ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
30.08.07 Справа № 13/114
За позовом обласного комунального підприємства «Луганська обласна паливно-енергетична компанія», м. Луганськ
до міського комунального підприємства «Центрожилком», м. Луганськ
про стягнення 65000 грн. 00 коп.
та за зустрічним позовом міського комунального підприємства «Центрожилком»м. Луганськ
до обласного комунального підприємства «Луганська обласна паливно-енергетична компанія», м. Луганськ
про стягнення 15900 грн. 00 коп.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Яресько Б.В.
Ворожцов А.Г.
Середа А.П.
За участю:
Від позивача
Директор Крюкова Г.Г., паспорт ЕМ 441117 від 01.12.1999 р. Шкуматова З.В. дов. № 364від 11.05.2007 р.
Від відповідача
Директор Северина О.С., посвідчення № 434 від 18.01.2002 р., Коновалова О.О. дов. б/н від 14.05.2007 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивачем заявлена вимога про стягнення 65 000 грн. перерахованих в якості попередньої оплати за договором від 03.02.2004 р.
Представники позивача позов підтримали.
Представники відповідача проти позову заперечують з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідачем заявлений зустрічний позов про стягнення з позивача суми витрат пов'язаних з виконанням спірного договору в розмірі 15 900 грн. 00 коп.
Позивач по справі проти задоволення зустрічного позову заперечує.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви та зустрічного позову, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
ВСТАНОВИВ, рішенням виконкому Луганської міськради № 279 від 23.11.01 “Про заходи щодо спрощення та упорядкування розрахунків населенням м.Луганська з постачальниками житлово-комунальних послуг» Міське комунальне підприємство “Центрожилком» визначено єдиним виконавцем послуг в частині створення єдиної системи розрахунків населення за житлово-комунальні послуги, а також прийому платежів населення за ці послуги.
Визначено, що головною функцією цього підприємства є представлення інтересів населення міста Луганська перед житлово-комунальними підприємствами в створенні та веденні єдиного особового рахунку при сплаті за житлово-комунальні послуги, а також створення єдиної системи обчислювання, збору, обліку та контролю платежів населення за спожиті послуги.
03 лютого 2004 року між сторонами по справі був укладений договір на обслуговування по введенню єдиної системи розрахунків населення м. Луганська за комунальні послуги.
Згідно п. 1.1. зазначеного договору відповідач прийняв на себе виконання інформаційного, консультаційно-довідкового обслуговування споживачів комунальних послуг м. Луганська:
- ведення та актуалізацію єдиної бази даних споживачів по нарахуванням, оплаті та заборгованостях за надані послуги;
- друкування та доставка єдиних розрахункових документів споживачам;
- надання довідково-консультаційних послуг на своїх інформаційно-консультаційних пунктах.
Відповідно до п. 2 договору відповідач зобов'язаний щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця складати, друкувати та доставляти споживачам єдині розрахункові документи про нарахування, оплату та заборгованість за надані комунальні послуги; здійснювати на своїх інформаційно-консультаційних пунктах консультаційну та роз'яснювальну роботу з споживачами; вести єдину базу даних споживачів м. Луганська та здійснювати її актуалізацію. Відповідач зобов'язаний здійснювати звірення даних бази одержаної від позивача з базою даних споживачів житлових послуг, яку він веде і щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця передавати позивачу відомості про абонентів, дані по яким мають різницю.
Згідно п. 2.4. договору відповідач зобов'язаний щомісячно надавати позивачу акт прийому-передачі виконаних послуг згідно додатку № 1 к договору. Зазначений додаток сторонами узгоджений не був.
Відповідно до розділу 4 договору позивач зобов'язався за надані йому відповідачем послуги сплачувати щомісячно 45 000 грн. 00 коп., в наступному порядку: 20 000 грн. до 3 числа поточного місяця в якості попередньої оплати, та 25 000 грн. до 30 числа поточного місяця.
На виконання своїх зобов'язань за договором позивач перерахував відповідачу 65 000 грн. 00 коп., а саме: платіжне доручення № 2756 від 26.02.2004 р. на суму 20 000 грн. 00 коп., № 2773 від 02.03.2004 р. -25 000 грн. 00 коп., № 3036 від 31.03.2004 р. на суму 20 000 грн. 00 коп. В якості призначення платежу було зазначено: оплата за інформаційно-консультаційні послуги згідно договору б/н від 03.02.2004 р. У подальшому позивач змінив призначення платежу, як зазначене помилково, в зв'язку з чим призначенням платежу стало: попередня оплата за інформаційно-консультаційні послуги згідно договору б/н від 03.02.2004 р.
