справа № 133/970/21
06.04.2021
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., вирішуючи питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі за адміністративним позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Господарчука Миколи Сергійовича, про скасування постанови,- ВСТАНОВИЛА:
До Козятинського міськрайонного суду Вінницької області 01.04.2021 надійшов вказаний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову Інспектора роти № 3 батальйону № 1 УПП у Вінницькій області лейтенанта поліції Господарчука Миколи Сергійовича, ЕАН № 3980577 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Вирішуючи питання про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади.
Отже, інспектор 1 батальйону, 3 роти лейтенант поліції УПП у Вінницькій області не може виступати самостійним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, в даному випадку Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Вінницькій області.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16, від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17.
Суд звертає увагу позивача також на наступне.
Положення статті 48 КАС України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Водночас суд зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються документи про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Крім того, частиною восьмою статті 160 КАС України визначено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Однак позивачем до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору, також не зазначено (у разі наявності) підстави звільнення від сплати судового збору та не надано відповідних доказів, які такі обставини підтверджують.
За ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. У 2013 році КУпАП доповнено ст. 40-1, за якою у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Тобто, на законодавчому рівні одночасно закріплено звільнення від сплати державного мита та необхідність сплати судового збору особою щодо якої судом винесено рішення про притягнення до відповідальності. Верховний Суд України у Постанові від 13 грудня 2016 (провадження № 21-1410а16) роз'яснив: «За подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає».
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, як зазначено у вказаній постанові, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 454 грн. на день подання позовної заяви.
Отже, позивачу необхідно надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору за вимогу про скасування постанови про адміністративне правопорушення в сумі 454 грн. або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору.
Відповідно ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
В порушення вказаних вище вимог КАС України надані позивачем письмові докази не засвідчено у передбаченому законом порядку.
Згідно ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної
заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Оскільки, позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, то її необхідно залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу документа про оплату судового збору в сумі 420,40 грн. або документа, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору, надання письмових доказів, засвідчених у передбаченому законом порядку, та подання окремої заяви або позовної заяви у новій редакції з визначеним належним колом учасників справи за змістом позовних вимог щодо відповідача (відповідачів), враховуючи наведені вище роз'яснення норм права.
Керуючись ст. 160,161,169 КАС України, суддя-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Господарчука Миколи Сергійовича про скасування постанови залишити без руху.
Надати позивачу строк, не більше десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, адміністративний позов вважатиметься неподаним і буде повернутий позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Н.О. Пєтухова
Дата документу 06.04.2021