Ухвала
16 березня 2021 року
м. Київ
справа № 766/10757/20
провадження № 61-3550 ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., від 28 січня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Білозерського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що 03 липня 2020 року постановою державного виконавця Білозерського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пшенишнюка А. В. (далі - державний виконавець)відкрито виконавче провадження № 62469730, за виконавчим листом № 2-3207/09 від 10 березня 2010 року, про солідарне стягнення з нього та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Морський транспортний банк» в особі Херсонської філії ВАТ «Морський транспортний банк» боргу у розмірі 139 507,80 дол. США.
Заявник просив визнати неправомірними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та скасувати вказану постанову, зобов'язати державного виконавця прийняти постанову про повернення стягувачу без прийняття до виконання вказаного виконавчого листа. Вважав, що державний виконавець у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» відкрив виконавче провадження протиправно, так як 15 червня 2015 року було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та встановлено строк до 15 червня 2016 року для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання. Рішення щодо поновлення строку пред'явлення документа до виконання у справі не було і строки не поновлювались.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Кузьміної О. І. від 28 жовтня 2020 рокускаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження незаконними та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 03 липня 2020 року. Зобов'язано державного виконавця повторно розглянути заяву ПАТ «МТБ Банк» про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-3207/09 виданого 10 березня 2010 року Дніпровським районним судом м. Херсона про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 104 047,05 дол. США. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 28 січня 2021 року ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28 жовтня 2020 року в частині задоволених вимог скасовано та постановлено нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.
03 березня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови складений 02 лютого 2021 року та отриманий представником 04 лютого 2021 року.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити.
Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_3 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документу до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (частина перша статті 25 Закону № 606-XIV).
За змістом положень статті 26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону № 606-XIV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 606-XIV у разі повернення виконавчого документа стягувачу в зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа в зв'язку зі встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Частиною п'ятою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, установлених статтею 22 цього Закону.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою від 15 червня 2015 року повернуто виконавчий лист №2-3207/09, виданий 10 березня 2010 року Дніпровським районним судом м. Херсона, оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII встановлена заборона на реалізацію іпотечного майна. Іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, у боржника не виявлено. 03 липня 2020 року державнийвиконавець відкрив виконавче провадження.
Заборона на звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, введена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і на момент повернення виконавчого листа та на момент винесення оскаржуваної постанови була чинною.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з нормами Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перервалися з набуттям чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому стягувач не пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин, у державного виконавця не було підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. А повернення виконавчого листа з підстав дії мораторію не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження і не позбавляє стягувача права повторно звернутися у строк, встановлений державним виконавцем.
Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 753/17114/17.
Виходячи зі встановлених судом обставин, на підставі поданих сторонами доказів, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої з порушенням норм процесуального права, та правильно відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_3 .
Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження є необгрунтованими, оскільки не містять у собі посилань на обставини чи докази, які спростовують висновки суду попередньої інстанції, а зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо незаконності і неправильності судового рішення.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції положень статті 22, 23, 47 Закону України «Про виконавче провадження» є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Керуючись статтею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Херсонського апеляційного суду від 28 січня 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Білозерського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «МТБ Банк».
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара