Житомирський апеляційний суд
Справа №277/1083/20 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
06 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу № 277/1083/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Заполовського В.В. в смт Ємільчине,
У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначало, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 08.05.2018 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті АТ КБ «ПриватБанк», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, унаслідок чого, станом на 03 вересня 2020 року виникла заборгованість в сумі 139880 грн 02 коп., з яких: 100000 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 39880 грн 02 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками. Враховуючи вищевикладене, просило стягнути з відповідача 139880 грн 02 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.05.2018 в розмірі 110187,49 грн та 1655,74 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати в частині зменшення заборгованості за тілом кредиту та відмови у стягненні заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що у матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту , у якому зазначені усі умови кредитування, зокрема процентні ставки та штраф, а тому суд безпідставно відмовив у стягненні відсотків та зменшив заборгованість за тілом кредиту.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно договору № б/н від 08 травня 2018 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг» у ПриватБанку.
До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 03 вересня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 08 травня 2018 року становить 139880 грн 02 коп., з яких: 100000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 39880 грн 02 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Пред'являючи вимоги про погашення кредиту, банк просив крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками.
Із матеріалів справи вбачається, що строк дії кредитної картки є строком кредитування. Із довідки банку слідує, що відповідачу за кредитним договором була надана кредитна картка № НОМЕР_1 із терміном дії до вересня 2019 року.
У матеріалах справи міститься довідка про зміну умов кредитування: про зміни кредитного ліміту в період з 05 листопада 2018 року по 04 жовтня 2019 року .
Також банком на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано виписку по рахунку, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 83 ЦК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Позивачем доведено, що між ним та відповідачем був укладений договір та у письмовій формі були узгоджені істотні умови договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір та умови нарахування відсотків як у межах пільгового періоду, так і поза межами пільгового періоду за прострочене зобов'язання, а також узгодили наслідки, які настають у разі прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором, такі як штраф за прострочення більш ніж на 30 днів та процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, а саме подвійну процентну ставку. При цьому сторони узгодили, що у випадку прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань пеня не застосовується, а також немає інших платежів.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом.
Судом першої інстанції було здійснено розрахунок, згідно виписки про рух коштів по картковому рахунку станом на 04.09.2020 року. Із розрахунку вбачається, що з 26.09.2018 по 31.03.2020 ОСОБА_1 було витрачено кредитних коштів (отримання готівки, купівля товарів) на суму 359354,74 грн та внесено на погашення протягом зазначеного періоду 289047,27 грн.
Оскільки, фактично отримані та використані грошові кошти в добровільному порядку відповідач повернув не в повному обсязі, суд дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 70307,47 грн.
При розгляді даної справи, враховано висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.01.2020 року № 204/66087/18, № 203/4297/18 та від 16 вересня 2020 р № 200/5647/18.
Посилання АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за відсотками є помилковими, так як, в цій частині позов задоволено повністю та стягнено судом 39880,02 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді