22-ц/804/812/21
264/8160/19
„ 30 ” березня 2021 року місто Маріуполь Донецької області
Єдиний унікальний номер 264/8160/19
Номер провадження 22-ц/804/812/21
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б.
за участю секретаря: Грішко С. В.
учасники справи :
позивач - АТ КБ «ПриватБанк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Довженко Валерій Іванович, на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2020 року головуючого судді Пустовойт Т.В. зі складанням повного тексту судового рішення 28 грудня 2020 року по цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У грудні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі-АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 05 грудня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір №б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 10000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, натомість відповідач належним чином умови договору не виконала, у зв'язку з чим станом на 24 листопада 2019 року виникла заборгованість на загальну суму 686 490,29 грн. Враховуючи, що законодавством не передбачено вимоги від боржника повернення лише повної суми заборгованості, просили стягнути з ОСОБА_1 частину заборгованості за кредитним договором в розмірі - 121 285,55 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі - 10 256, 49 грн, заборгованості за відсотками за період з 05 грудня 2013 року по 31 жовтня 2017 року у розмірі 111 029,06 грн, та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 грн.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту в розмірі 10 256,49 грн та відсотків за користування кредитом в розмірі 2005,14 грн, а всього 12 261,63 грн, та витрати по сплаті судового збору в сумі 192,10 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Довженко В.І., просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі,оскільки висновки суду передчасні , без врахування того, що відповідач нічого не знала про автоматичне продовження строку дії кредитного договору, і не отримувала банківські картки за цим договором, що підтверджується відсутністю у позивача відповідних доказів вручення таких карток. Крім того, судом першої інстанції не дано будь-якої правової оцінки тому, коли саме у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором, та не застосовано строк позовної давності з врахуванням цього. До того ж, встановивши факт незаконного нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами з підвищеною процентною ставкою, судом не враховано порушення щодо строків позовної давності, та не враховано, що зміна позивачем в односторонньому порядку умов кредитного договору не продовжує дію кредитного договору на нових умовах.
Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник адвокат Довженко В.І. не з*явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання 10 березня 2021 року телефонограм , зареєстрованих в журналі телефонограм № 3.9-13 за №№ 987,989 та судових повісток , про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.183,185-186,191,192).
У судове засідання апеляційного суду представник АТ КБ «ПриватБанк» Малервейн М.С. не з*явилася, належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання 10 березня 2021 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.9-13 за № 988 та судової повістки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.184,186,214). Електронною поштою надала пояснення , відповідно яких просила залишити апеляційну скаргу без задоволення , рішення суду першої інстанції залишити без змін , розглянути справу у відсутності представника (а.с.198, 212).
Відповідно до ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Електронною поштою від представника ОСОБА_1 адвоката Довженка В.І. надійшло клопотання , зі змісту якого , повідомлено про неможливість з*явитися для участі у справі в призначений час за станом здоров*я, орієнтований термін лікування два тижні, просив визнати неявку до суду поважною. Адвокатом Довженко В.І. долучено копію медичної довідки про захворювання, та судом апеляційної інстанції визнано його неявку до суду поважною (а.с.193-195), між тим, клопотання не містить вимог щодо відкладення розгляду справи ,та з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи про дату,час і місце розгляду справи,суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод для розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 та адвокат Довженко В.І. з клопотаннями про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції , зокрема, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи ст. 212 ЦПК України, не зверталися.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, передбачених ст.371 ЦПК України , вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Враховуючи, те,що жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання приймати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, в тому числі і поза межами суду, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим, апеляційний суд вирішив розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених учасників.
У зв*язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи ,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення ,з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено ,що 05 грудня 2013 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі підписаної сторонами анкети-заяви, за яким позичальник отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
З тексту анкети - заяви вбачається , що відповідач ознайомилася і погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідач зобов'язалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті ПриватБанку. Це підтверджується її підписами у заяві .
Згідно відомостей , наданих АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № б/н від 05 грудня 2013 року , отримала картки : № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , дата відкриття 28 січня 2014 року ,терміном дії до останнього дня серпня 2017 року (а.с.90 зв.с.).
Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 05 грудня 2013 року станом на 24 листопада 2019 року загальна сума заборгованості становить 686 490,29 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 10 256,49 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 670 476,75 грн., заборгованості за пенею у розмірі 5 757,05 грн. Позивачем до стягнення заявлена сума заборгованості у розмірі 121 285,55 грн,яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 10 256,49 грн.,заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 111 029,06 грн за період з 05 грудня 2013 року по 31 жовтня 2017 року (а.с.4-5,6-9).
