Справа № 686/24767/20
Провадження № 22-ц/4820/567/21
Категорія: 30
05 квітня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/24767/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2021 року (суддя Палінчак О.М., повне судове рішення складно 11 березня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Хмельницького окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначав, що йому завдано моральну шкоду невиконанням рішення Верховного суду України та Верховного Суду в справі №2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень в період з 23.04.2020 по 06.10.2020. Позивач вказував, що моральна шкода, яка проявилася у моральних стражданнях та переживаннях, які ОСОБА_1 поніс під час тривалого очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки; розчарування в системі органів державної влади держави Україна; додаткове психологічне напруження під час спілкування як з державним виконавцем так і з працівниками МВС України та міграційної служби, що викликало у позивача почуття душевного болю та посилювало відчуття невизначеності. ОСОБА_1 вказував, що внаслідок невиконання рішення судів порушено його право на конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади Держави Україна в частині правомірності та добросовісності, право приватної власності на паспортну книжечку, право на судовий захист, адже виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з держави Україна на свою користь 12 000 000 000 грн моральної шкоди, завданої невиконанням рішення ВСУ та ВС в справі №2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень в період з 23.04.2020 по 06.10.2020 включно з врахуванням рішень ЄСПЛ від 10.04.2018 №21071/05 (п.49), що зобов'язує призначати національні суди суми компенсації моральної шкоди не менше ніж 500 Євро по курсу НБУ на день винесення рішення.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 04 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на його незаконність. Апелянт вказує, що рішення по справі №2270/14181/11 вже ухвалене і набрало законної сили, а тому підлягає обов'язковому виконанню в силу принципу обов'язковості судового рішення. ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода вважається завданою позивачеві, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завдані такої шкоди. І, на думку апелянта, правопорушник не надав жодного належного, допустимого, достовірного чи достатнього доказу про те, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду в справі №2270/14181/11 виконане, а суд, виступивши на стороні відповідача, не з'ясував, чи спростував відповідач факт завдання позивачеві моральної шкоди. Зважаючи на викладене, апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.
Учасник справи та представники учасників справи до суду не з'явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.
Хмельницьким окружним адміністративним судом направлено до апеляційного суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника суду.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, представником якої визначив Хмельницький окружний адміністративний суд про відшкодування моральної шкоди, завданої йому невиконанням рішення ВСУ та ВС в справі № 2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень в період з 23 квітня 2020 року по 06 жовтня 2020 року з врахуванням рішення ЄСПЛ від 10.04.2008 (№21071/05 п.49) в сумі 12 000 000 000 грн.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем якими саме незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю Хмельницького окружного адміністративного суду йому було завдано моральну шкоду; в чому саме полягали ці дії чи бездіяльність, коли саме були вчиненні (не вивченні), які саме рішення ВСУ та ВС у справі №2270/14181/11 були невиконанні відповідачем.
Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального і процесуального права.
Так, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
В силу положень ч. 4 ст. 58 ЦПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Під компетенцією розуміють сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду та особливим способом заподіяння шкоди.
Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Таким чином, законодавством, що регулює порядок та підстави стягнення шкоди, завданої фізичній особі органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду чітко встановлено суб'єктний склад учасників цих спірних правовідносин.
З огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлені в постанові від 25 березня 2020 року по справі № 641/8857/17 держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).
Згідно із частиною четвертою статті 58 ЦПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
У свою чергу, під компетенцією розуміють сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.
Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 року у справі № 688/2479/16-ц) зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.
Положеннями ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 ЦК України).
В силу положень ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Аналізуючи зазначені норми права, наявні підстави для висновку, що в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. І до його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок по відшкодуванню шкоди.
При цьому, саме на потерпілого покладається обов'язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Відповідач же повинен довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.
Оцінюючи аргументи апеляційної скарги про те, що публічний спір між позивачем та Державою України розглянуто неповноважним та несправедливим судом, адже право представляти відповідача має виключно керівник державного органу, а не різного роду підписанти без належних повноважень, оскільки відповідачем є Держава Україна, а не державний орган, судова колегія вважає їх безпідставними.
Адже прийняття Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області у складі головуючого судді Палінчака О.М. і приєднання до матеріалів справи відзиву Хмельницького окружного адміністративного суду на позов ОСОБА_1 та пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Державної казначейської служби України по справі №686/24767/20 не є підтвердженням того, що зазначену цивільну справу розглянуто саме неповноважним та несправедливим судом, а тому відсутні обов'язкові підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
І ці доводи фактично зводяться до власної правової оцінки ОСОБА_1 обставин справи і трактування норм процесуального права на власний розсуд.
Посилання апелянта на те, що рішення суду у справі №2270/14181/11 набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, оскільки ОСОБА_1 не зазначено, в чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльність Держави Україна в особі Хмельницького окружного адміністративного суду (представника відповідача позивач визначив при подачі позову) при невиконанні рішення суду у справі №2270/14181/11 в період з 23.04.2020 по 06.10.2020.
А як встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року, що набрало законної сили 19 січня 2021 року по цивільній справі № 686/8422/20, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року зобов'язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки.
На підставі цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист №2270/14181/11, який перебував у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження №33223826).
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2012 року замінив у виконавчому проваджені №33223826 боржника Хмельницький
міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління.
Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Посилання в апеляційній скарзі на те, що моральна шкода вважається вже завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено відсутність його вини у завдані такої шкоди не заслуговують на увагу, оскільки в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а на відповідача - саме наявність чи відсутність вини у заподіянні такої шкоди.
І ці доводи зводяться до власної правової оцінки ОСОБА_1 обставин справи і трактування норм матеріального права на власний розсуд.
Посилання в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду в справах №755/9215/15 та №761/24143/19 є безпідставними, оскільки суд, відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України при розгляді справи керується принципом верховенства права і правовідносини у справах №755/9215/15, №761/24143/19 та у цій справі не є подібними.
Посилання в апеляційній скарзі на необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2021 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай