Справа № 439/1765/20 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М.
Провадження № 33/811/331/21 Доповідач: Партика І. В.
31 березня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., секретаря судових засідань Мельниченко І.С., за участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Галушки В.В. розглянувши апеляційну скаргу адвоката Галушки В.В. на постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2021 року,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 454 грн.
Згідно постанови, 20.11.2020 о 19:00 год. ОСОБА_1 , на автодорозі сполученням Київ-Чоп, 442 км.+300 м., керував транспортним засобом марки «Volkswagen LT 46», р.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із даною постановою адвокат Галушка В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При підготовці справи до апеляційного розгляду вирішити питання про виклик у судове зсідання для допиту як свідків наступних осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Сасів Золочівський район Львівська область; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 .
Під час апеляційного розгляду здійснювати повне фіксування судового процесу технічними засобами.
На думку захисника, постанова від 09.02.2021 є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а відтак підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції, під час прийняття оскаржуваної постанови було порушено норми права передбаченні ст.7, ст.245, ч.1 ст.268 КУпАП, оскільки суд розглянув справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , а відтак було порушено право останнього на захист гарантоване Конституцією України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позбавлено можливості подати до суду письмові докази та пояснення, які спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Про наявність постанови ОСОБА_1 стало відомо лише 15.02.2021 року, після звернення за консультацією до адвоката та перегляду останнім відомостей із сайту Судової влади України.
Вважає, що станом на дату інкримінованого ОСОБА_1 діяння (20.11.2020), так і на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови (09.02.2021) питання про відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, має вирішуватися місцевими загальними судами та апеляційними судами відповідно до законодавства, яке діяло станом: до 01 липня 2020 року; з 01 по 03 липня 2020 року та після 03 липня 2020 року.
На його думку, працівниками поліції порушено процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, оскільки його не було відсторонено від керування транспортним засобом, жодного технічного засобу не використовувалось, та не було при цьому двох свідків, як це передбачено відповідною інструкцією. Як відсутній і акт огляду особи на стан сп'яніння.
В свою чергу ч.5 ст.266 КУпАП визначає, що огляд особи на стан, зокрема алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, оскільки огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено поліцейським Гаврак Р.В. з порушенням вимог ч.ч.1, 2, 3 ст. 266 КУпАП, то згідно ч.5 ст. 266 КУпАП цей огляд вважається недійсним.
При цьому судом залишено поза увагою, що згідно протоколу ОСОБА_1 обвинувачується не лише у відмові від проведення огляду на стан сп'яніння, а поряд з цим і у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто вчиненні двох діянь, які охоплюються диспозицією адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Заслухавши виступ адвоката Галушки В.В. та пояснення ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу, та просили таку задовольнити, вивчивши матеріали справи № 439/1765/20 та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові.
Щодо мотивів наведених в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції провів розгляд у відсутності ОСОБА_1 , чим позбавив його права надавати пояснення та заявляти клопотання, то такі не заслуговують на увагу, оскільки суддя неодноразово відкладав справу та на адресу ОСОБА_1 скеровувались судові повістки, які повернулись у суд з відміткою «за закінченням терміну зберігання». ОСОБА_1 знаючи про те, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, не вжив жодних дій для того, щоб дізнатись про час та місце розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Стосовно покликання апелянта, щодо відсутності відповідальності особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, у ст.130 КУпАП, на момент складання протоколу та на дату постановлення судом першої інстанції оскаржуваної постанови, у зв'язку із скасування даної норми, суд вважає за необхідне роз'яснити окремі положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 17 червня 2020 року.
Частиною третьою статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» передбачено, що комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України.
Враховуючи положення частини п'ятої статті 94 Конституції України Комітет вважає, що Закон № 720-IX набрав чинності 3 липня 2020 року, а саме в день його опублікування. Крім того, у зв'язку з набранням чинності 1 липня 2020 року Законом № 2617-VIII, відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування, була закріплена у статті 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» України, а статтю 130 КУпАП було змінено.
Однак, Законом України №720-IXвнесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIIIвилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Таким чином Комітет вважає, що з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, а стаття 286-1 КК України виключена.
Поряд з цим, покликання апелянта на не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, незастосування технічного засобу для проведення огляду та відсутності в матеріалах справи акту огляду особи на стан сп'яніння, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проведення будь-якого огляду, отже у працівників поліції не було обов'язку на складення відповідних документів та відсторонення його від керування транспортним засобом.
Не беруться до уваги також доводи апеляційної скарги в тій частині, що свідків не було на місці події, оскільки такі спростовуються даними наведеними у протоколі про адміністративне правопорушення та поясненнях свідків, на яких зафіксовано, що ОСОБА_1 в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння. Оскільки пояснення даних свідків містяться в матеріалах справи, апеляційний суд відмовляє у їх виклику в судове засідання.
Хибними, є доводи апелянта в тій частині, що ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення двох діянь, а саме, відмова від проведення огляду на стан сп'яніння та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки ч.1 ст.130 КУпАП чітко визначено, що відповідальність настає, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що стверджується зібраними матеріалами у справі, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Сам факт відмови від проходження огляду тягне за собою відповідальність за цією статтею. При цьому не має значення чи перебував водій у стані сп'яніння.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом марки «Volkswagen LT 46», р.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.
Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 10200,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, з дотриманням вимог ст.33 КУпАП та є безальтернативним, застосовано вірно.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 09 лютого 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Галушки Василя Васильовича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.