Провадження № 11-кп/821/239/21Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1
Справа № 711/3679/20 Категорія: ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
30 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів секретаря судового засідання за участі: прокурора обвинуваченого захисника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12020251010001652 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2021року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, без постійного місця проживання та без місця реєстрації, раніше судимого:
- 15.02.2000 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 2 та ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 229-6 КК України на 5 років позбавлення волі, 27.08.2004 звільнений по відбуттю строку покарання;
- 16.03.2005 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі, 17.11.2006 звільнений по відбуттю строку покарання;
- 29.08.2007 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки 03 місяці позбавлення волі, 24.09.2009 звільнений по відбуттю строку покарання;
- 14.05.2010 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком в 3 роки;
- 10.09.2010 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, на підставі ст. 70 КК України, на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України приєднано частину не відбутого покарання в 06 місяців;
- 25.06.2013 вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси за ч. 1 та ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309 КК України, на підставі ст.ст. 70, 71 КК України, на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, 13.05.2016 звільнений по відбуттю строку покарання;
- 09.03.2017 вироком Соснівського районного суду м. Черкаси за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;
- 26.05.2017 вироком Черкаського районного суду Черкаської області за ч. 1 ст. 263 КК України, на підставі ст. 71 КК України, на 3 роки 1 місяць позбавлення волі, 03.01.2020 звільнений по відбуттю строку покарання;
- 17.06.2020 вироком Соснівського районного суду м. Черкаси за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.06.2020, ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк відбування ОСОБА_7 покарання вирішено рахувати з 17.06.2020 та зараховано строк попереднього ув'язнення з 22.04.2020 по 16.06.2020 за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.06.2020.
В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речового доказу,
Судом першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи раніше судимим за умисні корисливі злочини, 12.04.2020 близько 09 год. 40 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, зайшовши до приміщення магазину «Єва», що розташований за адресою м. Черкаси бульв. Шевченка, 305, викрав чуже майно, а саме: чоловічу туалетну воду 100 мл Ангел Шлессер Ессеншіал вартістю 1699 грн. та OGX шампунь для зволоження і гладкості волосся з олією 385 мл вартістю 194 грн. 60 коп., що належить ТОВ «РУШ».
Так, перебуваючи у приміщенні даного магазину ОСОБА_7 умисно, таємно, з корисливих мотивів, повторно, з метою наживи підійшов до стелажу з товаром та, скориставшись сприятливою для нього обстановкою, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, взяв зі стелажу чоловічу туалетну воду Ангел Шлессер Ессеншіал з якої відірвав стікер, заховавши під светр, а в подальшому, пройшов до іншого стелажу, де розташовувались шампуні, після чого переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв шампунь OGX та, знявши стікер, заховав під светр. Після чого, з викраденим із місця вчинення злочину намагався зникнути, проте свої злочинні наміри не довів до кінця так як біля каси був затриманий охороною.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 через невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження з подальшим закриттям кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Зазначає, що судом надано пріоритету доказам сторони обвинувачення і не спростовано показання обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що 12.04.2020 у магазині «Єва» він мав намір придбати чоловічу туалетну воду та шампунь, однак, не дійшовши до каси щоб розрахуватися за вказаний товар, був затриманий охороною магазину. При цьому не звернуто увагу на те, що обвинувачений, на момент його затримання, мав при собі грошові кошти, яких би вистачило для здійснення розрахунку за товар.
Вказує, що фактичне затримання ОСОБА_7 працівниками охорони проведено не за межами каси або за територією магазину, а коли він підходив до каси щоб розрахуватися за товар.
Крім того акцентує увагу на тому, що досліджені в судовому засіданні докази, зокрема, відеозаписи з камер відеоспостереження та показання свідків лише підтверджують той факт, що обвинувачений йшов до каси щоб розрахуватися за товар, однак не доводять наявність умислу останнього на заволодіння майном магазину.
