
Заборонено Регіональному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо арештованого майна, у тому числі, здійснювати реєстрацію виникнення, припинення чи зміни права власності на зазначене майно.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2016 року задоволено заяву ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Корабельного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2016 року ухвалу Корабельного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2016 року скасовано, у задоволені заяви ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
07 вересня 2016 року ОСОБА_4 подала ще одну заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що на час розгляду справи спірний автомобіль вже тричі відчужувався на користь інших осіб та на час звернення із заявою його власником є ОСОБА_1 .
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2016 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_1 , а саме: автомобіль Ford Fiesta, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , та передано його на зберігання ФОП ОСОБА_2 .
Заборонено Регіональному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо арештованого майна, у тому числі, здійснювати реєстрацію виникнення, припинення чи зміни права власності на зазначене майно.
На виконання вищевказаного судового рішення 08 вересня 2016 року державним виконавцем Корабельного ВДВС винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2016 року ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 вересня 2016 року скасовано. Заяву ОСОБА_4 повернуто до того ж суду для нового розгляду.
03 листопада 2016 року за заявою ОСОБА_1 на підставі ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2016 року державним виконавцем звільнено майно з-під арешту.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2015 року.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 направила ФОП ОСОБА_2 лист з вимогою повернути транспортний засіб, проте остання відповіді не надала і добровільно майно, з якого було знято арешт, не повернула.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).
Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що власником спірного транспортного засобу є позивач, а підстава, на якій відповідач отримала на зберігання це майно, відпала, дійшли правильного висновку, що вказане майно зберігається останньою без достатньої правової підстави, тому підлягає поверненню позивачу.
Твердження заявника, що матеріали справи не містять доказів фактичного виконання виконавцем судового рішення в частині передачі автомобіля на зберігання ФОП ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами справи. Крім того, не погоджуючись з оцінкою доказів, проведеною судами першої та апеляційної інстанцій, заявник не наводить порушень процесуального права, які б могли до цього призвести. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на відсутність доказів втрати, пошкодження відповідачем майна, переданого на зберігання, у даному випадку належним способом захисту права є звернення позивача з позовом про повернення майна. Тому доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними.
Таким чином, доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
У частині третій статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року залишити без змін.
Поновити виконання заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
Є. В. Синельников