Задовольняючи частково позовні вимоги,суд першої інстанції виходив з того,що між сторонами виникли правовідносини, внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася, про що розписалася у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України. Відповідачем подана заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності звернення до суду. Оскільки відповідач не заявляла своє бажання про припинення дії договору упродовж всього часу використання кредитних коштів, кредитний договір був автоматично пролонгований, та згідно відомостей наданих АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 згідно кредитного договору № б/н від 05 грудня 2013 року, отримала картки, зі строком дії останньої з них , до останнього дня серпня 2017 року.
За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки.
Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які б спростовували доводи АТ КБ «ПриватБанк» про наявність у ОСОБА_1 права на користування кредитною карткою до серпня 2017 року. АТ КБ «ПриватБанк» звернулись з вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту 19 грудня 2019 року, тобто, в межах трирічного строку позовної давності з часу закінчення строку дії картки - серпня 2017 року. Тому , вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 10 256,49 грн, суд вважав обґрунтованими та такими,що підлягають задоволенню .
Щодо перебігу позовної давності за вимогою про стягнення процентів за кредитом, суд першої інстанції виходив з того,що договором № б/н від 05 грудня 2013 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 встановлено обов'язок відповідача в межах строку кредитування повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними платежами).
Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 19 грудня 2019 року (а.с.107-108) ,тому з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності (а.с.71), суд першої інстанції дійшов висновку ,що з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти за користування кредитом в межах трирічного строку позовної давності, а саме починаючи з 19 грудня 2016 року по останній день серпня 2017 року (строк дії карти).
З розрахунку заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» вбачається нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами , виходячи із ставки 27,6% річних починаючи з 28 січня 2014 року, 32,40% річних починаючи з 01 вересня 2014 року та 42% річних починаючи з 01 квітня 2015 року.
Судом першої інстанції , правильно зазначено,що матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення відповідача про збільшення процентної ставки,які банк неправомірно збільшив в односторонньому порядку,та правомірно, при розрахунку заборгованості за процентами ,використано судом для обчислення заборгованості , процентну ставку обумовлену в договорі 27,6% річних,та вірно стягнуто з відповідача в межах трирічного строку позовної давності за період з 19 грудня 2016 року по 31 серпня 2017 року (термін дії картки ) , проценти за користування кредитом за вказаний період у розмірі 2 005,14 грн.
Апеляційний суд погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи та доказам, наявним у справі та поданим сторонами до суду першої інстанції, дано належну правову оцінку.
Протилежного, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем та його представником доведено не було.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.
Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України ). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть з використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).
Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку .
Згідно п.2.1.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт АТ КБ «ПриватБанк», Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску та обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.
Відповідно до п.2.1.1.2. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.
Суд першої інстанції правильно встановив ,що ОСОБА_1 05 грудня 2013 року підписала анкету-заяву , де зазначено : персональні дані,адреса проживання,та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Також, з копії анкети-заяви вбачається,що відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив ,що « згоден з тим,що ця заява,разом з Пам*яткою клієнта,Умовами та Правилами надання банківських послуг,а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг,а також Тарифами банку,які були надані у письмовому вигляді.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12).
Згідно висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12\ провадження №14-10 цс 18, після закінчення строку дії договору у банка відсутні підстави для отримання процентів, в інший спосіб, ніж встановлено ст.625 ЦК України.
Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно п.1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, банк має право, здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.9. цього Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.
Відповідно до п.1.1.3.1.9 Банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у Заяві, надавати Власнику виписки про стан Картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції по Картрахункам. У разі підключення Власника до системи INTERNETbanking (ПРИВАТ24) надання виписок здійснюється через цей комплекс. У разі підключення Клієнта до комплексу Mobilebanking Банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS повідомлень.
Згідно п.1.1.3.2.9. Банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміна Умов та Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості за кредитом, інформування про проведених банком акціях, дистанційне обслуговування і т.д.) встановити контакт з Клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв'язку: відправлення SMS повідомлень на мобільний телефон Клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефону та OTP пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення по електронній пошті, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в POS терміналах, інші засоби комунікації.
При цьому, механізм отримання згоди від Клієнта шляхом авторизації за допомогою мобільного телефону та OTP пароля наступний: Банк генерує OTP пароль і відправляє його Клієнту в тілі SMS повідомлення з зазначенням інформації, яка буде ним підтверджуватися.
Для підтвердження згоди, Клієнт передає отриманий OTP пароль у відповідному SMS повідомлені або шляхом введення цього пароля у відповідному рядку використовуваного сервісу.
У разі збігу пароля з відправленим Клієнту, Банк перевіряє номер мобільного телефону Клієнта, а саме: чи зареєстрований він в системі Приват24 і/або MobileBanking. У разі, якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону Клієнта, вважається, що Клієнт прийняв умови публічного договору, розміщеного у відповідному розділі цих Умов і правил, згідно якого Клієнту надаватимуться витребувані ним послуги.