На думку захисника, судом першої інстанції не наведено у вироку переконливих аргументів, чому пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення визнано доведеним поза розумним сумнівом та не спростовано версію подій сторони захисту.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 також просить вирок суду першої інстанції скасувати та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
Зазначає, що його незаконно визнали винуватим у вчиненні замаху на крадіжку майна магазину «Єва», оскільки він злочину не вчиняв і мав намір розплатитися за товар коштами, які у нього були в наявності.
Щодо фактичних обставин події вказує, що йому зателефонував його товариш та попросив придбати для нього чоловічий одеколон та шампунь і надав картку для здійснення оплати за товар. У нього були в наявності власні готівкові кошти і для себе він спочатку придбав крем, за якій одразу розрахувався на касі та поклав до рюкзака, а потім пішов до торгового залу за товаром для товариша. В цей час він до нього зателефонував і він повідомив про знижку в магазині в 50%. У подальшому, він знайшов потрібний товар і, у зв'язку з тим, що у нього була зайнята одна рука та була відсутня корзина, поклав його до кишені, і пішов до каси щоб розрахуватися. На касі вже перебували працівники охорони, один з яких почав його ображати, зухвало з ним поводитися, а потім звернувся з вимогою показати вміст кишень. Він не мав намір приховувати товар і одразу його дістав і поклав на прилавок магазину. Оскільки охоронець продовжив його ображати, він повідомив продавцю, що відмовляється щось купувати в цьому магазині. Охоронець почав йому погрожувати, казав, що викличе працівників поліції. Він не мав намір щось викрадати з магазину, так як мав достатньо грошей для розрахунку, тому повідомив охоронцю, щоб той викликав поліцію.
Будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явився представник потерпілого ТОВ «РУШ» ОСОБА_9 , який не повідомив про поважні причини свого неприбуття, що, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 в підтримку апеляційних скарг у повному обсязі з наведених в них мотивів, прокурора про законність, обгрунтованість та вмотивованість вироку суду першої інстанції і відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг сторони захисту, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та обміркувавши над доводами апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 до задоволення не належать.
За змістом ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказаних вимог процесуального закону суд першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню належним чином дотримався.
Зокрема, висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів, яким суд дав правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, судом першої інстанції кваліфіковано вірно.
Обвинувачений ОСОБА_7 в суді першої інстанції, заперечивши пред'явлене обвинувачення в повному обсязі, показав, що 12.04.2020 товариш попросив його придбати чоловічий одеколон та шампунь. Прийшовши в магазин «Єва» він для себе купив крем за який одразу розрахувався на касі і поклав його до рюкзака, про що повідомив касира. У подальшому він залишив рюкзак біля каси, пішов до торгівельної зали і в цей час йому зателефонував товариш, якому він повідомив про знижки в магазині. Коли ходив по залу він взяв дорогий шампунь, оскільки на нього була знижка та парфуми, які поклав в кишені куртки. Товар він не приховував, а поклав в кишені куртки, які були розстібнуті, оскільки не мав корзини. У нього в наявності були грошові кошти для оплати товару, зокрема 100 грн. готівкою та 3000 грн., яка належала товаришу. Коли він підійшов до каси з метою розрахуватися за товар, там вже перебували працівники охорони. Один з працівників охорони, який був в нетверезому стані, почав його ображати та зухвало звертатися з вимогою показати вміст кишень. Оскільки він нічого не приховував, він дістав з кишень парфуми та шампунь. Так як з ним поводилися зухвало, він повідомив, що відмовляється купувати товар в цьому магазині. Надалі охоронець почав йому погрожувати, казав, що викличе поліцію, на що він погодився. Крім того ОСОБА_7 наголосив на тому, що цінники з товару не знімав, лише відтиснув скотч та відкрив коробку з парфумами щоб понюхати. Вважає себе невинуватим, оскільки товар за межі каси не виносив та мав при собі достатньо коштів для його придбання.
Незважаючи на повне невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України за обставин, наведених у вироку суду першої інстанції, його винуватість підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом першої інстанції в їх сукупності та наведеними у вироку доказами.
Зокрема, показаннями свідка ОСОБА_10 , даними суду першої інстанції, про те, що вона працює продавцем-консультантом в магазині «ЄВА». 12.04.2020 вона перебувала на робочому місці разом з ОСОБА_11 - адміністратором магазину. Того дня ОСОБА_7 в магазині попередньо купив крем за незначну суму і, після оплати за нього, повідомив, що іще походить по залу, при цьому залишив свою сумку неподалік каси. ОСОБА_11 повідомила, що поспостерігає за ОСОБА_7 через відеонагляд, оскільки він їй здається підозрілим. ОСОБА_7 спочатку пішов у відділ хімії, звідки, як їм стало відомо, викрав з полиці шампунь. Після чого пішов у відділ з кремами, де, взявши крем, намагався відірвати стікер, проте після декількох невдалих спроб поставив його назад. Все це вона бачила в дзеркало вітрини, тому натиснула тривожну кнопку виклику охорони, а сама пішла за ним. У подальшому ОСОБА_7 пішов у відділ парфумерії, де з полиці взяв чоловічу туалетну воду, зняв з неї обгортку, яку викинув на стелаж. Потім він взяв ще одні парфуми, які виявили вже при його затриманні. В цей час ОСОБА_11 закрила двері виходу та повернулася в торгівельний зал, а коли приїхала охорона, вона відчинила їм двері і вже вони розбиралися з ОСОБА_7 . Під час затримання охороною ОСОБА_7 вона була присутня особисто. Викрадені речі перебували у внутрішніх та зовнішніх кишенях останнього. ОСОБА_7 було затримано до кас, після чого він на вимогу охоронців добровільно видав чоловічі парфуми Ангел Шлессер Ессеншіал та шампунь OGX. Також свідок зазначила, що події, що відбувалися в торгівельному залі фіксувались на камери відеоспостереження.
Показаннями свідка ОСОБА_11 , даними суду першої інстанції, про те, що
вона працює продавцем в магазині «ЄВА», однак 12.04.2020 виконувала роботу адміністратора та перебувала на робочому місці разом з ОСОБА_10 . В цей день в магазин прийшов ОСОБА_7 , який спочатку довго ходив по торгівельному залу, а коли вона підійшла до нього, попросив знайти для нього найдешевший крем, що вона і зробила. Після цього ОСОБА_7 розрахувався за крем, який поклав до рюкзака, а рюкзак залишив біля каси повідомивши, що походить іще по магазину. Оскільки останній довго ходив по торгівельній залі і дивився на дорогий товар, у неї виникли підозри, у зв'язку з чим вона через камери відеонагляду почала за ним спостерігати. Хвилини 3-4 ОСОБА_7 перебував в сліпій зоні камер, розташованій між першим та другим залом, а потім попрямував у відділок дорогих кремів, де з полиці взяв крем та намагався відірвати від нього стікер. Побачивши це вона повідомила ОСОБА_10 , яка натиснула кнопку виклику охорони, а вона зачинила двері магазину. Потім ОСОБА_7 у відділі парфумерії магазину з полиці викрав парфуми Ангел Шлессер Ессеншіал, з яких попередньо зняв упаковку, відірвав штрихкод, поклав до внутрішнього карману верхнього одягу та попрямував на вихід. В цей час прибула охорона, яка затримала ОСОБА_7 . Під час огляду він добровільно віддав парфуми та шампунь OGX.
Свідок ОСОБА_12 місцевому суду показав, що працює охоронцем в охоронній фірмі «Явір 2005». 12.04.2020 надійшов виклик тривожної кнопки з магазину «ЄВА». Він з напарником ОСОБА_13 прибув до магазину, де затримав ОСОБА_7 , у якого було вилучено викрадені речі.
Допитаний під час судового розгляду в якості свідка ОСОБА_14 показав, що працює водієм-охоронцем в охоронній фірмі «Явір 205». 12.04.2020 надійшов виклик тривожної кнопки з магазину «ЄВА». Прибувши зі старшим групи ОСОБА_12 на виклик, останній зайшов до магазину, а він, зайшовши за ним, залишився на вході перед рамкою. По прибуттю було виявлено, що продавцями був зупинений ОСОБА_7 при спробі винести за межі каси туалетної води вартістю понад 1000 грн. та гелю для душу, чи шампуня, точно не пам'ятає. Особисто він бачив, як гель для душу або шампунь вилучався саме у ОСОБА_7 . Звідки вилучалася туалетна вода, він не пам'ятає. Коли він з напарником прибули до магазину, то ОСОБА_7 перебував біля каси.
Крім того, винуватість ОСОБА_7 підтверджується безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, зокрема, даними:
- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 12.04.2020 за яким продавець непродовольчих товарів - касир ОСОБА_11 повідомила про крадіжку товару з магазину «ЄВА», розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Шевченка, 305;
- протоколу огляду місця події від 12.04.2020 з фототаблицею до нього, згідно якого, в присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 проведено огляд приміщенні магазину «Єва», розташованого в м. Черкаси по бул. Шевченка 305. Під час огляду на поверхні столу виявлено наступний товар: крем Єсфоліо, туалетну воду Ангел та шампунь OGX. Зовнішнім оглядом даного товару встановлено, що на поверхні їх упаковок відсутні штрих-коди для зчитування системи охорони;
- протоколу огляду предмету від 12.04.2020 з фототаблицею до нього, яким зафіксовано огляд товару, вилученого в ході огляду місця події, а саме: крему для обличчя Єсфоліо; чоловічої туалетної води Ангел Шлессер Ессеншіал; шампуню OGX, у якого на поверхні упаковок відсутні стікери для зчитування товару системою охорони;
- довідки від 12.04.2020 про те, що сума завданої матеріальної шкоди ТОВ «Руш» складає 2392 грн. 60 коп.;
- протоколу огляду предмету від 04.05.2020 з фототаблицею до нього, згідно якого предметом огляду є диск для лазерних систем зчитування DVD-R з написом «Відео запис з камер спостереження магазину «Єва».
За змістом відеофайлів «ch 01 20200412093732. mp4», «ch 03_20200412093732. mp4», «ch 05_20200412093732. mp4», «ch 10_20200412094335. mp4», безпосередньо досліджених судом першої інстанції під час судового розгляду, вбачається, що ОСОБА_7 підходить до стелажу з товаром, бере в руки світлу коробку, звідки дістає круглий тюбик з якого намагається щось зірвати, однак, помічаючи іншого покупця, тюбик повертає до коробки та ставить на полицю. В подальшому підходить до іншого стелажа, де бере коробку темного кольору, з якої дістає флакон з якого щось здирає та викидає, а сам флакон повертає до коробки, яку ховає під одяг. Надалі ОСОБА_7 проходить між стелажами з товаром, після чого підходить до вхідних дверей, зникає в коридорі та повертається до зали. Потім знову йде до вхідних дверей та повертається з охороною. В присутності охоронника ОСОБА_7 дістає з під светру упаковку товару і ставить на стіл каси, після чого повертається спиною до охорони та дістає пляшку темного кольору, яку також ставить на стіл каси.
Підстав вважати, що докази, покладені судом в основу обвинувального вироку, не відповідають вимогам ст.ст. 85, 86 КПК України, в частині їх відповідності критеріям належності та допустимості, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не здобуто.
Наведені докази, які були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що інкримінованого правопорушення він не вчиняв, не мав наміру викрадати товар в магазині «ЄВА», а хотів за нього розрахуватися на касі, маючи достатню кількість грошових коштів.
