Постанова
Іменем України
31 березня 2021 року
м. Київ
справа № 756/8240/18
провадження № 61-12110св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» на постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Коцюрби О. П., Нежури В. А. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» про визнання договорів припиненими,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, в якому просили:
визнати припиненим кредитний договір від 18 грудня 2007 року № 11271153000, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»,
визнати припиненим договір іпотеки від 18 грудня 2007 року № 73058, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Свої вимоги обґрунтовують тим, що 04 квітня 2013 року було ухвалено рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 625 104,68 грн.
Після отримання рішення про дострокове погашення заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а відповідач втратив можливість нарахування та стягнення з позивача ОСОБА_2 відсотків за кредитним договором.
Позивачі вважають, що договір припинений 04 квітня 2013 року, а строк протягом якого відповідач міг звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням сплив 04 квітня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд зазначав, що обставин, які б свідчили про припинення кредитного договору, визначених законом, судом встановлено не було, оскільки зобов'язання за цим договором не виконані.
Також, не встановлено обставин, які б свідчили про припинення іпотеки.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (далі - ТОВ «ФК «Морган Кепітал») про визнання договорів припиненими в частині відмови у визнанні припиненим договору іпотеки скасовано та ухвалено за цими вимогами нове судове рішення про задоволення цієї частини позову.
Визнано припиненим договір іпотеки № 73058, який укладений 18 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 2982 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д.
В решті рішення залишене без змін.
Частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився із місцевим судом у тому, що ухвалення рішення суду щодо стягнення боргу не призводить до припинення зобов'язань за кредитним договором, положення ЦК України не містить норм про припинення зобов'язань та звільнення боржника від обов'язку повернення суми боргу внаслідок ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості. Вказував, що місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку, що в даному випадку зобов'язання за кредитним договором може бути припинено виключно у зв'язку з виконанням, проведеним належним чином у відповідності до статті 599 ЦК України.
Встановивши, що у вересні 2018 року ТОВ «ФК «Морган Капітал» було звернуто стягнення на предмет іпотеки позасудовим шляхом, на підставі Закону України «Про іпотеку», шляхом набуття права власності, що підтверджено сторонами під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та наявності підстав для визнання договору іпотеки № 73058, який укладений 18 грудня 2007 року припиненим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року представник ТОВ «ФК «Морган Кепітал» - директор Харченко Р. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду ТОВ «ФК «Морган Кепітал» зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та вказує на те, що апеляційний суд в порушення положень частини другої статті 264, частини шостої статті 367 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог та розглянув вимоги позивачів з підстав, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вказане порушення, на думку представника заявника полягало в тому, що позивачі вказували, що договір іпотеки був припинений 04 квітня 2013 року разом із припиненням основного зобов'язання.
Такої підстави для припинення іпотеки, як набуття іпотекодержателем предмету іпотеки у власність позивачі не заявляли. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося під час розгляду справи в суді першої інстанції, а зазначена обставина підставою позову не була.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Оболонського районного суду м. Києва.
05 вересня 2020 року цивільна справа № 756/8240/18 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Жданової В. С.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 18 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11271153000, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 397 000,00 грн з розрахунку 13,90 % річних на строк з 18 грудня 2007 року по 18 грудня 2014 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 73058.
Згідно п. 1.1 договору, в іпотеку позивачі передали АКІБ «УкрСиббанк» нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
04 червня 2013 року ОСОБА_1 уклала шлюб, у зв'язку з чим відбулась зміна її прізвища з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі ПАТ - «УкрСиббанк») та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») 08 грудня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ПАТ «УкрСиббанк» передало ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами.
Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами ПАТ «Дельта банк» набуло права вимоги по зазначеному кредитному та іпотечному договорах.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість у розмірі 625 104,68 грн.
13 лютого 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Морган Кепітал» було укладено договір № 211/К купівлі - продажу майнових прав, за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» відступив ТОВ «ФК «Морган Кепітал» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 1127115300 від 18 грудня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .
Того ж дня, за договором відступлення прав від 13 лютого 2018 року за договором іпотеки № 73058, посвідченим 18 грудня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д., за реєстровим № 2982, ТОВ «ФК «Морган Кепітал» набуло прав вимоги за договором іпотеки.
Під час розгляду справи в апеляційному суді було встановлено, що у вересні 2018 року ТОВ «ФК «Морган Капітал» було звернуто стягнення на предмет іпотеки позасудовим шляхом, на підставі Закону України «Про іпотеку», шляхом набуття права власності, що підтверджено сторонами під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Аналітичний центр Дробнова», ринкова вартість об'єкта - квартири АДРЕСА_1 , станом на 28 вересня 2018 року, складає 550 500 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова та рішення місцевого суду в частині позовних вимог про визнання припиненим договору іпотеки у повній мірі не відповідає, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Згідно з пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі, зокрема набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина п'ята статті 36 Закону України «Про іпотеку»).
У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16 зроблено висновок, що Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17 (провадження № 14-328цс19) зазначила, що статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц (провадження № 14-146цс18) зробила висновок, що суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
При поданні позову позивачі вважали, що внаслідок задоволення банком своїх вимог внаслідок ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості зобов'язання за кредитними договором та договором іпотеки припинилися.
З матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2018 року судом першої інстанції, протокольною ухвалою, було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про долучення доказів, яке також містило посилання на те, що 28 вересня 2018 року спірна квартира перейшла у власність до відповідача, а тому є підстави вважати іпотеку припиненою у зв'язку із набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
Представник позивача вказував, що набуття права власності на предмет іпотеки та державної реєстрації права власності в позасудовому порядку є фактом припинення зобов'язань за договором іпотеки.
Вказану обставину також встановив суд апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що право власності на предмет іпотеки зареєстроване за іпотекодержателем, який не заперечує факт припинення іпотеки внаслідок переходу до нього права власності на предмет іпотеки, тому відсутні правові підстави вважати порушеними права позивачів в спірних правовідносинах, у зв'язку з чим у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити з указаних мотивів.
Звертаючись із цією касаційною скаргою представник ТОВ «ФК «Морган Кепітал» просив постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року скасувати повністю.
Зі змісту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» (далі - ТОВ «ФК «Морган Кепітал») про визнання договорів припиненими було скасоване лише в частині відмови у визнанні припиненим договору іпотеки та ухвалено за цими вимогами нове судове рішення про задоволення цієї частини позову. Визнано припиненим договір іпотеки, в решті рішення залишене без змін.
Доводів про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права в частині вирішення позовних вимог щодо визнання кредитного договору припиненим касаційна скарга не містить, і під час касаційного перегляду цієї справи таких обставин не встановлено, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції в іншій частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, їх рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню в цій частині.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення вимог касаційної скарги, із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Морган Кепітал» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги у розмірі по 352,40 грн (1 409,60 * 50 %) / 2).
Керуючись статтями 141, 400, 410, 412, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання припиненим договору іпотеки скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» про визнання припиненим договору іпотеки відмовити з мотивів, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
В решті рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган Кепітал» по 352,40 грн судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. С. Ткачук