Сторони визнають ОТР пароль, що співпадають, електронним підписом Клієнта.
При здійсненні платіжних операцій в системах дистанційного обслуговування банкоматі, терміналі самообслуговування, на сайті http://www.privat24.ua, виконання в програмних комплексах маніпуляцій, спрямованих на успішне завершення платежу, прирівнюється до електронного підпису Клієнта.
Згода Клієнта може бути підтверджена, крім іншого: документом на паперовому носії з реквізитами, що дозволяють ідентифікувати цей документ і фізичну особу, в тому числі згоду (анкета заява) суб'єкта персональних даних на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Здійсненням Клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів. Відміткою на електронній сторінці документа чи в електронному файлі, що обробляється в інформаційній системі на основі документованих програмно технічних рішень.
Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, дрібний пакет, мішок "М"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.
Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа чи SMS повідомлення про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові, шляхом отримання від останнього розписки, ОТР пароля.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16.
Зважаючи на відсутність належних доказів , про ознайомлення та узгодження із відповідачем зміни відповідних процентних ставок , суд першої інстанції ,дійшов правильного висновку ,що вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами належать до стягнення з урахуванням узгоджених умов кредитування з відповідачем , із урахуванням первісно встановленої відсоткової ставки 27,6 % ,без подальших збільшень та змін .
За змістом положень ст. 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором нараховуються за користування саме кредитом (кредитними коштами), у зв'язку із чим базою для нарахування процентів є залишок суми основної (поточної та простроченої) заборгованості за кредитом, і проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись на заборгованість із раніше нарахованих процентів та на штрафні санкції (частина друга статті 550 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 06 червня 2018 року по справі № 325/1163/16-ц) .
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу.
Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.
Аналогічні позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14 цс14 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154 цс15.
До позовної заяви позивачем надано докази ,які свідчать про те,що укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви,відповідає вимогам ст.ст.633,634 ЦК України щодо порядку приєднання. В матеріалах справи наявні докази,а саме, що ОСОБА_1 після підписання анкети-заяви отримала кредитну картку та користувалась кредитними коштами , що підтверджується наявною у справі випискою по картковому рахунку,в тому числі із зазначенням кредитного ліміту ( 82-90). Також, доказом підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості ,є розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.
Крім того,суд правильно встановив ,що відповідачем ОСОБА_1 по справі отримано декілька карток, остання № НОМЕР_5 мала строк дії до останнього дня серпня 2017 року 08\2017 року, за всіма картками є відображення у виписці користування,та вбачається ,що 05 грудня 2013 року з картки № НОМЕР_3 відбулось списання за оформлення картки «Універсальна» з фото, з картки « Універсальна» № НОМЕР_4 відбувалось зняття готівки в банкоматі, зарахування переказу через Приват24, покупка,поповнення готівки в терміналі самообслуговування (а.с.82-90). Також ,з виписки по картковому рахунку вбачається, що останній платіж зроблений відповідачем було здійснено за карткою № НОМЕР_4 , яка мала строк дії до 07/17 , останнього дня липня 2017 року, платіж здійснено 22 березня 2014 року в розмірі 700 грн (а.с.85зв.с.). Далі, за випискою відображено перекази коштів, поповнення мобільного телефону та інші банківські операції.
ОСОБА_1 користувалась усіма зазначеними в довідці картками, зазначене підтверджує отримання та використання карток відповідачем . Документом первинного бухгалтерського обліку - випискою, підтверджено факт користування саме кредитним коштами та факт сплати заборгованості відповідачем. У вказаній виписці зазначені всі операції із зняття грошових коштів та погашення заборгованості, а також розміри нарахованих сум за кредитним договором (а.с. 97-121).
За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права, а відповідач наполягав на застосуванні позовної давності,апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції були усі підстави для часткового задоволення позовних вимог ,та стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 10 256,49 грн та відсотків за період з 19 грудня 2016 року по строк дії картки 31 серпня 2017 року у розмірі 2 005,14 грн. Правові підстави для стягнення заборгованості за процентами за визначений позивачем період по 31 жовтня 2017 року відсутні, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а строк дії договору закінчився 31 серпня 2017 року ( правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 ).
Перевірені доводи апеляційної скарги є безпідставними,обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні , судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного , висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи .
Розглядаючи позовні вимоги АТ КБ « ПриватБанк» , суд першої інстанції всебічно, повно з'ясував всі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і дійшов обгрунтованого висновку,з урахуванням клопотання про застосування строків позовної давності, про часткове задоволення позовних вимог. З вказаних підстав доводи апеляційної скарги відхиляються .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, постановлено відповідно до вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно зі до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Довженко Валерій Іванович - залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 05 квітня 2021 року.
Судді: