Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 504/2755/13-ц
провадження № 61-15937св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі (за первісним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Красносільська сільська рада Комінтернівського району Одеської області,
позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шейк-Сейкін Олексій Миколайович, на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2017 року у складі судді Вінської Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з травня 2003 року позивач та відповідач проживали однією сім?єю, вели спільне господарство.
05 липня 2005 року між ними укладено шлюб.
Протягом останніх декількох років сімейні відносини поступово почали погіршуватися, що призвело до припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2012 року у справі № 2/1515/1660/12 шлюб розірвано.
ОСОБА_1 зазначав, що у період шлюбу придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка є спільним майном подружжя.
Проте правовстановлюючі документи на квартиру оформлені на ім?я відповідача ОСОБА_2 , яка проживає у квартирі разом з іншим чоловіком та чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні нерухомим майном.
Крім того, позивач вказував, що він зареєстрований у спірній квартирі, а також придбана вона за спільні кошти сторін.
На підставі викладеного та з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив: визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину цієї квартири; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 16 березня 2006 року № 80 про оформлення права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 ; зобов?язати виконавчий комітет Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області оформити право власності на квартиру в рівних частинах за ним та ОСОБА_2 ; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 березня 2006 року, видане на ім?я ОСОБА_2 ; зобов?язати виконавчий комітет Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме по Ѕ частині квартири; зобов?язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні Ѕ частиною квартири; усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення з Ѕ частини квартири ОСОБА_3 та вселення ОСОБА_1
ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою власністю.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 02 вересня 2005 року між нею та приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Мікомегас» (далі - ПП ВКФ «Мікомегас») укладено договір про пайове інвестування в будівництво, за умовами якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання щодо часткового інвестування будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 з метою отримання у власність квартири № 24 .
На виконання умов договору про пайове інвестування в будівництво нею особисто 02 вересня 2005 року сплачено у якості пайового внеску грошові кошти у розмірі 129 410,30 грн, які є повним внеском інвестора.
05 листопада 2005 року між нею та ОСОБА_1 укладено шлюб.
На підставі рішення виконкому Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 16 березня 2006 року № 80 оформлено право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 та 20 березня 2006 року на її ім?я видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою власністю.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірної квартири. Вселено ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 . Зобов?язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні Ѕ частиною спірної квартири.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірна квартира придбана сторонами у період шлюбу, тому може бути визнана об?єктом спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 24 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
РішенняКомінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала мотивована тим, що оцінюючи надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог, натомість ОСОБА_2 надала довідку ПП ВКФ «Мікомегас» від 29 листопада 2013 року, згідно з якою вона сплатила повний внесок в інвестування квартири. Крім того, застосовуючи положення статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) з?ясуванню також підлягає факт набуття майна за спільні сумісні кошти подружжя або за рахунок спільної праці подружжя. Також сам по собі факт отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об?єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , яка оформлена на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на підставі рішення від 16 березня 2006 року № 80, зареєстрованого Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації 08 червня 2007 року за ОСОБА_2 .
В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира придбана сторонами у період перебування їх у шлюбі, тому вона є спільним сумісним майном подружжя.
Спільна сумісна власність осіб, відповідно до частини першої статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не передбачає визначення часток кожного з співвласників, вимоги про поділ або виділ майна ОСОБА_1 не заявлялися.
Підстави для застосування позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_2 , відсутні.
РішенняКрасносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 16 березня 2006 року № 80 є законним та таким, що не порушує право ОСОБА_1 , оскільки воно не скасовує право спільної сумісної власності подружжя, тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і виданого на підставі цього рішення свідоцтва про право власності на квартиру.
Вирішення вимог про зобов?язання Красносільську сільську раду Комінтернівського району Одеської області оформити право власності на квартиру, в тому числі і за ОСОБА_1 , шляхом видачі свідоцтва про право власності не може бути вирішено без вирішення питання про поділ або виділ майна із спільної сумісної власності подружжя.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов?язання не чинити та усунути перешкоди у користуванні власністю та вселення є обґрунтованими, доведеними, однак вони не підлягають задоволенню, оскільки на час постановлення рішення позивач помер, а його правонаступник ОСОБА_4 вимог щодо усунення перешкод у користуванні квартирою або вселення у квартиру не заявляла.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки нею не доведено набуття квартири у власність особисто, а не під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевим судом ухвалено рішення, яке є законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шейк-Сейкін О. М., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 березня 2019 року у справі № 504/3460/18, яке набрало законної сили, встановлено факт укладення шлюбу між сторонами 05 листопада 2005 року. Оскільки ОСОБА_2 повністю сплачено внесок в інвестування квартири 02 вересня 2005 року, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_1 , тому спірна квартира не є спільним сумісним майном подружжя.
