Справа№ 141/657/19
Провадження№2/141/126/21
02 квітня 2021 року смт. Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Климчука С.В.
при секретарі судового засідання Козачишин В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Оратівського районного суду Вінницької області 08.08.2019 року надійшла позовна заява АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 12132,38 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 09.10.2013 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 3210,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем станом на 13.06.2019 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 12132,38 грн, з яких: 9075,70 грн. - заборгованість за тілом кредита; 1322,04 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 330,72 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 350,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 553,92 грн - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 12132,38 грн. за кредитним договором № б/н від 09.10.2013 року та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було подано клопотання від 09.07.2019 року про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 23.02.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, на 02.04.2021 року.
Відповідач копію ухвали отримала 05.03.2020 року, відзив до суду не направила. Жодних заяв чи клопотань від неї не надходило.
Згідно ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
09.10.2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої остання отримала кредит у розмірі 3210,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно інформації, викладеної у заяві № б/н від 09.10.2013 року, ОСОБА_1 підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до довідки між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано кредитну картку № НОМЕР_1 ; дата відкриття - 28.07.2016 р.; термін дії - 01/20. Отже, 28.07.2016 року відбувся старт кредитного рахунку.
Банк, звертаючись до суду з позовом, надав до кредитного договору Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/.
Суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредиту, про що свідчить анкета-заява від 09.10.2013 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.10.2013 року, з якого вбачається, що позичальник користувалася грошима.
Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 13.06.2019 року становить 12132,38 грн, з яких: 9075,70 грн. - заборгованість за тілом кредита; 1322,04 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 330,72 грн - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 350,00 грн - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 553,92 грн - штраф (процентна складова).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.
Відповідачу було оформлено кредит на підставі заяви, підписаної 09.10.2013 року, та отримано кредит у розмірі 3210,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження своїх вимог банком надано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, Умови та правила надання банківських послуг.
З анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 09.10.2013 року, слідує, що в ній зазначено особисту інформацію відповідача, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, дату народження, ідентифікаційний код, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку.
У анкеті-заяві відсутня інформація щодо дії та строку кредитної картки, також не зазначена процентна ставка.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути крім заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту, нараховану пеню та штрафи.
Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.10.2013 року посилається на витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, розміщених та сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.
Анкета-заява не містить відомостей про те, що відповідач не лише ознайомився зі змістом Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а й отримав ці Умови та правила, з якими він погодився. За відсутності у сторони цих стандартних умов та правил банку, які є невід'ємною частиною договору, оскільки містять його істотні умови, які в анкеті-заяві не викладені, сторона не має можливості свідомо здійснити своє волевиявлення при укладенні договору та дотримуватися його умов, тобто визначити свою поведінку за цими правилами, що є необхідною умовою для вільного волевиявлення особи при укладенні правочину, передбаченого частиною третьою статті 203 ЦК України.
Крім того, в Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» відсутні умови договору про зміну розміру процентів.
А тому, при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.
Надані Умови та Правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися судами, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов'язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» нарахованої пені за прострочене зобов'язання і за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн та штрафів слід відмовити.
Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 09.10.2013 року у вигляді заяви-анкети вбачається, що він не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином з ОСОБА_1 стягненню підлягають лише 10397,74 грн (9075,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1322,04 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь AT КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1646,34 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.10.2013 року в розмірі 10397 (десять тисяч триста дев'яносто сім) гривень 74 копійки (9075,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1322,04 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 1646,34 грн.
Рішення суду виготовлено 06.04.2021 року.
Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч.5 ст.272 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001; адреса для листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50,).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя С.В. Климчук