Справа № 445/1273/20 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В.
Провадження № 22-ц/811/671/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія:50
05 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої - судді Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в письмовому провадженні, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Соломка Миколи Васильовича на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Бакаїм М.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
у липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з указаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь кошти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, з часу звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.
Вимоги обґрунтовувала тим, що у шлюбі з відповідачем у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між ними був розірваний рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 27.10.2016 року. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 16.10.2019 року збільшено розмір аліментів та ухвалено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 09.06.2020 року спосіб стягнення аліментів змінений та визначено стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх його заробітків. З метою забезпечення гармонійного та достатнього розвитку дитини вважає про наявність підстав для збільшення розміру аліментів.
Оскаржуваним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник позивача - ОСОБА_5 .
В апеляційній скарзі зазначає, що суд не врахував тієї обставини, що відповідач має можливість сплачувати аліменти, у розмірі ј частини від його заробітку (доходу), враховуючи норму ст. 180 СК України щодо рівного обов'язку кожного з батьків по забезпеченню дитині необхідного матеріального утримання, відсутності у відповідача інших дітей та/або утриманців, відсутності істотних обставин, які могли б впливати на виконання відповідачем батьківських обов'язків, наявності стабільного доходу.
Просить скасувати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги такого не спростовують. Підстави для скасування рішення відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи. Таким чином, дана справа, у якій переглядається рішення суду по справі з ціною позову, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами ( у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
В той же час, ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони у справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, яку відповідно до вимог ч.1 ст. 183 СК України визначає суд.
Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 09.06.2020 року у справі №445/392/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну порядку стягнення аліментів, вирішено змінити спосіб стягнення та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/6 частки усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили.
Звертаючись в суд з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач як на підставу вказувала те, що визначений судом розмір аліментів (1/6) є меншим від розміру встановленого ч.ч. 1, 5 ст. 183 СК України. У зв'язку з наведеним просила збільшити такий до ј частки.
Розглядаючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не навела будь-яких доказів щодо наявності обставин, передбачених статтею 192 СК України, для перегляду визначеного судом розміру аліментів за період з часу ухвалення рішення Золочівського районного суду Львівської області про зміну порядку стягнення аліментів до дати подачі в суд даної позовної заяви, тобто за період з 09.06.2020 року по 22.07.2020 року. Доказів того, що розмір аліментів на дитину є недостатнім, позивач суду не надала.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положення статей 180, 181, 182 СК України визначають, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують йогоз аробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з нормами статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому, з аналізу статті 192 СК України наданих Пленумом Верховного Суду України роз'яснень вбачається, що зміна розміру аліментів є правом, а не обов'язком суду, тобто суд, виходячи з конкретних обставин справи, може задовольнити позов про зміну розміру аліментів (повністю або частково) або відмовити в задоволенні позову.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.
Разом з тим, позивач при зверненні до суду обґрунтовувала позовні вимоги виключно ч.5 ст. 183 СК України, яка передбачає визначений розмір аліментів у разі звернення того із батьків, з ким проживає дитина із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про збільшення розміру аліментів, а не із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Тому положення ч.5 ст. 183 СК України не могли бути застосовані судом при вирішенні спору в порядку позовного провадження, такі могли бути застосовані лише при звернення заявника із заявою про видачу судового наказу, з якою ОСОБА_1 не зверталась.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів про обставини, які визначені статтею 192 СК України щодо матеріального та сімейного стану, погіршення або поліпшення стану здоров'я сторін чи дитини, на яку стягуються аліменти.
У розумінні статті 81 ЦПК України та наведених вище норм СК України мається на увазі необхідність саме ініціатору позову доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров'я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов'язків щодо дітей, що можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.
Позивач на обґрунтування своїх доводів про збільшення розміру аліментів посилається лише на власні припущення щодо того, що у відповідача за період з 09.06.2020 року по 22.07.2020 року з'явилась можливість сплачувати аліменти у розмірі ј частки від усіх доходів відповідача, а не 1/6 як це визначено рішенням суду від 09.06.2020 року, яке набрало законної сили і нею не оскаржувалось.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для збільшення розміру аліментів з 1/6 частки, встановленої рішенням суду від 09.06.2020 року, до 1/4 частки заробітку чи доходу платника аліментів за позовом, поданим в суд 22.08.2020 року.
Враховуючи, що судом встановлені обставини, які мають істотне значення для вирішення справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Пунктом першим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія судді в приходить до висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів,а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції - відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.Повний текст даного судового рішення складено 05 квітня 2021 року.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Соломка Миколи Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 09 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.