Стороною захисту в апеляційних скаргах порушується питання про наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 через не встановлення достатніх доказів для доведення його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України і вичерпанням можливостей їх отримання, а також відсутність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення, зокрема, його суб'єктивної сторони, однак з такими доводами колегія суддів погодитися не може.
З суб'єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел, коли особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємне вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду. Обов'язковою суб'єктивною ознакою крадіжки є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.
Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) відповідальність за яку передбачена ст. 185 КК України, вважається закінченою з моменту, коли винна особа вилучила майно і отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення крадіжки.
Частина 1 та 2 статті 15 КК України передбачає, що замахом на злочин з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Закінчений замах на злочин свідчить про невдалу спробу вчинення закінченого злочину.
Так, на вчинення ОСОБА_7 закінченого замаху на таємне викрадення майна ТОВ «РУШ» з магазину «ЄВА» безпосередньо вказують: показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , дані відеозаписів камер відеоспостереження про те, що ОСОБА_7 , перебуваючи в торгівельній залі, зривав стікери для зчитування товару системою охорони та приховував товар; показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_7 був затриманий при спробі винести за межі каси товар з магазину.
Твердження ОСОБА_7 про те, що він не зривав стікери з товару спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які безпосередньо бачили, як він це робив, що також узгоджується з даними відеозаписів камер відеоспостереження та протоколами огляду місця події та предмету від 12.04.2020, якими встановлена відсутність на поверхні пакування шампуню та туалетної води штрих-кодів для зчитування системи охорони.
Посилання ОСОБА_7 на те, що він розплатився за крем і тому мав намір розплатитися і за решту товару, колегією суддів розцінюється критично, оскільки на відсутність в ОСОБА_7 наміру оплачувати туалетну воду та шампунь і наявність умислу на їх викрадення з магазину опосередковано вказує поведінка останнього, який, перебуваючи в торгівельній залі, зривав з товару штрих коди для зчитування системою охорони та ховав його під власним одягом.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_7 вчинив всі дії для безперешкодного проходження з товаром через систему охорони, але не довів свій злочинний умисел до кінця через виявлення злочину працівниками магазину і його затримання службою охорони біля каси.
Наразі, колегією суддів в ході апеляційного перегляду судового рішення щодо ОСОБА_7 не встановлено обставин, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції щодо доведеності в судовому засіданні винуватості останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України поза розумним сумнівом та наявність підстав для закриття кримінального провадження, як того вимагає в апеляційній скарзі сторона захисту.
Вирішуючи питання про відповідність призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів виходить з того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
За змістом ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Зокрема, в повній мірі враховані ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, дані про особу винуватого, який неодноразово судимий за умисні корисливі злочини, не має постійного місця проживання, не працює, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має хронічні захворювання, при не встановленні обставин, що пом'якшують покарання і відсутності обставин, що його обтяжує, і обґрунтовано призначено ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.
Судом першої інстанції також дотримано положень ч. 4 ст. 70 КК України та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів, з урахуванням вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.06.2020, шляхом часткового складання призначених покарань.
На думку колегії суддів, покарання ОСОБА_7 призначене як за санкцією частини статті КК України так і за сукупністю злочинів у визначених судом межах, відповідає загальним засадам призначення покарання, його меті, справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання, колегією суддів не встановлено. Даних про наявність обставин, що є пом'якшуючими покарання обвинуваченого, з огляду на положення ст. 66 КК України, або можуть бути визнані такими, стороною захисту не надано і з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
Наявні в матеріалах кримінального провадження дані про стан здоров'я ОСОБА_7 не вказують на неможливість відбування ним покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що вирок районного суду щодо ОСОБА_7 є законним і обґрунтованим, а підстави, передбачені ст. 409 КПК України, в тому числі з наведених в апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого обставин, для його скасування чи зміни - відсутні.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 січня 2021року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України, а засудженим ОСОБА_7 , в той самий строк, з моменту отримання її копії.
Головуючий
Судді