Справа № 554/7862/20 Номер провадження 22-ц/814/688/21Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
06 квітня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 19 січня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Чуванової А.М., повний текст судового рішення виготовлено без зазначення дати, у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Полтавського РВП Полтавського ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-
Зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Полтавського РВП Полтавського ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в якому просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 273380 грн. та моральну шкоду у розмірі 30000000 грн., завдану неправомірними діями та бездіяльністю Полтавського РВП Полтавського ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Позов мотивовано тим, що досудове розслідування кримінального провадження за №12015170300001109 від 08 серпня 2015 року, з правовою кваліфікацією за частинами 1 та 4 статті 190 Кримінального кодексу України, триває з порушенням розумних строків досудового розслідування (протягом п'ятьох років), і за увесь цей час слідчими не проведено повного обсягу необхідних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, не встановлені особи, причетні до вчинення злочину, у зв'язку з чим жодній особі до цього часу не повідомлено про підозру. Також численні факти бездіяльності працівників поліції підтверджуються ухвалами суду, які станом на 16 серпня 2020 року були не виконані, а тому, на думку ОСОБА_1 , існують достатні підстави вимагати відшкодування йому матеріальної та моральної компенсації за неякісне проведення досудового розслідування, допущення порушення розумних строків досудового розслідування та системне невиконання ухвал суду.
Розмір матеріальної шкоди в сумі 273380 грн. ОСОБА_1 обґрунтовує розміром завданих збитків злочином, вчиненим відносно нього. Розмір моральної шкоди у сумі 30000000 грн. обґрунтовує завданими йому моральними стражданнями через системні протиправні дії зі сторони держави Україна, що виражені у нелюдських психо-емоційних перенавантаженнях, стресах та депресіях.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 19 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до держави України в особі Полтавського РВП Полтавського ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 3000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стосовно часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди рішення мотивовано тим, що позивач дійсно зазнав моральної шкоди внаслідок тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб органів поліції, встановленої численними рішеннями суду, в рамках розслідування кримінального провадження, у якому він визнаний потерпілим, проте, керуючись принципами співмірності, виваженості та справедливості, заявлений розмір суми моральної шкоди був зменшений судом першої інстанції до 3000 грн.
Стосовно відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди місцевий суд вказав на відсутність правових підстав для такого стягнення, мотивуючи це недоведеністю факту спричинення вказаної шкоди ОСОБА_1 саме відповідачами, а також їх вини.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також не застосування практики Європейського суду з прав людини під час прийняття рішення, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Будучи належним чином повідомленими, сторони та зацікавлені особи до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 серпня 2015 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12015170300001109 внесено відомості з правовою кваліфікацією за частинами 1 та 4 статті 190 Кримінального кодексу України, за фактом шахрайського заволодіння у 2013-2015 роках грошовими коштами ОСОБА_1 в сумі 10500 доларів США та 2500 грн. У даному провадженні ОСОБА_1 визнаний потерпілим.
23 серпня 2018 року слідчим суддею Октябрського районного суду м.Полтави було винесено ухвалу, якою визнано протиправною бездіяльність слідчого Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області щодо тривалого досудового розслідування та порушення розумних строків досудового розслідування кримінального провадження №12015170300001109 від 08 серпня 2015 року; зобов'язано слідчого Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області провести процесуальні дії для закінчення досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження у строк два місяці.
Також, за зверненнями самих слідчих по даному кримінальному провадженню ухвалами слідчих суддів Октябрського районного суду м.Полтави від 29 листопада 2019 року, від 09 грудня 2019 року, від 17 грудня 2019 року, від 24 січня 2020 року та від 30 січня 2020 року надавалися дозволи на тимчасові доступи до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю. Однак, станом на 16 серпня 2020 року, зазначені ухвали суду органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12015170300001109 так і не були виконані.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Судом першої інстанції вірно з'ясовано, що підставами для відшкодування шкоди є встановлена ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 23 серпня 2018 року протиправна бездіяльність слідчого Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області щодо тривалого досудового розслідування та порушення розумних строків досудового розслідування кримінального провадження №12015170300001109 від 08 серпня 2015 року (а.с.34), тобто неналежне виконання посадовими особами органів поліції своїх службових обов'язків, а тому відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.
У даному випадку шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2015 року у справі №6-440цс16.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Установивши, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому матеріальної шкоди саме діями працівників органів поліції, причинний зв'язок між цими діями та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з його недоведеністю та безпідставністю.
Апеляційний суд зазначає, що розмір моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину фізичних та душевних страждань, завданих ОСОБА_1 , наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності та справедливості, й дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди частково у розмірі 3000 грн.
Висновок місцевого суду щодо визначеного розміру моральної шкоди є правильним, законним та обґрунтованим. Районний суд правильно керувався засадами розумності, виваженості та справедливості. Обставини справи в цій частині встановлені судом першої інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто місцевий суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Зменшуючи розмір морального відшкодування, заявлений ОСОБА_1 у своєму позові, до 3000 грн., суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що такий розмір відшкодування є достатнім для розумного задоволення потреб позивача.
Отже, рішення місцевого суду у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відповідає нормам матеріального та процесуального права, принципам і завданням цивільного судочинства, вимогам статей 263 та 264 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.
У свою чергу, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є ідентичними змісту позову та зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції без належного обгрунтування в чому саме було допущено неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Стосовно клопотання ОСОБА_1 про врахування, наданої ним практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів зауважує, що посилання на певне рішення Європейського суду з прав людини не може бути аргументом без з'ясування змісту цього рішення. У зв'язку з цим, апеляційний суд відхиляє вказані аргументи апелянта, оскільки фабули перелічених у скарзі справ, що розглядалися Європейським судом з прав людини, стосуються випадків відшкодування шкоди, завданої органами досудового розслідування, в рамках проведення досудового слідства у кримінальному провадженні, внаслідок незаконного засудження чи незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Таким чином, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому матеріальної шкоди, а розмір завданої моральної шкоди був суттєво завищеним.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 19 січня 2021 року колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 19 січня 2021 року без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а апелянт є інвалідом другої групи та звільнений від сплати судового збору, то розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 19 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 квітня 2021 року.
Головуючий суддя О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль