Справа № 292/1348/20
Номер провадження 2/292/9/21
01 квітня 2021 року смт.Пулини
Червоноармійського районного суду Житомирської області
Суддя- Гуц О.В.
секретар судового засідання Риданова Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт.Пулини цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
У судовому засіданні брали участь: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача -адвокат Левчук Т.В.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи його тим, що вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , який вони зареєстрували 19 листопада 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, про що зроблений актовий запис №2165.
В період шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюб між нею та відповідачем розірвано 13 березня 2020 року, що підтверджується копією рішення суду Червоноармійського районного суду Житомирської області від 13.03.2020 року .
Діти після розлучення постійно проживають разом з нею, що підтверджується довідкою Пулинської селищної ради про склад сім"ї №1820 від 13.10.2020 року.
Дітям повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий рівень вона одна не зможе забезпечити, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки працює та має постійний дохід.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов"язків щодо дитини.
Таким чином, при сплаті відповідачем аліментів у зазначеному вище розмірі забезпечується їх рівність при несенні обов"язку утримання дітей.
Так, відповідач інших осіб на утриманні не має, працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров"я дозволяє працювати, а тому може сплачувати аліменти.
Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнутиз ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з жовтня 2020 року і до повноліття дітей.
Заочним рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 16.11.2020 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.10.2020 і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.
Згідно ухвали Червоноармійського районного суду Житомирської області від 29.12.2020 року, заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, задоволено. Заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2020 року у справі №292/1348/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, скасовано. Справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін на 21.01.2021 року о 09:00 год..
01.04.2021 року позивачка у судововому засіданні підтримала позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на її користь на неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку відповідача , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно , починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дітей. При цьому позивачка зазначила, що відповідач крім стабільного заробітку, має у власності частину будинку , яку здає в оренду і отримує додатковий дохід, про те підтвердити офіційно розмір такого доходу , вона не взмозі. Також відповідач не має інших утриманців. Заява відповідача про те, що на його утриманні перебуває його матір, не відповідає дійсності та нічим не підтверджена.
Відповідач та його представник адвокат Левчук Т.В. у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. Крім того, відповідач просив врахувати його стан здоров"я, оскільки він із-за захворювання на коронавірус тривалий час перебував на лікарняному і для відновлення його стану здоров"я необхідні значні кошти, та те, що він офіційно працевлаштований лише з лютого місяця 2021 року і має незначний за розмірами дохід. До того ж, як зазначив відповідач, у нього на утриманні перебуває матір пенсіонерка, яка має ряд ускладень здоров"я, що також вимагає значних матеріальних витрат .
Вислухавши пояснення позивачки, відповідача та його представника, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Стаття 51 Конституції України передбачає що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану,в порядку встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтями 141,142,150 СК України передбачено - мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. У свою чергу, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності з ч. 2 та 3 ст. 157 СК України, той з батьків хто проживає окремо від дитини - зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Стаття 180 СК України передбачає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Одночасно, стаття 183 СК України зазначає частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Практику ЄСПЛ у сфері захисту прав дитини слід розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини. Виділяють принципи правового статусу дитини, які випливають з міжнародно-правових документів, перш за все, з Конвенції про права дитини 1989 р., та якими є: рівноправність дітей (ст. 2); неприпустимість будь-яких форм дискримінації (ст. 2); пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, так званий принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини (ст. 3); принцип забезпечення захисту і турботи про благополуччя дитини (ст. 5); невід'ємність і пріоритет права на життя (на держави покладається обов'язок забезпечити їх виживання і розвиток, ст. 6); право дитини висловлювати свою думку, викладати інформацію про свої проблеми (діти мають право бути почутими, ст. 12-15); принцип збереження індивідуальності дитини (ст. 8); неприпустимість катувань та інших жорстоких, нелюдських і принижуючих гідність видів поводження і покарання (ст. 37 а); принцип відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини (ст. 18).
ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 ЄКПЛ зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це може прийматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України № 63566/00, п. 23 ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Як вбачається з п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15.05.2006, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Судом встановлено та це вбачається з копії свідоцтв про народження дітей: серії НОМЕР_1 від 14.08.2019 року та серії НОМЕР_2 від 14.08.2019 року , учасники справи є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки Пулинської селищної ради Пулинського району Житомирської області №1890 від 13.10.2020 року, до складу сім"ї ОСОБА_1 входять: сини - ОСОБА_3 , 2008 року народження, ОСОБА_4 , 2012 року народження.
Згідно рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 13 бьерезня 2020 року, зареєстрований шлюб 19 листопада 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що зроблено актовий запис за №2165, розірвано.
При прийнятті рішення суд також враховує матеріальне становище платника аліментів та стан його здоров"я, з огляду на досліджені судом : довідку з місця роботи відповідача- ТОВ ТК"Полісся -Продукт" про його дохід , довідку Житомирського обласного центру зайнятості, де відповідач перебував на обліку , як безробітний, к-копії листків непрацездатності , відповідно до яких відповідач у період січня 2021 року проходив курс лікування від інфекційного захворювання .
Посилання відповідача на те, що на його утриманні перебуває матір, а також твердження позивачки щодо того що відповідач має додатковий дохід за рахунок зданого в оренду, належного йому на праві власності житлового приміщення, судом до уваги не приймаються, оскільки вище наведені обставини в ході розгляду справи не підтверджені належними доказами .
Таким чином, беручи до уваги вимоги практику ЄСПЛ та ЄКПЛ, вимог Законів, зокрема ст.ст. 182,183 СК України щодо обставин, які обов'язково враховуються судом при визначенні розміру аліментів, беручи до уваги вищевказані обставини і вимоги Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», яким встановлений прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2021 року становить -1921 грн., з 1 липня 2013 грн., з 1 грудня - 2393 грн., суд, оцінивши та проаналізувавши вищевказані обставини в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню частково у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.10.2020 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову.
Крім того, суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд вважає за необхідне з метою забезпечення інтересів неповнолітніх дітей, допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
При зверненні до суду позивачку звільнено від сплати судового збору, тому відповідно до ст.141 ЦПК України, суд стягує його з відповідача в сумі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст.4,10-13,76-83, 89, 95, 141, 211, 247, 263-265, 268, 274-279,430 ЦПК України, ст.ст. 121,157, 180- 184,191, 192 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживаючої по АДРЕСА_2 аліменти на неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з моменту звернення позивачки до суду, тобто з 16.10.2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого по АДРЕСА_1 на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.
Виконавчий лист № 292/1348/20 від 17.11.2020 року про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на неповнолітніх дітей відкликати із Корольовського відділу державної виконавчої служби у м.Житомирі Центрально- Західного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), після набрання даним рішенням суду законної сили.
Відповідно до п.п.15.5 та п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 05 квітня 2021 року.
Суддя О. В. Гуц