Провадження № 11-кп/821/254/21Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Справа № 711/4421/16-к Категорія: Глава 34 КПК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
30 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 20 квітня 2011 року щодо нього за нововиявленими обставинами,
Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 ОСОБА_7 засуджений за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.12.2011 вирок Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Засуджений ОСОБА_7 звернувся до суду з заявою про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 щодо нього за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що резолютивна частини даного вироку не містять застереження щодо мінімального строку покарання у виді позбавлення волі, який він має відбути, як засуджений до довічного позбавлення волі, для реалізації права на подання клопотання про пом'якшення призначеного покарання у відповідності до положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, на думку засудженого, узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ в рішеннях від 12.02.2008 в справі «Кофкаріс проти Кіпра» та від 09.07.2013 в справі «Вінтер та ін. проти Об'єднаного Королівства». Узагальнюючи доводи ОСОБА_7 просить скасувати вироку Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 та ухвалити новий вирок, в якому зазначити мінімальний строк покарання у виді позбавлення волі, який він має відбути для використання права на пільги засуджених, передбачені процесуальним законом.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.01.2021 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 щодо нього за нововиявленими обставинами. Зокрема, судом зазначено, що обставини, на які посилається засуджений в якості нововиявлених, не є нововиявленими в розумінні положень ст. 459 КПК України, а інших суттєвих обставин неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути, колегією суддів не встановлено.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали суду від 11.01.2021 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та просить призначити новий розгляд його заяви в суді першої інстанції.
Як на підставу для такого скасування зазначає, що судом ухвалено рішення незаконним складом суду, оскільки суддя ОСОБА_9 в складі колегії суддів розглядала кримінальну справу № 1-259/2011 щодо ОСОБА_10 - співучасника вчинених злочинів, за якими його засуджено вироком Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 і висловила свою думку щодо обвинувачення в цілому та доказів діянь, як безпосередньо ОСОБА_10 , так і його, зокрема. На думку засудженого, наведені обставини, на виконання положень ст.ст. 75, 76 КПК України, виключають участь судді ОСОБА_9 у розгляді його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що є безпосередньою підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України.
Також зазначає, що суд першої інстанції при розгляді його заяви в порядку Глави 34 КПК України, відмовився застосувати Конвенцію та практику ЄСПЛ та констатувати факт порушення його прав, передбачених ст.ст. 3,6,13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В обґрунтування вказаної обставини зазначає, що розгляд його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами тривав поза розумні строки, встановлені законом, зокрема з 11.07.2016 по 11.01.2021, що у сукупності становить 4 роки 6 місяців та суперечить положенням ч. 1 ст. 466 КПК України про те, що розгляд заяви відповідної категорії має відбутися протягом двох місяців з дня її надходження. Такий факт затягування розгляду поданої ним заяви позбавляє його права на ефективний захист в національних судах, є психологічним тиском та змушує відмовитись від порушень його прав.
Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні вимоги в повному обсязі і просили їх задовольнити з наведених підстав, думку прокурора про законність, обгрунтованість судового рішення та безпідставність апеляційних вимог, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги засудженого ОСОБА_7 до задоволення не належать.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За змістом ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаних вимог кримінального процесуального закону при розгляді заяви засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 за нововиявленими обставинами суд першої інстанції дотримався та обґрунтовано відмовив в її задоволенні, виходячи з наступного.
В заяві, поданої засудженим ОСОБА_7 в порядку ст. 459 КПК України, останній нововиявленою обставиною зазначає те, що в резолютивній частині вироку Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.12.2011 відсутнє посилання на мінімальний строк у виді позбавлення волі, який він має відбути для реалізації права на звернення з клопотанням про пом'якшення призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду для того, аби кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу. Під час здійснення судочинства можуть бути допущені з тих чи інших причин судові помилки. Саме з метою усунення таких помилок та усунення випадків, коли особу було притягнуто до відповідальності не в міру її вини або засуджено невинуватого, в кримінальному процесі існує інститут перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
При цьому важливим при перегляді судового рішення є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» та від 29.10.2015 у справі «Устименко проти України» акцентував увагу на тому, що одним із основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» принципу остаточності рішення суду, згідно з яким жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов'язкового рішення суду з метою повторного слухання справи та нового її вирішення. Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю особливих й непереборних обставин.
