Справа № 466/1331/20 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.
Провадження № 22-ц/811/2878/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія:70
05 квітня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Ванівського О.М., Крайник Н.П.
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивачка ОСОБА_3 звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від всіх доходів щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову.
В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з 17.04.2014 року до 26.09.2017 року перебувала у шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідач оформив опікунство над її сином від першого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначає, що на даний час проживає окремо з дітьми без відповідача. Згоди щодо питання утримання дітей не досягнуто.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 31 серпня 2020 року позов - задоволено.
Вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.02.2020 р. і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) у дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Рішення суду в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_1 оскаржив ОСОБА_2 . Вважає рішення суду незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 в добровільному порядку надавав кошти відповідачу на утримання дітей, а також сплачував аліменти в визначеному судом в судовому наказі розмірі до його скасування. Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги представлені ним квитанції на підтвердження факту утримання дітей після скасування судового наказу від 11.12.2017. Також вважає, що суд безпідставно не витребував у відповідача оригінали квитанцій, які суд вважав нечитабельними. Суд першої інстанції залишив без уваги доводи відповідача про те, що звернення до суду за стягненням аліментів можливе після розгляду справи про визначення місця проживання дітей. Зазначає, що 04 вересня 2020 року Шевченківський районний суд міста Львова своїм рішенням визначив місце проживання дітей разом з батьком, ОСОБА_2 , в парні місяці року (лютий, квітень, червень, серпень, жовтень, грудень). Таким чином, після набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 04 вересня 2020 року проживання дітей за матір'ю та батьком буде почергове, в зв'язку з чим стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_2 є неможливим. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 серпня 2020 року у справі №466/1331/20 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду в апеляційному порядку також оскаржила особа яка не є стороною в даній справі - ОСОБА_6 . Зазначає, що вона є дружиною відповідача, а також, що у них у шлюбі народилася дочка, ОСОБА_7 2018 року народження. Вважає, що рішення суду впливає на її права, оскільки стосується спільного сімейного бюджету, його розміру, а отже і права спільної сумісної власності. Окрім цього, вона не була залучена до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 серпня 2020 року у справі №466/1331/20 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
18 січня 2021 року від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 серпня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення. Зазначає, що відповідач з листопада 2018 року і до цього часу не сплачує аліменти. Також вважає, що відсутність рішення щодо визначення місця проживання дітей до момент ухвалення оскаржуваного рішення не може бути перешкодою для ухвалення рішення про стягнення аліментів.
04 лютого 2021 року від ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає на наявність в матеріалах справи розписок про отримання позивачем грошових переказів від відповідача на утримання дітей.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 25 березня 2021 року, є дата складення повного судового рішення - 05 квітня 2021 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 17.04.2014 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 372. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26.09.2017 року шлюб між сторонами розірвано ( а.с. 7-8)
Від спільного життя у сторін є двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 5-6) У даних свідоцтвах батьком записаний відповідач ОСОБА_2 , а матір'ю записана ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка зазначила, що діти залишилися проживати разом з нею, коштів на утримання дітей відповідач не надає.
Також встановлено, що відповідач є зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності.
11 грудня 2017 року Шевченківським районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно. Стягнення аліментів проводити з моменту пред'явлення заяви 08.12.2017 року до досягнення дітьми повноліття.
Ухвало Шевченківського районного суду м. Львова від 23.11.2018 року судовий наказ було скасовано.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходів) на утримання двох дітей у зв'язку з наступними обставинами.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною п'ятою статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою - четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Аналогічні положення щодо обов'язку доказування і подання доказів містяться у статті 81 цього Кодексу.
Суд вважає, що відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено, що ним надавалися кошти на утримання дітей, а також, що він здійснює їх утримання. Окрім цього, відсутність рішення про визначення місця проживання дітей не може бути перешкодою для стягнення аліментів на утримання дітей на користь того, з ким проживають діти. Скаржником не доведено, що з моменту звернення позивачки і до моменту ухвалення оскаржуваного рішення діти проживали разом з ним і він здійснював їх утримання за свій рахунок.
Що ж до покликання скаржника на те, що 04 вересня 2020 року Шевченківським районним судом (справа №466/5390/17) ухвалено рішення визначення місця проживання дітей, слід зазначити, що наявність такого рішення жодним чином не може вплинути на законність оскаржуваного рішення ухваленого Шевченківським районним судом міста Львова 31 серпня 2020 року, оскільки в той момент його не існувало.
Колегія суддів приходить до висновку, що достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей сторін, в розмірі - 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, буде достатнім, справедливим та таким, що сприятиме фізичному, духовному і моральному розвитку дітей.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір в оскаржуваній частині районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 серпня 2020 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник