19 березня 2021 року
м. Київ
справа № 362/6346/13
провадження № 61-2618ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу»,
стягувач - Приватне акціонерне товариство «БГ Банк»,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сичов Олексій Олександрович, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року, ухвалені за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «БГ Банк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Мані Флоу» звернулося із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2020 року заяву задоволено.
Замінено стягувача - Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) «БГ Банк» на його правонаступника - ТОВ «Мані Флоу» у виконавчому провадженні № 59876577, яке перебуває на виконанні у Васильківському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відкритому на підставі виконавчого листа № 362/6346/13-ц, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області 7 вересня 2016 року на виконання рішення апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сичов О. О., залишено без задоволення, ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2020 року - без змін.
Не погоджуючись із ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2020 року та постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сичов О. О., 19 лютого 2021 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху і надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно зі статтею 25 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Підставою касаційного оскарження ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сичов О. О., вказуєнеправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує, що ТОВ «Мані Флоу» не є правонаступником ПрАТ «БГ Банк» з огляду на відсутність у банка прав іпотекодержателя. Зазначає, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 752/21043/15-ц.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних ухвали і постанови вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.
Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2015 року у задоволенні позову ПАТ «БГ Банк» відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 9 серпня 2016 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 у розмірі 661 689,99 доларів США, що на 15 липня 2013 року еквівалентно 5 288 888,90 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстрованого в реєстрі за № 6999, а саме на житловий будинок загальною площею 399,6 кв.м, житловою площею 176,3 кв.м на АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,211 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221480901:01:019:0021, цільове призначення для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Установлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 1 568 899,38 грн згідно висновку про незалежну оцінку від 12 вересня 2013 року, проведену Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Цетр Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Центр».
Грошові кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, визначено направити на погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «БГ Банк» за кредитним договором від 11 грудня 2007 року № 189 у розмірі 661 689,99 доларів США, що на 15 липня 2013 року еквівалентно 5 288 888,90 грн.
У іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
7 вересня 2016 року Васильківським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист № 362/6346/13.
22 серпня 2019 року Васильківським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 59876577.
24 жовтня 2019 року відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу активів майна ПАТ «БГ Банк», переможцем яких у відповідності до Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-10-01-000088-b є ТОВ «Мані Флоу». Перелік придбаних активів та всі умови продажу підтверджено Паспортом відкритих торгів (аукціону).
Придбані активи оформлені відповідними договорами про відступлення майнових прав та прав вимог до боржників, відповідно до яких ТОВ «Мані Флоу» замінює ПАТ «БГ Банк» у всіх правовідносинах ПАТ «БГ Банк» з боржниками.
28 листопада 2019 року ПАТ «БГ Банк» та ТОВ «Мані Флоу» укладено договір № 11/2019-15 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальника та заставодавців та/або іпотекодавців, поручителів зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитним договором та договорами іпотеки, застави, поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.
28 листопада 2019 року ПАТ «БГ Банк» та ТОВ «Мані Флоу» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за договором іпотеки від 11 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л. М. та зареєстрований за № 6998.
Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Продаж прав вимоги за кредитним договором має наслідком зміну кредитора у зобов'язанні, що узгоджується з приписами статті 512 ЦК України. При цьому за приписами частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту
статей 512, 514 ЦК України та статті 442 ЦПК України.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.
Процесуальне правонаступництво в розумінні зазначеної законодавчої норми допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 і Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від такої позиції, про що зазначила у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження № 11-771ас18).
Крім того, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09.
Ураховуючи наведені обставини та вимоги законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ «Мані Флоу». Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача у виконавчому провадженні відповідає змісту
статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи заявника про те, що ТОВ «Мані Флоу» не є правонаступником ПрАТ «БГ Банк» з огляду на відсутність у банка прав іпотекодержателя, відхиляються касаційним судом, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи.
Крім того, твердження заявника про те, що іпотеку належним чином у реєстрі не зареєстровано, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, оскільки іпотека залишається чинною для нового власника навіть у разі відсутності відповідного реєстраційного запису. Тобто у разі відсутності чинного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису. Адже такий запис виключено на підставі рішення суду, якого вже немає. Це означає, що іпотека дійсна з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.
Доводи заявника про те, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада2019 року у справі № 752/21043/15-ц, також відхиляються касаційним судом, оскільки вказане судове рішення ухвалено за інших установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сичов О. О., на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року є необґрунтованою, додержання норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду апеляційної інстанції, який погодився з висновком суду першої інстанції.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сичов О. О., на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року суд відмовляє.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сичов Олексій Олександрович, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року, ухвалені за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «БГ Банк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук