Справа № 309/3841/17
Закарпатський апеляційний суд
05.04.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 11-кп/4806/156/21 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 05.03.2021, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , за ст.126-1, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України.
До Хустського районного суду Закарпатської області надійшли три обвинувальні акти: від 08.12.2017, 02.10.2020, 27.11.2020 у кримінальних провадженнях, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно: 07.12.2017, 20.09.2020, 07.11.2020, за №№ 12017070050001371, 12020070050000726, 12020070050000790 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, 126-1, ч.2 ст.289 КК України (а.п. 2-4, 8-11, 16-19).
Прокурором ОСОБА_7 заявлено клопотання Хустському районному суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовано тим, що продовжують існувати ризики, визначені ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню/іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 05.03.2021 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Місцевий суд вважає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Застосовано у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжено ухвалою Хустського районного суду від 04.01.2021 до 06.03.2021 включно.
Продовжуючи в черговий раз строк застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, Хустський районний суд врахував також ту обставину, що судове слідство у даній справі не розпочато, потерпілі та свідки не допитані, а тому продовжують існувати ризики, визначені ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.
Беручи до уваги те, що застосування інших, більш м?яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на думку місцевого суду, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки на даний час не відпали ризики, які були встановлені під час застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, з урахуванням положень ст.177,178,183,194 КПК України, ст.5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», визнав за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів - до 05.05.2021 включно.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Хустського районного суду від 05.03.2021, постановити нову, якою застосувати стосовно підзахисного ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов?язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ним вказана вище ухвала Хустського районного суду від 05.03.2021 є незаконною та необґрунтованою, містить суперечливі висновки.
Вважає, що не було доведено жодних підстав, які б вказували на те, що ОСОБА_5 буде переховуватись саме від слідства, впливати на учасників кримінального провадження.
Спроб переховуватись від органів досудового розслідування підзахисний не чинив, так само як, згідно його заяв, не має наміру чинити тиск на інших учасників кримінального провадження, вчиняти протиправні дії, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення на даний час.
Обґрунтовуючи свої доводи, захисник посилається також на положення ч.5 ст.9 КПК України - кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також - на наступні рішення Європейського суду з прав людини, які є джерелом права: «Бойченко проти Молдови», заява № 41088/05, від 11 липня 2006 року, «Мамедова проти Росії», заява № 7064/05, рішення від 1 червня 2006 року- одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або вчиняти нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу.
ОСОБА_5 характеризується посередньо, за місцем свого проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей. На час проведення досудового слідства та розгляду справи судом ОСОБА_5 перебуватиме по місцю свого фактичного проживання - в АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся та просив дати йому можливість стати на шлях виправлення.
Згідно заяви потерпілого ОСОБА_8 він станом на 16 лютого 2021 року ніяких матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_5 не має.
Також захисник ОСОБА_6 звертає увагу апеляційного суду на те, що особа, яка вперше вчинила дії, передбачені статтею 289 КК України (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки звільняється від кримінальної відповідальності судом.
Дане кримінальне провадження розглянуто апеляційним судом без участі сторін з урахуванням положення ч.4 ст.422-1 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , обговоривши доводи сторін у даному кримінальному провадженні з приводу заявленого клопотання прокурора про продовження строку дії застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд визнає, що наведена вище апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Під час розгляду клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 місцевий суд правильно встановив, що надані прокурором докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, що стверджується матеріалами провадження.
Відповідно до ст.177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Висновок суду першої інстанції про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою апеляційний суд вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні висновки такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що підставою застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Продовжуючи в черговий раз застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, Хустський районний суд обґрунтовано врахував також ту обставину, що судове слідство у даній справі не розпочато, потерпілі та свідки не допитані, а тому продовжують існувати ризики, визначені ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Судом першої інстанції вірно враховано також те, що застосований щодо ОСОБА_5 найсуворіший запобіжний захід із урахуванням його тривалості та в співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу, в зв'язку з чим, з огляду на сукупність викладених обставин щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, даних про його особу, в тому числі й ту обставину, що ОСОБА_5 характеризується посередньо, на що посилається його захисник, у силу характеру інкримінованого йому діяння та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення (допит свідків, потерпілих, дослідження письмових та речових доказів), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, з чим погоджується й апеляційний суд, вважаючи, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, дієвості кримінального провадження.
На підставі наведеного апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що обвинувачений ОСОБА_5 не має на меті переховуватися від суду, а також на відсутність ризику його впливу на свідків/потерпілих, а також в ймовірному перешкоджанню обвинуваченим кримінальному провадженню, вчиненні будь-яких інших злочинів, оскільки такі спростовуються вищенаведеними обставинами й не впливають на висновок суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Відхиляючи доводи апеляційної скарги у цій частині, апеляційний суд бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений й не має на меті ухилятися від суду, впливати на свідків/потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити будь-які інші злочини, однак, обставини, за яких вчинені кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого.
Із вищенаведених підстав, як такі, що не впливають на висновки суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє і апеляційну скаргу захисника в частині доводів про особу обвинуваченого, стосовно даних, які свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_5 характеризується посередньо за місцем його проживання, наявність у нього на утриманні двох малолітніх дітей, відсутність претензій з боку потерпілого ОСОБА_8 .
Доводи апеляційної скарги про те, що у даному провадженні наявність будь-яких із передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків не підтверджена будь-якими доказами, що продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставним, недоцільним та невиправданим і є втручанням у права та свободи обвинуваченого й не узгоджується із цілями та завданнями кримінального провадження і прямо суперечить практиці Європейського суду з прав людини апеляційний суд відхиляє як такі, що також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не впливають на висновок суду першої інстанції.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 від 05.03.2021 як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін.
Приймаючи рішення, апеляційний суд також бере до уваги положення ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли істотно вплинути на висновки суду першої інстанції чи спростувати їх, і на такі сторона захисту не вказувала.
Керуючись ст.ст. 404, 418,419,422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 05.03.2021 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: