Справа № 148/1566/20
Провадження №2/148/160/21
Іменем України
( Заочне )
29 березня 2021 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.
за участю: секретаря Немирівської Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Крищинецька сільська рада, про визнання втрати права користування жилим приміщенням та усунення перешкод у здійсненні права власності, -
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання втрати права користування жилим приміщенням та усунення перешкод у здійсненні права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником 1/5 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Власниками інших частин будинку по 1/5 кожен є чоловік позивача ОСОБА_3 та їх діти ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
Дочка позивача ОСОБА_5 27.11.2010 зареєструвала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 і разом з ним по закінченню навчання у м. Вінниці переїхали проживати у даний будинок, в зв'язку з чим 10.07.2013 зареєстрували останнього в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Між ними 22.09.2015 шлюб розірвано і ОСОБА_2 в цей же день став проживати в іншому населеному пункті, однак, залишився зареєстрованим у вказаному будинку.
В зв'язку з тим, що відповідач з 22.09.2015 не являється членом родини позивача, його просили знятися з реєстрації з даного будинку, на що останній погодився і зробив вигляд, що йде зніматися з обліку, але на даний час так і є зареєстрованим в будинку.
Вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 з 22.09.2015. Судові витрати стягнути відповідно до закону.
В судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати у її відсутність, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України і не повідомив суд про причини своєї неявки, у встановлений судом строк відзив не подав.
За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Треті особи на стороні позивача без самостійних вимог в судове засідання не з'явилися. Від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача представник Крищинецької сільської ради, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про право особистої власності на 1/5 частину житлового будинку серії ЯЯЯ № 246727 від 12.12.2006 (а.с. 11), позивач володіє 1/5 частиною житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими частинами будинку володіють треті особи по 1/5 частині кожен.
Відповідно до копії адресної картки (а.с. 14), картки реєстрації особи (а.с. 15), за вказаною адресою зареєстровано відповідача ОСОБА_2 .
Згідно довідки виданої виконкомом Крищинецької сільської ради від 16.09.2020 № 250 (а.с. 17), відповідач ОСОБА_2 з 22.09.2015 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до який громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
За змістом ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3ст. 64 ЖК УРСР, до членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їхні діти та батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в п. 2 цієї статті перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати у займаному житловому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Водночас, ч. 4 ст. 3 СК України, передбачено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Так, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користуватися цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша ст. 405 ЦК України). При цьому необхідно мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК. Отже, стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню саме положення статті 405 ЦК України, що відповідає роз'ясненням, які містяться в п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав».
Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 №2 встановив, що реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальному житловому фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зобов'язані зареєструвати місце свого проживання.
Згідно вимог ст. 7 названого Закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Разом з тим, згідно довідки Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області від 01.12.2020 (а.с. 39), відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі статей 12, 81 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Таким, чином, оскільки, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач зареєєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тому суд вважає, що на даному етапі розгляду справи відсутній спір щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки він за даною адресою вже не зареєстрований, власником (співвласником) будинку не являється та не проживає у ньому з 22.09.2015.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд залишає судові витрати за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 15, 317, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 4, 13, 76-81, 141, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Крищинецька сільська рада, про визнання втрати права користування жилим приміщенням та усунення перешкод у здійсненні права власності відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: