Житомирський апеляційний суд
Справа №292/1498/20 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В. Ф.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
06 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т. М.,
суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м.Житомирі цивільну справу № 292/1498/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Лотуги В.Ф. в смт Пулини,
У грудні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 25 серпня 2017 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, за яким позичальнику відкрито картковий рахунок із початковим лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 26.10.2020 утворилася заборгованість у розмірі 10165,87 грн, яка складається з: 6760 грн 27 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі - 00 грн 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 6760 грн 27 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00 грн 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками; 496 грн 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 2909 грн 60 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 00 грн 00 коп. - нарахована пеня; 00 грн 00 коп. нараховано комісії. Враховуючи вищевикладене, просило стягнути з відповідача 10165 грн 87 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Заочним рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк». Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідачем було підписано анкету-заяву при укладенні кредитного договору № б/н від 25.08.2017, чим останній підтвердив свою згоду на те, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Підписанням вказаної анкети-заяви, відповідач підтвердив, що повністю згоден з вказаними Умовами та Правилами, розуміє їх зміст та зобов'язується їх виконувати, зобов'язується самостійно знайомитися з усіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів на сайті банку. Крім того, відповідач на протязі тривалого часу користувався кредитними коштами та здійснював платежі на погашення заборгованості, що є підтвердженням про ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг. При цьому, подані позивачем докази, відповідачем не спростовано, що є його, а не суду, процесуальним обов'язком.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем, як доказ укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_1 , анкета-заява відповідача про бажання отримати послугу, яка визначена позивачем як отримання платіжної картки «Універсальна» та довідку про умови кредитування, не є належним та достатнім доказом на підтвердження існування договірних кредитних відносин між сторонами по справі, оскільки вони не містять відомостей про укладення саме кредитного договору.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 25 серпня 2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір, що підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка містить її анкетні дані та підпис.
Відповідно до анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» від 25.08.2017 вбачається, що відповідач виявила бажання отримати банківські послуги без зазначення їх виду. У заяві відсутні відомості про оформлення банківських карток, бажаного кредитного ліміту. Аналогічно відсутні у заяві дані про отримання та ознайомлення ОСОБА_1 із пам'яткою клієнта з тарифами і основними умовами обслуговування та кредитування.
До кредитного договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», у редакції, що діяла на момент підписання заяви.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 26 жовтня 2020 року становить 10165,87 грн, та складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 6760,27 грн; заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 496,00 грн; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в розмірі 2909,60 грн. Розрахунки підписані представником АТ КБ «ПриватБанк» без зазначення будь-яких даних, що його ідентифікують, а виписка за договором взагалі не підписана.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, за доводами банку, оформленої на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що банком відбулася зміна кредитного ліміту - 16.11.2018, однак не зазначені підстави таких змін кредитного ліміту, не додані підтверджуючі документи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до пункту 2.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і це не є обов'язком суду.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження видачі АТ КБ «ПриватБанк» кредитної картки «Універсальна» та розміру наданого ОСОБА_1 кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів та штрафних санкцій не є можливим, у зв'язку з чим доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог банку.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладення кредитного договору.
Таким чином, суд першої інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, зробив правильний та обґрунтований висновок про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов'язком.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий
Судді