Справа № 442/5092/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1279/20 Доповідач: ОСОБА_2
01 квітня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2020 року, -
за участю прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6
засудженої ОСОБА_7
встановила:
ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні подання старшого інспектора Дрогобицького міськрайонного відділу філії Державної установи „Центр пробації” у Львівській області ОСОБА_9 для вирішення питання про звільнення від відбування покарання по закінченню іспитового строку стосовно ОСОБА_7 .
Згідно ухвали, старший інспектор Дрогобицького міськрайонного відділу філії Державної установи „Центр пробації” у Львівській області ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням, в якому посилається на те, що з 26.06.2020 на обліку Дрогобицького міськрайонного відділу філії Державної установи Центр пробації у Львівській області перебуває ОСОБА_7 , яка за час перебування на обліку характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягалась, на реєстрацію з'являлась вчасно, громадський порядок не порушує, спиртними напоями не зловживає. Згідно характеристик з КП „ЖЕО” м. Дрогобича заяв та скарг на ОСОБА_7 в КП „ЖЕО” не поступало. Умови та порядок відбування покарання не порушувала, нових злочинів не вчиняла. Іспитовий строк закінчився 22.10.2020.
На дану ухвалу адвокат ОСОБА_6 захисник засудженої ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнити подання старшого інспектора Дрогобицького міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_9 про звільнення від відбування покарання по закінченню іспитового строку стосовно ОСОБА_7 .
Вказує, що ОСОБА_10 за весь період іспитового строку не вчинила жодного кримінального чи адміністративного правопорушення. Вона добровільно виконала покладені на неї обов'язки та забезпечила свою явку на реєстрацію, тощо.
Звертає увагу, що як вбачається із ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.11.2020 року відмовлено було у задоволенні подання у зв'язку із тим, що ОСОБА_7 протягом іспитового строку вчинила кримінальне правопорушення, проте такого, що ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, не підтверджується об'єктивними та фактичними даними.
Наголошує, із довідки про судимість ОСОБА_7 вбачається, що притягується до кримінальної відповідальності, і справа за даним фактом перебуває на розгляді по суті у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області, тобто, відсутній відповідно до ст. 62 Конституції України вирок суду (який набрав законної сили) про те, що протягом іспитового строку ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення.
Заслухавши виступ захисника та засудженої на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, при постановленні оскаржуваної ухвали зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі.
З матеріалів судового провадження вбачається, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2019 ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України і призначено їй покарання 2 (два) роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік; на підставі ст. 76 КК України зобов'язано засуджену ОСОБА_7 : 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; вирішено питання речових доказів.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21.05.2020 апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_11 задоволено. Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2019 відносно обвинуваченої ОСОБА_7 змінено; виключено з мотивувальної частини вироку суду покликання на обставину, що обтяжує покарання, рецидив злочинів; у решті вирок суду залишено без змін.
Із вимоги від 19.10.2020 № 2786/Д/5/56-20 вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні під час іспитового строку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Вказаний обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 06.03.2020 скеровано до суду.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Так, ст. 78 КК України регламентовано правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням, які полягають у тому, що після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 2 ст. 165 КВК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Виходячи зі змісту вказаних правових норм, підставою звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є комплекс елементів, дотримання яких свідчить про виконання засудженим вимог ст. 75 КК України та можливість застосування до нього положень ч. 1 ст. 78 КК України.
Зокрема, такими елементами є закінчення іспитового строку, який визначений конкретними часовими межами, перебування засудженого протягом іспитового строку під контролем органів, зазначених в ч. 4 ст. 76 КК України, виконання засудженим покладених на нього вироком суду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а також обов'язок не вчинити протягом іспитового строку нового злочину.
Недотримання будь-якої із вищезазначених умов вказує на порушення засудженим положень ст. 75 КК України та не дає підстав для застосування ст. 78 КК України навіть у разі закінчення визначеного судом терміну іспитового строку.
При цьому відповідно до положень ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року (із змінами та доповненнями), якщо про вчинення під час іспитового строку нового злочину стало відомо після винесення постанови про звільнення засудженого від покарання, суд, який розглядає справу за новий злочин, вправі призначити покарання за сукупністю вироків лише за умови скасування цієї постанови в установленому законом порядку.
Отже, звільнення ОСОБА_7 від покарання за попереднім вироком, в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень в інших кримінальних провадженнях, які зараз перебувають на розгляді в судах, позбавляє можливості суд призначити остаточне покарання з дотриманням вимог ст. 71 КК України.
Враховуючи наведені обставини, на переконання колегії суддів, висновки суду першої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам справи, які не дають достатніх підстав для застосування відносно ОСОБА_7 ч.1 ст.78 КК України та звільнення її від відбування покарання по закінченню іспитового строку.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегіясуддів,
постановила:
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2020 року, якою відмовлено у задоволенні подання старшого інспектора Дрогобицького міськрайонного відділу філії Державної установи „Центр пробації” у Львівській області ОСОБА_9 стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4