Житомирський апеляційний суд
Справа №295/1918/21 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л.М.
Категорія 3 Доповідач Павицька Т. М.
06 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/1918/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради про визнання права власності на частку нерухомого майна недійсним та зобов'язання повернути сплачені кошти за ненадану послугу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Семенцової Л.М. в м. Житомирі,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, у якому просили визнати право власності за ОСОБА_3 на 31/100 нерухомого майна в квартирі АДРЕСА_1 недійсним та зобов'язати комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради повернути ОСОБА_1 сплачені ним кошти в розмірі 799,90 грн за ненадану послугу по виготовленню технічного паспорта на квартиру станом на 13.01.2009 року.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати семи днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Не погодившись з ухвалою суду, 10 березня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану ухвалу в частині визначення розміру судових витрат.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що не погоджуються з ухвалою суду саме в частині визначення розміру судового збору та вважають її протиправною з огляду на наступне. Позивачами було подано до суду позов про визнання права власності за ОСОБА_3 на 31/100 нерухомого майна в квартирі АДРЕСА_1 недійсним та зобов'язати комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради повернути ОСОБА_1 сплачені ним кошти в розмірі 799,90 грн за ненадану послугу по виготовленню технічного паспорта на квартиру станом на 13.01.2009, за подачу якого було сплачено судовий збір у розмірі 567,50 грн. Зазначають, що станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум для працездатним осіб в Україні складає 2270,00 грн. У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму, що відповідно складає 567,50 грн. Вказують, що друга заявлена вимога є похідною від першої і сплаті судового збору не підлягає. Тому, вважають, що оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.13 ст.353, ст.367 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат. Тому ухвала суду переглядається лише в частині судових витрат. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 567,50 грн., що свідчить про те, що судовий збір сплачено не в повному обсязі. Так, звертаючись до суду позивачами заявлено дві вимоги немайнового характер, які підлягають оплаті судовим збором окремо. Розмір судового збору відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» по кожній вимозі немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908,00 грн. Таким чином, розмір сплаченого судового збору в сумі 567,50 грн. є необґрунтованим, через що позивачам необхідно доплатити 1248,50 грн. (1816,00 грн. - 567,50 грн.) судового збору.
Висновки суду першої інстанції в частині судового збору відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про визнання права власності за ОСОБА_3 на 31/100 нерухомого майна в квартирі АДРЕСА_1 недійсним та зобов'язати комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради повернути ОСОБА_1 сплачені ним кошти в розмірі 799,90 грн за ненадану послугу по виготовленню технічного паспорта на квартиру станом на 13.01.2009.
До позовної заяви позивачі долучили квитанцію про сплату судового збору № 118 від 15 лютого 2021 року на суму 567, 50 грн.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати семи днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху, для доплати судового збору у розмірі 1248,50 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є одна вимога немайнового характеру, а саме визнання за ОСОБА_3 права власності на 31/100 нерухомого майна в квартирі АДРЕСА_1 недійсним та одна вимога майнового характеру - зобов'язати комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради повернути ОСОБА_1 сплачені ним кошти в розмірі 799,90 грн за ненадану послугу по виготовленню технічного паспорта на квартиру станом на 13.01.2009.
За змістом ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2270 гривень.
Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, фізичною особою, встановлений судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позовної заяви немайнового характеру, фізичною особою, встановлений судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно роз'яснень викладених в п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справа» №10 від 17 жовтня 2021 4 року у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Таким чином, за подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1816 грн, а саме: за одну вимогу немайнового характеру - 0,4 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2021 року, що дорівнює 908 грн та за одну вимогу майнового характеру - 0,4 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2021 року, що дорівнює також 908 грн.
Враховуючи те, що позивачами відповідно до квитанції № 118 від 15.02.2021 року сплачено лише 567,50 грн судового збору, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що їм необхідно доплати 1248, 50 грн. судового збору.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху для доплати судового збору за вимоги про визнання права власності за ОСОБА_3 на 31/100 нерухомого майна в квартирі АДРЕСА_1 недійсним та зобов'язати комунальне підприємство «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради повернути ОСОБА_1 сплачені ним кошти в розмірі 799,90 грн за ненадану послугу по виготовленню технічного паспорта на квартиру станом на 13.01.2009 відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимога про зобов'язання відповідача повернути ОСОБА_1 кошти в розмірі 799,90 грн, є похідною від вимог про визнання права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно недійсним не узгоджуються зі змістом наведених вище норм закону та ґрунтуються на довільному їх трактуванні заявниками. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2021 року в частині залишення позовної заяви без руху з підстав несплати судового збору в повному обсязі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 06 квітня 2021 року.
Головуючий
Судді