ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
30.08.07 Справа № 16/448.
Суддя Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективного малого підприємства «Ремтехбуд», с. Чмирівка Старобільського району Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-АЗОВ», м. Маріуполь Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська оптово-комерційна компанія», м. Луганськ
про стягнення 49075,32грн.
при секретарі судового засідання Монастирському Д.Д.
за участю представників сторін:
від позивача -Рубан І.В., дов. від 25.05.07.,
від 1-го відповідача -Ступак Д.Д., дов. від 01.08.07.,
від 2-го відповідача -не прибув,
Суть спору: заявлена вимога про стягнення з 1-го відповідача заборгованості в сумі 44336грн. за договором про надання послуг від 21.07.06., укладеним між ТОВ “Бумер»та 1-м відповідачем по справі, за невиконання обов'язків по оплаті наданих послуг, інфляційні нарахування в сумі 3045,11грн. за період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року, 3% річних в сумі 944,21грн. Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з 2-го відповідача боргу в сумі 750грн. на підставі договору поруки від 21.07.06., укладеного між другим відповідачем (поручитель) та ТОВ «Бумер»(кредитор). Вимоги за позовом до 1-го відповідача заявлені на підставі договору уступки права вимоги від 24.05.07., укладеного між позивачем та ТОВ «Бумер».
Відзивом від 16.07.07. №358 2-й відповідач протии позову заперечує з підстав пропуску строку для задоволення вимоги до нього як до поручителя.
Заявою від 29.06.07. №177/11-10 позивач збільшив розміру позову до 1-го відповідача в частині основного боргу на 750грн., відмовившись при цьому від вимог до 2-го відповідача.
Таким чином, позовними вимогами по справ є: стягнення з 1-го відповідача заборгованості в сумі 45046грн. за договором про надання послуг від 21.07.06., укладеним між ТОВ “Бумер»та 1-м відповідачем по справі, за невиконання обов'язків по оплаті наданих послуг, інфляційні нарахування в сумі 3045,11грн. за період з жовтня 2006 року по квітень 2007 року, 3% річних в сумі 944,21грн.
Перший відповідач відзивом від 27.08.07. №342с на позовну заяву протии позову заперечує з підстав того, що ТОВ «Бумер»заявляв до нього позов про стягнення боргу за договором про надання послуг від 21.07.06., укладеним між ТОВ “Бумер»та 1-м відповідачем по справі, за невиконання обов'язків по оплаті наданих послуг з урахуванням інфляції та річних. Рішенням господарського суду Донецької області від 13.02.07. по справі 25/437 ТОВ «Бумер»відмовлено у позові до 1-го відповідача про стягнення боргу 45046грн. за вказаним договором.
Крім того, 1-й відповідач вказав про відсутність в нього інформації щодо укладення договору поруки між ТОВ «Бумер»та 2-м відповідачем.
Позивач підтримав позов і листом від 30.08.07., зданим у судовому засіданні, заперечив доводи першого відповідача і вказав на невірне застосування 1-м відповідачем норми ст.35 ГПК України у зв'язку зі зміною складу сторін спору.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за таких підстав.
Згідно з правилами ст.ст.173,174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання виникають безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору чи внаслідок заподіяння шкоди, або у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності, а також з інших подій.
Згідно статті 193 ГК України сторони зобов'язання повинні виконувати свої обов'язки у відповідності до вимог закону, умов укладеного договору належним чином.
На підставі укладеного 1-м відповідачем і ТОВ «Бумер»вказаного договору про надання послуг у 1-го відповідача виникло зобов'язання оплатити надану послугу у встановлений договором строк та у встановленому порядку.
Статті 530,629,903 ЦК України зобов'язують 1-го відповідача виконати обов'язок по оплаті спожитих послуг у встановлений договором строк і у відповідності до встановленого договором порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бумер»(первісний кредитор) надавав послуги по роботі автокранами за договором про надання послуг від 21.07.06., а 1-й відповідач здійснював часткову оплату спожитих послуг. Даний факт не заперечив представник 1-го відповідача. Також, у ході розгляду справи встановлено, що сторони за договором по наданню послуг від 21.07.06., порушили умови договору в частині оформлення виконаних робіт (товариством «Бумер») та встановленого порядку оплати: ТОВ «Бумер»без отримання зразків підписів повноважних осіб 1-го відповідача і в порушення умов пункту 3.3 та розділу 4 вказаного договору проводило оформлення смінних рапортів, які є підставою для оплати послуг за договором. В результаті неможливо встановити повноваження осіб, які ставили свої підписи на рапортах (відсутні навіть прізвища підписавших), відсутні відбитки печатки, штампу підприємств.
Вказані факти встановлені також рішенням господарського суду Донецької області від 13.02.07. по справі 25/437 за позовом ТОВ «Бумер»до 1-го відповідача про стягнення боргу в сумі 45046грн. за вказаним договором про надання послуг від 21.07.06. З підстав неналежного оформлення виконаних робіт товариством «Бумер»і порушенням умов укладеного договору, товариству «Бумер»(первісному кредиторові 1-го відповідача) відмовлено у позові. Рішення набрало законної сили. Згідно зі ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням суду, не доводяться знову.
Після відмови у позові і на підставі ст.ст.512-514 ЦК України ТОВ «Бумер»укладає письмовий договір цесії з позивачем по даній справі від 24.05.07., яким уступив право вимоги боргу з 1-го відповідача у сумі 45046грн. за договором про надання послуг від 21.07.06. позивачу, про що і повідомлено 1-го відповідача в порядку, встановленому ст.516 ЦК України.
Таким чином, до нового кредитора -позивача - перейшли усі права первісного кредитора - ТОВ «Бумер»-за договором про надання послуг від 21.07.06. Але ж, на підставі вказаного договору господарський суд Донецької області постановив вже рішення по спору між первісним кредитором ТОВ «Бумер»і боржником (1-м відповідачем по даній справі), предметом якого були вимоги про стягнення боргу в сумі 45046грн. за договором про надання послуг від 21.07.06., укладеним між ТОВ “Бумер»та 1-м відповідачем по справі.
Господарським судом Донецької області у вказаному рішенні встановлено факт неналежного оформлення ТОВ «Бумер»документів, які є підставою для оплати послуг 1-м відповідачем.
Новий кредитор -позивач по даній справі - звернувся з даним позовом до суду на підставі тих самих документів і у тому ж вигляді (без доопрацювання та усунення недоліків). Дані документи -договір про надання послуг від 21.07.06. (а.с.13-14), смінні рапорти, рахунки фактури - були дослідженні при розгляді даної справи в оригіналах, а також було досліджено рішення господарського суду Донецької області, в результаті чого суд також дійшов висновку про встановлення факту невідповідності цих документів умовам договору.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до 1-го відповідача неправомірні та не підтверджені належними доказами і не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати -держмито в сумі 490,35грн. на витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,33,34,35,49,ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення підписане 03.09.07.
Суддя Р.М. Шеліхіна