Крім того, в суді апеляційної інстанції справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки суддя Дрішлюк А. І. брав участь у вирішенні цієї справи по суті в суді апеляційної інстанції та після скасування ухвали апеляційного суду касаційним судом знову брав участь у новому розгляді справи, що є порушенням статті 37 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та безумовною підставою для скасування постанови апеляційного суду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
11 листопада 2020 року справу передано до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 січня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями у справі № 504/2755/13-ц (провадження № 61-15937св19) визначено суддю-доповідача Фаловську І. М.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 05 липня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації актів громадянського стану зроблено актовий запис № 1046 від 05 липня 2005 року (а. с. 8, т. 1).
02 вересня 2005 року між ОСОБА_2 та ПП ВКФ «Мікромегас» укладено договір про пайове інвестування в будівництво № 24/п, за умовами якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання щодо часткового інвестування будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 з метою отримання у власність квартири № 24 . Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що повний внесок інвестора складає 129 410,30 грн. Фінансування будівництва здійснюється шляхом перерахування інвестором грошових коштів у сумі 129 410,30 грн на розрахунковий рахунок фірми до 05 жовтня 2005 року (а. с. 28, т. 1).
Згідно з довідкою ПП ВКФ «Мікромегас» від 29 листопада 2013 року ОСОБА_2 сплатила 02 вересня 2005 року обумовлену договором суму в повному обсязі (а. с. 34, т. 1).
Рішенням виконкому Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 16 березня 2006 року № 80 оформлено за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
20 березня 2006 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а. с. 31, т. 1).
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2012 року у справі № 1515/2431/12, яке набрало законної сили, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 05 липня 2005 року Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.
10 травня 2012 року ОСОБА_1 склав заповіт, за умовами якого належну йому Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_4 (а. с. 47, т. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер (а. с. 42, т. 2).
ОСОБА_4 залучена до участі у справі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Одним з елементів права на справедливий судовий розгляд є право на розгляд справи незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukrain, 33949/02 § 49). До порушення останнього призводить ситуація, коли після повернення справи на новий розгляд вона розглядається попереднім складом суду або суддею, чиє рішення було скасовано (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Де Хаан проти Нідерландів» (De Haan v the Netherlands, 22839/93, § 51, ECHR 1997-IV).
Відповідно до частини третьої статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.
Тлумачення частини третьої статті 37 ЦПК України свідчить про те, що у ній закріплена заборона участі судді у новому розгляді тільки після скасування попереднього судового рішення (ухвали чи рішення), прийнятого ним же по суті спору. Визначальним юридичним фактом, що унеможливлює повторну участь судді у новому розгляді справи, є скасування попереднього рішення або ухвали.
Подібні висновки викладені у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18) та у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 456/4731/14 (провадження № 61-6592св18), 02 листопада 2020 року у справі № 2-942/10 (провадження № 61-7281св20).
Згідно з частиною другою статті 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
В матеріалах справи наявна ухвала апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року у складі суддів: Сєвєрової Є. С., Процик М. В., Дрішлюка А. І., якою залишено без змін рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2015 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У новому розгляді справи в суді апеляційної інстанції Одеський апеляційний суд у складі суддів: Черевка П. М., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І. прийняв постанову від 20 червня 2019 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а заочне рішенняКомінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2017 року залишив без змін.
Оскільки суддя Дрішлюк А. І. брав участь у вирішенні справи по суті спору у апеляційному суді Одеської області (ухвала апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2015 року, яка була скасована ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року), він не може брати участь у новому розгляді цієї справи після скасування ухвали суду апеляційної інстанції та підлягає відводу (самовідводу) відповідно до частини другої статті 36 ЦПК України.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2017 року було розглянуто в суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Оскільки ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шейк-Сейкін О. М., обґрунтовує доводи касаційної скарги тим, що постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року прийнято неповноважним складом суду і ця обставина підтверджується матеріалами справи, тому оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шейк-Сейкін Олексій Миколайович, задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 20 червня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук