Житомирський апеляційний суд
Справа №286/3546/20 Головуючий у 1-й інст. Скітневська О. М.
Категорія ч. 1 ст. 172-6 КУпАП Доповідач Ляшук В. В.
06 квітня 2021 року суддя Житомирського апеляційного суду Ляшук В.В., з участю секретаря Кусковської Т.А., особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Назарчука Р.В., прокурора Зозулі Л.К., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , депутат Овруцької міської ради, приватного підприємця, працюючого на посаді генерального директора ТОВ «Лідер ВМС»,
встановив:
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 21 січня 2021 року ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 454 гривень судового збору.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , будучи у період з 2017 року і станом на 19.11.2020 (на час складання протоколу) депутатом Овруцької міської ради Житомирської області, що відноситься до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону несвоєчасно, а саме 10.09.2020, без поважних причин подав декларацію особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, чим порушив вимоги, передбачені чинним законодавством України та вчинив адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Назарчук Р.В. подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій ставиться питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що судом розглянуто справу упереджено, без повного та всебічного дослідження обставин справи, не надано належної правової оцінки доказам які містяться в матеріалах справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Зазначає, що суд не надав уваги тій обставині, що дії ОСОБА_1 щодо не подання декларації не носять прямого умислу та корупційного інтересу.
Вказує, що суд розглянув справу, з порушенням вимог ст. 38 КУпАП, оскільки строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, має відраховуватися з дня його виявлення. Разом з тим, вважає, що днем виявлення правоохоронними органами факту можливого правопорушення є 02.06.2020 рік.
Крім того, просить звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, у зв'язку із малозначністю скоєного адміністративного правопорушення і обмежитись усним зауваженням.
Вислухавши пояснення захисника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підтвердження доводів апеляційної скарги, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями статті 252 КУпАП України, визначено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інше.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суддею місцевого суду зазначені вимоги закону в цілому дотримані.
Відповідно до положень пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 р., депутати місцевих рад зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» № 93-IV від 11.07.2002 р., депутатами місцевої ради є депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради.
За положеннями ст. 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17.03.2020 р., Розділ XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «2-1. Встановити, що декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до ст. 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб'єкти декларування подають до 01 червня.
Суб'єкти декларування, які у період до 01 червня 2020 року не мали можливості подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену абзацом першим частини другої статті 45 цього Закону, або повідомлення про суттєві зміни у майновому стані відповідно до ст. 52 цього закону у зв'язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання такої декларації чи повідомлення у зазначений період».
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП підтверджується, доказами, які досліджувались в суді першої інстанції, а зокрема протоколом про адміністративне правопорушення № 327 від 19.11.2020 (а.с.5 - 10), витягом з ЄДРД (а.с.11-16), копією рішення № 1 першої сесії VП скликання Овруцької міської ради Житомирської області від 09.11.2017 «Про визнання повноважень новообраних депутатів Овруцької міської ради VП скликання» (а.с.19), письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.30-31).
Під час розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснював, що несвоєчасно подав декларацію за 2019 рік через те, що з 31.01.2020 намагався вийти з числа депутатів Овруцької міської ради Житомирської області, однак упродовж 3 сесії Овруцької міської ради Житомирської області за дане питання не проголосували. Окрім цього, він несвоєчасно подав декларацію через логічні помилки та технічні несправності при заповненні декларації на сайті НАЗК. Він намагався подати декларацію в січні 2020 року, заповнював її та вважав, що успішно подав, проте не перевіряв. В інтернеті є фішінгові сайти, які повністю копіюють сайт НАЗК, тому вважає, що він у січні потрапив саме на такий сайт. Декларацію подав у вересні після того, як від працівників ДСР дізнався, що декларація не подана.
Однак, такі пояснення ОСОБА_1 суд обґрунтовано не прийняв до уваги, як поважні причини пропуску строку на подачудекларації, погоджується з таким висновком і апеляційний суд.
Відповідно до матеріалів справи, а саме з відповіді НАЗК від 16.10.2020 вбачається, що ОСОБА_1 вперше здійснив вхід у свій особистий кабінет для подачі декларації 10 вересня 2020 року, до цього часу, у період з 01.01.2020 року до 01.06.2020 року до особистого кабінету для подання декларації вхід не здійснював.
Суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).
ОСОБА_1 був особою, яка зобов'язана щорічно подавати декларацію про доходи, знав про необхідність своєчасного подання декларації та наслідки, що не заперечував в суді апеляційної інстанції, раніше неодноразово вже подавав декларації за 2017 та 2018 рік, входу до особистого кабінету в реєстрі декларації у визначений Законом строк до 01.06.2020 р. не здійснював, жодних доказів на підтвердження своєї версії про вхід на шахрайський вебресурс, який копіює офіційний сайт НАЗК не надав, якими могли бути роздруківки, записи на носії інформації історії відвідування вебресурсів з свого персонального комп'ютера.
Також, в своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 вказував зовсім інші причини несвоєчасного подання декларації, подання зави про вихід з числа депутатів, логічні помилки та несправності сайту НАЗК.
Зазначене на думку апеляційного суду свідчить, що ОСОБА_1 усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість настання негативних наслідків однак байдуже ставився до їх настання, що свідчить про наявність у нього непрямого умислу.
Отже, враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суддя місцевого суду перевіривши усі обставини та дослідивши матеріали справи вірно встановив той факт, що ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2019 рік поза межами строку, встановленого законом для її подання та про відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації, а відтак, про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, із чим погоджується і апеляційний суд.
Рішенням Конституційного Суду України (далі КСУ) №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700VII (далі Закон №1700) зі змінами, окрім іншого:
пункти 6,8 частини першої статті 11, пункти 1,2,6- 10-1, 12, 12-1 частини першої, частини другу - п'яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 13-1, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VІІ зі змінами.
На думку апеляційного суду підстав застосування у вказаних правовідносинах Рішення Конституційного Суду України №13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року не має, оскільки вказаним рішенням не вирішувались питання, що стосуються адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згаданим рішенням норму ч. 1 ст. 172-6 КУпАП неконституційною не визнано.
Щодо строків накладення адміністративного стягнення, то слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Відповідно до матеріалів справи, листом від 25.08.2020 № 57/3-5440 управляння Служби безпеки України в Житомирській області повідомило начальника Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області про факт неподання депутатом Овруцької міської ради ОСОБА_1 щорічної за 2019 рік декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Лист надійшов до компетентного органу, який вправі складати протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією 07.09.2020 р., а тому саме ця дата є на думку апеляційного суду датою виявлення адміністративного правопорушення, що свідчить про те, що розгляд справи судом було здійснено в межах строків визначених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Виходячи із суті вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суворості передбаченого за дане правопорушення стягнення, завдань кодексу України про адміністративні правопорушення та мети адміністративного стягнення визначеної у ст.ст.1, 23 вказаного Кодексу, твердження апелянта про можливість застосування ст.22 КУпАП та закриття провадження в справі через малозначність вчиненого, є безпідставними.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Назарчука Руслана Васильовича залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 21 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Житомирського
апеляційного суду В.В. Ляшук