Рівненський апеляційний суд
Іменем України
26 березня 2021 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , непрацюючого, раніше судимого - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2021 року, якою прийнято рішення про задоволення клопотання слідчого та обрано підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 діб, до 12 год. 41 хв. 26 квітня 2021 року,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного просить оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати та негайно звільнити особу з-під варти, у задоволенні клопотання слідчого про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Згідно оскаржуваної ухвали слідчого судді, прийнято рішення про задоволення клопотання слідчого та обрано підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а саме, з моменту затримання 12 год. 41 хв., 25 лютого 2021 року до 12 год. 41 хв. 26 квітня 2021 року.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного вважає ухвалу слідчого судді незаконною, з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Доводить, що долучені до клопотання про обрання запобіжного заходу матеріали кримінального провадження не містять належних доказів на підтвердження обґрунтованості пред'явленої ОСОБА_4 підозри. Вказує, що при прийняті оскаржуваної ухвали місцевим судом в порушення вимог передбачених ст.178 КПК України не було враховано усіх фактичних обставин кримінального провадження.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання, зазначив в ухвалі, що прокурор довів обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.189, ч.1 ст.255-1 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією майна та від 7 до 10 років з конфіскацією майна, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, вказаним в клопотанні.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи підозрюваного та його захисника - адвоката, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до вимог ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою, відповідно до ч.2 даної статті, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається з повідомлення про зміну підори від 26 лютого 2021 року, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.3 ст.189, ч.1 ст.255-1 КК України.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 з вчиненим кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.189, ч.1 ст.255-1 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя дійшов висновку, що наявність фактів та інформації, на які посилаються органи досудового розслідування та які містяться в матеріалах справи, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_4 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують.
Також колегія суддів погоджується з думкою слідчого судді про наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження.
Так, обґрунтуванням ризику:
- переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду - є те, що відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 189 та ч. 1 ст. 255-1 КК України відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна та від семи до десяти років з конфіскацією майна відповідно, а іншого більш м'якого покарання санкціями зазначених статей не передбачено.
У зв'язку із покаранням, що загрожує підозрюваному за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч.1 ст.255-1 КК України, відсутність стримуючих факторів (неодружений), те, що він не працюючий, немає сталих соціальних зв'язків, підозрюється у вчиненні злочинів із застосуванням фізичного насильства, дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та або суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, а тому лише перебування останнього в чому ізоляторі забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні - є те, що ОСОБА_4 , будучи неодноразово судимим, вчиняв корисливі злочини, що характеризувались нападами на громадян та заволодінні їх майном, та в подальшому на шлях виправлення не став та в ході злочинної діяльності продовжив вчиняти насильницькі злочини, тому перебуваючи на волі, зможе чинити тиск на потерпілих, свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою їх залякування та відмови від дачі показань, під час досудового розслідування так і під час розгляду кримінального провадження у суді;
- перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - є те, що ОСОБА_4 користуючись в суспільстві «злочинним авторитетом», іншими особистими якостями у злочинному середовищі може залучити сторонніх осіб з «кримінальним минулим» з метою здійснення впливу на органи досудового розслідування, потерпілих та свідків з метою уникнення відповідальності;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється, - є те, що вчинення злочинів є основним джерелом доходу для нього, підтвердженням чого є неодноразове притягнення його до кримінальної відповідальності.
Зважаючи на наявність зазначених ризиків слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, буде достатнім засобом, здатним забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та виключає собою можливість застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Тому доводи апеляційної скарги захисника щодо ненадання оцінки фактичним обставинам, передбачених ч.1 ст.178 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали провадження свідчать про зворотнє, а стороною захисту доказів на підтвердження своєї позиції не надано.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника підозрюваного про застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, то вони не заслуговують на увагу, адже жодних обґрунтованих доводів щодо гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваного, у апеляційній скарзі вказано не було, так само як, і не було встановлено у судовому засіданні апеляційного суду.
За вказаних обставин, підстав для скасування ухвали слідчого судді місцевого суду чи застосування більш м'якого запобіжного заходу, про що клопоче сторона захисту та підозрюваний, немає, а сама незгода із застосованим запобіжним заходом не вказує про необґрунтованість судового рішення, постановленого слідчим суддею.
Доказів на спростування висновків слідчого судді захисником та підозрюваним в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 26 лютого 2021 року у кримінальному провадженні №12020180000000032 від 05.02.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.189, ч.3 ст.189, ч.1 ст.255-1 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3