Верховним Судом в ухвалі (справа № 2117/1/578/11) зазначено, що нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Об'єднаною палатою ККС ВС у постанові від 03.02.2020 (справа № 522/14170/17) зазначено, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайною (екстраординарною) процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження, розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним.
Відповідно до положень ст.ст. 459, 460 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
За змістом ч. 2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються:
-штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
-скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
-інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Аналізуючи положення ст. 459 КПК України та зміст обставин, на які ОСОБА_7 посилається як на нововиявлені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність у вироку від 20.04.2011 застереження на мінімальний строк у виді позбавлення волі, який належить відбути засудженому до довічного позбавлення волі для реалізації пільг, передбачених КПК України, не є обставиною суттєвого та неспростовного характеру, яку можливо вважати нововиявленою у відповідності до приписів ст. 459 КПК України.
Посилання засудженого ОСОБА_7 на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущенне судом першої інстанції при розгляді його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, її розгляд по суті незаконним складом суду, колегія суддів визнає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Статтями 75, 76 КПК України передбачені обставини, що виключають участь, а також повторну участь судді в кримінальному провадженні.
Наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, на яку посилається засуджений, є обставиною, яка виключає участь судді в кримінальному провадженні, передбаченою п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
За змістом ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75, 76 КПК України суддя зобов'язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.
За нормами КПК України, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», наявність обставин які викликають сумнів у неупередженості судді, виключають можливість його участі у розгляді справи, та відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу).
Пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Наявність безсторонності визначається у тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у учасників процесу у його безсторонності. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду. Суддя стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен заявляти самовідвід.
Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.03.2013 ХІ з'їздом суддів України, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Як вбачається з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020 та ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.01.2021, розгляд заяви засудженого ОСОБА_7 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснено головуючим суддею ОСОБА_1 , до складу колегії суддів увійшли судді ОСОБА_11 та ОСОБА_9 .
За змістом журналу судового засідання від 11.01.2021, головуючим суддею, на виконання положень ст. 344 КПК України, оголошено склад суду та роз'яснено право відводу. Від учасників судового провадження, в тому числі засудженого та його захисника, відводів до складу колегії суддів не надійшло. Крім того суддями, які входили до складу колегії суддів по розгляду заяви в порядку Глави 34 КПК України, самовідводів не заявлено.
Наразі засуджений посилається на те, що суддя ОСОБА_9 в складі колегії суддів розглядала кримінальну справу № 1-259/2011 щодо ОСОБА_10 - співучасника вчинених злочинів, за якими його засуджено вироком Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 і висловила свою думку щодо обвинувачення в цілому та доказів діянь, як безпосередньо ОСОБА_10 , так і його, зокрема.
Чинним КПК України не передбачено можливість усунення судді від участі в розгляді провадження за нововиявленими обставинами, якщо він брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання.
При цьому колегією суддів враховується, що засуджений ОСОБА_7 в заяві про перегляд судового рішення, яке було предметом судового розгляду, в якості нововиявленої обставини зазначав лише відсутність посилання на мінімальний строк покарання, що не зачіпає встановлених вироком Апеляційного суду Черкаської області від 20.04.2011 фактичних обставин, оцінки доказів та кваліфікації його діянь, в тому числі обставин, встановлених вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2011 щодо ОСОБА_10 .
Також приймається до уваги, що незважаючи на те, що головуючий суддя ОСОБА_2 в складі колегії суддів в апеляційному порядку переглядав вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2011 щодо ОСОБА_10 про що достеменно відомо засудженому ОСОБА_7 , останнім не заявлено відвід судді ОСОБА_2 за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Наведене не узгоджується з позицією засудженого ОСОБА_7 про упередженість судді ОСОБА_9 .
Доводи засуджено ОСОБА_7 про порушення передбаченого ст. 466 КПК України строку розгляду його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів визнає доречними.
Разом з цим звертає увагу на те, що констатація порушень ст.ст. 3, 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, пов'язаних з надмірно тривалим розглядом заяви засудженого, виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, передбачених ст. 407 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.01.2021 відповідає критеріям, передбаченим ст. 370 КПК України, а підстави, передбачені ст. 409 КПК України, в тому числі з наведених в апеляційній скарзі засудженого обставин, для її скасування чи зміни - відсутні.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419, 459 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Черкаської області від 20 квітня 2011 року щодо нього за нововиявленими обставинами, залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України, а засудженими ОСОБА_7 - в той самий строк, з моменту отримання її копії.
Головуючий
Судді