Справа № 308/13/20
Іменем України
06 квітня 2021 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідачки Готри Т. Ю.,
суддів Кондора Р. Ю.,Собослоя Г.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційни банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційни банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Бедьом В.І.,
У січні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 21.03.2011, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 2 000,00 грн у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті ww.privatbank.ua, складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, що стверджується його підписом у заяві. Також цією заявою підтверджується той факт, що ОСОБА_1 був повністю проінформований про умови кредитування в банку, які були надані йому у письмовій формі.
Відповідно до умов цього договору відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах установленого кредитного ліміту.
Однак ОСОБА_1 узятих на себе зобов'язань належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 31.10.2019 у нього виникла заборгованість у розмірі 11 358,40 грн, з яких: 1 647,18 грн - заборгованість за кредитом, 6 994,15 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1 700,00 грн - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 517,07 грн - штраф (процентна складова).
Посилаючись на те, що в добровільному порядку ОСОБА_1 зазначену заборгованість сплатити відмовляється, тому позивач просив суд стягнути з нього на свою користь заборгованість у розмірі 11 358,40 грн за кредитним договором б/н від 21.03.2011, а також 2 102,00 грн понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 жовтня 2020 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 21.03.2011 у розмірі 1647,18 грн та судовий збір у сумі 304,79 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило скасувати зазначене рішення в частині відмови банку у стягненні відсотків за користування кредитом, штрафів та пені, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці вимоги. Вказував, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 207, 526, 599, 633, 634, 1054 ЦК України стягнув з відповідача лише заборгованість за тілом кредиту та звільнив його від відповідальності щодо погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, штрафів та пені. Також зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. А тому, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець (банк) має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок яких установлюється договором. Посилався банк і на те, що відсутність підпису ОСОБА_1 на відповідних тарифах, умовах та правилах банку не свідчать про неукладеність між сторонами кредитного договору, оскільки такий є договором приєднання і відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами. А тому відмовляючи банку у стягненні відсотків за користування кредитом, штрафів та пені, суд не тільки знехтував принципами платності кредитного договору, а й допустив грубе порушення норм цивільного права.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження в справі та вирішено розгляд цієї цивільної справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, та надано відповідачу строк п'ятнадцять днів, з дня вручення копії цієї ухвали, для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Копію вказаної ухвали ОСОБА_1 отримав 14.02.2021 року, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке повернулося до Закарпатського апеляційного суду.
ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу банку не скористався.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, дана справа є незначної складності і відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому така розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними в справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідачки, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апелянтом рішення суду в частині вирішення позовних вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1 647,18 грн за тілом кредиту не оскаржується, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не перевіряється.
Відмовляючи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 6 944,15 грн, пені - 1 700,00 грн та штрафів - 500 грн (фіксована частина) та 517,07 грн (процентна складова), суд першої інстанції виходив із того, що банком не надано суду доказів на підтвердження укладення між сторонами договору про умови кредитування, сплати відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строк повернення кредиту та відповідальність у виді неустойки (пені та комісії, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки такого суд дійшов із додержанням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне.
Судом установлено, що 21.03.2011 між сторонами укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
За розрахунком банку станом на 31 жовтня 2019 року за відповідачем утворилась заборгованість за вказаним договором у розмірі 11 358,40 грн, з яких: 1 647,18 грн - заборгованість за кредитом, 6 994,15 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1 700,00 грн - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 517,07 грн - штраф (процентна складова).
Згідно з частинами першої та другої статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями частин першої та другої ст. 633 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За замістом статей 526, 1048, 1054, 1055 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України), відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) міститься висновок, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду зі вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг із Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року (справа №307/1310/18).
Отже, судом установлено, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21.03.2011, в якій вказано лише його анкетні й особисті дані та відсутніми при цьому є у ній відомості щодо: бажаного розміру отримання кредиту; відсоткової ставки за користування кредитом; порядку, розміру, умов відповідальності за порушення зобов'язань тощо (а.с.7).
У позовній заяві банк посилався на виникнення між сторонами правовідносин на підставі анкети-заяви від 21.03.2011, додаючи при цьому до позову не підписані відповідачем ОСОБА_1 загальні умови витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.8) й Умови і правила надання банківських послуг (а.с.9-32), а також розрахунок заборгованості за договором б/н від 21.03.2011 станом на 31.10.2019, який починається з жовтня 2013 року щодо нарахованої ОСОБА_1 заборгованості по відсотках. З цього розрахунку заборгованості слідує, що розмір відсоткової ставки банком в односторонньому порядку неодноразово збільшувався, а саме з 10.10.2013 року відсоткова ставка становила 30 відсотків річних, з 01.09.2014 така була збільшена до 34,80 відсотків річних, а з 01.04.2015 знову була збільшена до 43,20 відсотків річних.
Зважаючи на це, колегія суддів уважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21.03.2011) до моменту звернення до суду з указаним позовом (січень 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також домовленості щодо нарахування пені та штрафів, надані банком витяги з Тарифів, Умов і правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують указаних обставин.
Водночас апеляційний суд констатує, що банком не надано доказів, що саме долучені ним до позовної заяви тарифи, умови та правила, діяли на момент підписання ОСОБА_1 заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку і що такі, на момент отримання позичальником кредитних коштів, містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а також порядок і підстави їх збільшення, оскільки підписана відповідачем заява таких умов (про збільшення відсотків) не містить.
Дані правовідносини між сторонами є споживчими, а відтак на них поширюються вимоги законодавства у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених цим Кодексом.
Приписами ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене, вимога АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_1 відсотків, пені та штрафів за користування кредитними коштами пред'явлена з підстав, що не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи та ця вимога банку не була належним чином обґрунтованою та доведеною.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої має суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справи «Серявин проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04). Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Положеннями ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, на переконання апеляційного суду, оскаржуване рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 6 квітня 2021 року.
Суддя-доповідачка
Судді