Листом від 08.04.2004 № 548 відповідно до пункту 6.2. договору від 03.02.2004 позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 01.05.2004
Відповідач по справі звертався з позовом до суду з вимогою про стягнення з позивача 70000 грн. боргу та 5173 грн. 23 коп. пені за прострочку оплати за виконанні ним за договором роботи у лютому-квітні 2004 року.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року по справі № 3/679(2/549) в задоволенні позову було відмовлено повністю, в зв'язку з тим, що судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про недоведеність позивачем надання послуг за договором від 03.04.2004.
Зазначена постанова Луганського апеляційного господарського суду була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 08 лютого 2007 року. В цій постанові Вищий господарський суд України зазначив, що належним доказом виконання послуг за договором, є підписання акту приймання - передачі. Акти прийому-передачі за спірним договором не були підписані з мотиву відсутності надання таких послуг.
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь перераховані за договором кошти в сумі 65 000 грн. 00 коп., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав прийняті на себе за спірним договором зобов'язання, не надав обумовлені договором послуги.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що послуги ним надавалися. Відповідачем заявлено зустрічний позов про стягнення з позивача витрат пов'язаних з виконанням договору. Відповідач зазначає, що на його думку він виконав 2/3 робіт за договором. Згідно його розрахунку (т. 2 а.с. 126) при частковому виконанні договору ним були понесені витрати в сумі 80900 грн. 00 коп. З врахуванням одержаних від позивача коштів в сумі 65 000 грн. 00 коп., відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати в сумі 15900 грн. 00 коп. відповідно до ст. 901, 903 Цивільного кодексу України. Як вбачається з розрахунку до складу понесених ним витрат відповідач включає друк єдиних розрахункових документів; доставку єдиних розрахункових документів; надання довідково-консультаційних послуг га 5 пунктах; загальні витрати, пов'язані з виконанням договору.
Позивач по справі проти задоволення зустрічного позову заперечує, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом, та необґрунтованість зустрічного позову, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року по справі № 3/679(2/549) в задоволенні позову відповідача про стягнення з позивача заборгованості за надані послуги за договором на обслуговування по введенню єдиної системи розрахунків населення м. Луганська за комунальні послуги від 03 лютого 2004 р. було відмовлено, через встановлення судом факту ненадання виконавцем за договором (відповідачем) послуг.
Постановою Вищого господарського суду України від 08 лютого 2007 року по справі № 3/679(2/549) було встановлено, що належним доказом надання відповідачем послуг за спірним договором є акти прийому-передачі.
Відповідачем не надано суду підписаних сторонами актів прийому-передачі виконаних послуг за лютий-квітень 2004 р.
Таким чином, відповідачем не надано суду доказів виконання зобов'язань за спірним договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
З врахуванням цього, вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача на його користь коштів в сумі 65 000 грн. 00 коп. сплачених за договором на обслуговування по введенню єдиної системи розрахунків населення м. Луганська за комунальні послуги від 03 лютого 2004 р. є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Що стосується зустрічного позову відповідача щодо стягнення з позивача понесених ним витрат в сумі 15900 грн. 00 коп. в зв'язку з частковим виконанням ним спірного договору, то зазначені вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідачем по справі в порушення вимог ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України не надано будь-яких належних доказів (докази понесення витрат по друку, доставці єдиних розрахункових документів, надання довідково-консультаційних послуг, загальні витрати, тощо), на підтвердження як факту понесення витрат в сумі 80900 грн. 00 коп., так і факту понесення зазначених витрат саме в наслідок виконання ним зобов'язань за спірним договором.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження невиконання договору через наявність вини позивача по справі.
З врахуванням цього вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі -650 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача по справі.
Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з міського комунального підприємства “Центрожилком» м. Луганськ, Ленінський район, вул. Пушкіна 8 ідентифікаційний код 31719318 на користь обласного комунального підприємства “Луганська обласна паливно-енергетична компанія» м. Луганськ, вул. Карла Маркса 7 ідентифікаційний код 30091715 кошти в сумі 65 000 грн. 00 коп., державне мито у сумі - 650 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.
3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
4. судові витрати за зустрічним позовом покласти на відповідача по справі.
У судовому засіданні за згодою сторін була оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.
Годовуючий суддя Б.В. Яресько
Суддя А.Г. Ворожцов
Суддя А.П. Середа
Дата підписання рішення
04.09.2007 р.