Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/1224/21
19.03.2021 місто Київ
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Севастополь Автономної Республіки Крим, громадянин України, з середньою освітою, працюючий, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК Ураїни,
про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021100070000196 від 29.01.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України,
Прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , що входить в групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, звернувся до суду з клопотанням в якому просить змінити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з домашнього арешту у певний період доби на тримання під вартою строком на 60 діб.
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні слідчого відділу Подільського УП ГУНП в м. Києві перебуває кримінальне провадження за номером № 12021100070000196, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.01.2021. Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.01.2021 року, приблизно о 01 годині 10 хвилин, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зайшли до приміщення магазину «Сільпо», що за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного 41. Того ж дня приблизно о 01 годині 17 хвилин, ОСОБА_5 підійшов до охоронця вказаного магазину ОСОБА_7 з яким почав розмову в ході якої ОСОБА_5 почав ображати ОСОБА_7 та нецензурно висловлюватись в його сторону. В цей час до дій ОСОБА_5 приєднався ОСОБА_6 який також почав зневажливо ставитись до ОСОБА_7 . На таке зневажливе ставлення по відношенню до ОСОБА_7 відреагував охоронець ОСОБА_8 , який зробив усне зауваження та попросив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заспокоїтись та розмовляти з повагою до інших людей. Однак ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не відреагували на зауваження та діючи всупереч встановлених етичним правилам поведінки у суспільстві, взаємоповаги, засади моральності почали голосно розмовляти, кричати, шуміти, та виражатись нецензурною лайкою, чим порушували громадський порядок та заважали працівникам магазину нормально виконувати свої функціональні обов'язки. Після чого ОСОБА_5 усвідомлюючи, що він перебуває в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, демонструючи свою зверхність і зневагу до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальноприйнятих правил та норм поведінки, у відповідь на чергове зауваження ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 , безпідставно наніс один удар кулаком лівої руки в обличчя ОСОБА_7 від чого останній відійшов на два кроки назад. Між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 став ОСОБА_8 , який намагався припинити злочинні дії ОСОБА_5 , проте останній безпідставно наніс два удари кулаком правої руки та один удар кулаком лівої руки в область голови ОСОБА_8 . ОСОБА_8 будучи неготовий до раптового нападу, захищаючись від протиправного посягання, спробував нанести декілька ударів ОСОБА_5 та разом з ОСОБА_7 спробували затримати ОСОБА_5 , однак в цей час ОСОБА_6 , який знаходився поряд, вирішив приєднатися до протиправних дій ОСОБА_5 ОСОБА_6 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, групою осіб, розуміючи хуліганські мотиви дій ОСОБА_5 , безпідставно наніс чотири удари кулаком правої руки в область голови ОСОБА_7 . У подальшому ОСОБА_5 приблизно о 01 годині 23 хвилини перебуваючи в приміщені вказаного магазину взяв зі столу, який розташований поруч з радіочастотною (антикрадіжною) рамкою, в руки дві упаковки соку об'ємом по 1 л. кожна та пляшку напою «Coca-Cola» об'ємом 2 літра. Після чого одну упаковку соку він кинув на підлогу та роздавив, а другу упаковку соку кинув в торгівельну залу. Тримаючи в руках напій «Coca-Cola» об'ємом 2 літра ОСОБА_5 , направився в сторону ОСОБА_7 після чого о 01 годині 24 хвилини кинув вказану пляшку в обличчя ОСОБА_7 чим завдав останньому фізичного болю. Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 зневажаючи існуючими у суспільстві правилами поведінки та моралі, перебуваючи у громадському місці, а саме в приміщені магазину «Сільпо», що за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного 41, схопив руками радіочастотну (антикрадіжну) рамку та зламав її. Після вчинення хуліганських дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на місці вчинення кримінального правопорушення були затримані працівниками поліції. Таким чином, у зв'язку з умисними діями, які виразились у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Однак ОСОБА_5 порушує свої процесуальні обов'язки, на виклики до слідчого не з'являється.
Прокурор ОСОБА_3 , що входить в групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, у судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами, просив змінити застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, оскільки підозрюваний з'являється до слідчого за першою вимогою, лише один раз не з'явився до слідчого, бо хворів, про що його попередив, має постійне місце реєстрації та проживання в м. Києві, офіційно працює, наміру ухилятися від слідства не має, докази такого ухилення відсутні.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав захисника, провив відмовити у задоволенні клопотання.
Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим відділом Подільського УП ГУНП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України (№ з Єдиного реєстру досудових розслідувань - № 12021100070000196 від 29.01.2021 р.).
01.01.2021 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
01.01.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. Його дії кваліфіковані як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 296 КК України, відноситься до нетяжких, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі строком до 4 років.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 02.01.2021 р. (справа № 758/2/21) до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_2 , в нічний час доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. щоденно, строком до 01.03.2021 включно.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 03.02.2021 р. (справа № 758/1226/21) задоволено клопотання слідчого на надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016)
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Про фундаментальність права на свободу та особисту недоторканність свідчить також факт його закріплення у більшості міжнародних правових актів. Зокрема, у Загальній декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання (стаття 9), у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року вказано, що ніхто не повинен бути позбавлений волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом (пункт 1 статті 9).
Право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.
У частині першій статті 183 КК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").
Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об'єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути ( пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017).
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження або обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваному з домашнього арешту на тримання під вартою, слідчий суддя, ураховує: покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України; його вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків; наявність постійного місця проживання; наявність місця роботи; процесуальну поведінку підозрюваного; відсутність доказів порушення процесуальних обов'язків та домашнього арешту у місці його проживання.
Також у судовому засіданні було встановлено, що працівники органу національної поліції не з'являлися за місцем його проживання у період часу дії домашнього арешту з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. Тому відсутні підстави вважати, що підозрюваний переховувався від слідства, оскільки як пояснив знаходився у вказаний час у своєму помешканні виконуючи відповідний обов'язок, будь-яких повісток не отримував. Крім цього, у ході розгляду клопотання не встановлено , що ризики передбачені ст. 177 КПК України збільшилися чи з'явилися нові. Більш того на час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу на більш суворий, строк дії застосованого запобіжного заходу до підозрюваного закінчився.
Враховуючи викладене, а також те що прокурором не доведено виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про наявність підстав для застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193,194, 196, 200, 205, 376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про зміну підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 22.03.2021 р. о 14.00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1