Житомирський апеляційний суд
Справа №289/1684/20 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
06 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу № 289/1684/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Сіренко Н.С. в м. Радомишлі,
У жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 21.09.2007 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті АТ КБ «ПриватБанк», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, унаслідок чого, станом на 16.09.2020 року виникла заборгованість в сумі 63 280 грн 27 коп., з яких: 37 443 грн 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі - 00 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 37 443 грн 98 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 00 грн 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 13 457 грн 36 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 12 378 грн 93 коп. - нарахована пеня; 00 грн 00 коп. нараховано комісії. Враховуючи вищевикладене, просило стягнути з відповідача 63 280 грн 27 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 594,24 грн та судовий збір в розмірі 19,74 грн., а всього 613,98 грн.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до укладеного договору б/н від 21 вересня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 200, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,6 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує, що суд першої інстанції зменшуючи борг за тілом кредиту не врахував, що у виписці про рух коштів відображені всі операції зі зняття коштів та використання кредитних коштів. Вважає, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості по тілу кредиту в т.ч. за простроченим тілом кредиту. Окрім того, вказує, що виписка по рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 21.09.2007 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 16 вересня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 21 вересня 2007 року становить 63 280 грн 27 коп., з яких: 37 443 грн 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі - 00 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 37 443 грн 98 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 00 грн 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 13 457 грн 36 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 12 378 грн 93 коп. - нарахована пеня; 00 грн 00 коп. нараховано комісії.
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача розмір кредитного ліміту Банком змінювався: 21.09.2007 року кредитний ліміт становить 00,00 грн., 19.10.2007 року кредитний ліміт встановлено 500,00 грн., 11.08.2008 року кредитний ліміт було збільшено до 2400,00 грн., 16.06.2009 року кредитний ліміт зменшено до 2140,00 грн. 22.07.2009 року кредитний ліміт становить 2140,00 грн., 15.09.2009 року кредитний ліміт зменшено до 2000,00 грн., 02.04.2010 року зменшено кредитний ліміт до 1810,00 грн., 22.04.2011 кредитний ліміт зменшено до 1220,00 грн., 04.07.2011 року було зменшено кредитний ліміт до 1000,00 грн., 18.10.2011 року кредитний ліміт було зменшено до 660,00 грн., 30.05.2012 відбулося зменшення кредитного ліміту до 00,00 грн., 25.06.2012 року кредитний ліміт становить 00,00 грн., 01.03.2014 року кредитний ліміт було збільшено до 1000,00 грн., 04.12.2015 року кредитний ліміт збільшено до 2000,00 грн., 20.01.2016 року кредитний ліміт було збільшено до 12000,00 грн., 31.01.2017 року кредитний ліміт становить 15200,00 грн., 20.07.2018 року кредитний ліміт зменшено до 00,00 грн (а.с.17).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21 вересня 2007 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів Банку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів Банку та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо стягнення відсотків, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Апеляційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Апеляційний суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті:https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 вересня 2007 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За таких підстав, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Отже вказані Тарифи Банку, Умови та правила банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 21 вересня 2007 року.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за договором, просив стягнути прострочене тіло кредиту, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пеню.
В заяві, яка підписана відповідачем особисто прописано, що Банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 2037,60 грн. на строк 12 місяців з 21.09.2007 по 21.09.2008 включно, з умовою сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 49,92 грн. та єдино разової винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 339,60 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «20» по «25» число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 231,12 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами. Для виконання зобов'язань Банк відкриває позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін. платежам. Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов. Одночасно згідно із цією ж заявою відповідача від 21.09.2007 ним було отримано кредитну картку № НОМЕР_2 .
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит відповідно до п.2.1.1.2.12 Умов та Правил, який передбачає, що сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181- дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі:
86,4 % - для картки «Універсальна»;
84,0 % - для картки «Універсальна голд».
Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит відповідно до п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанк.
Анкета-заява від 21.09.2007 року підписана ОСОБА_1 , не містить відомостей щодо умов договору про встановлення відповідальності у вигляді стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Окрім того, апеляційний суд вважає, що відсутність такого поняття як «заборгованість за простроченим тілом кредиту» позбавляє суд можливості покладати на споживача банківських послуг відповідальність по їх сплаті, оскільки при цьому буде порушуватись принцип юридичної (правової) визначеності, який визначає якість законодавства, однозначність та точність формулювання правових норм.
В даному випадку банком не наведено чітких, однозначних та зрозумілих норм закону, на підставі яких ним було пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, та які б слугували достатньою правовою підставою для її задоволення.
Крім того, судом встановлено та доводиться матеріалами справи, що заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня, що підтверджується розрахунком заборгованості та вбачається із позову, а відтак і відсутня база нарахування відсотків.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді