Справа № 727/1312/21
Провадження № 2-а/727/18/21
05 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого-судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Кицинюка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Бадаєва Івана Миколайовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Бадаєва Івана Миколайовича, Департамента патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Посилався на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №3676558 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України.
У постанові вказується про те, що він, керуючи транспортним засобом, не пред'явив поліс обов'язкового страхування, чим порушив п.2.1ґ Правил дорожнього руху України (відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Із зазначеною постановою позивач не погоджується та вважає притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, оскільки він належним чином виконав свій обов'язок, пред'явивши страховий поліс на власному мобільному телефоні. Проте, відповідач не погодився із таким пред'явленням документів, вимагаючи надати паперовий варіант, та склав оскаржувану постанову.
Просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН №3676558 від 17.01.2021 року, яка винесена інспектором 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Бадаєвим Іваном Миколайовичем про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України та стягнути понесені судові витрати у справі та витрати на професійну правничу допомогу.
Представником відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було подано клопотання про залишення адміністративної позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з даним позовом.
У задоволенні зазначеного клопотання ухвалою суду від 05.04.2021 року було відмовлено.
Також представником відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому остання позов не визнала. Зазначила, що на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов'язаний пред'явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ та транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування. Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН №3676558 від 17.01.2021 року складена з огляду на відсутність у позивача поліса обов'язкового страхування.
Окрім того, вказувала на те, що витрати на оплату адвоката є не співмірними зі складністю справи та виконаних ним робіт, а також ціною позову. Послуги адвоката у даному спорі у розмірі 2400 гривень не є обґрунтованими. Просила відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 10.02.2021 року справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.
Позивач та його представник у судовому засіданні адміністративний позов підтримали та підтвердили, викладені в ньому обставини.
Відповідач та представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялися належним чином в порядку, передбаченому положеннями ст.268 КАС України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомили.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди сторін на проведення розгляду даної справи без учасників справи, суд вважає за можливе розглянути вказану справу на підставі наявних у справі матеріалів.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 17.01.2021 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення. Як вбачається із змісту постанови серії ЕАН №3676558 від 17.01.2021 року, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , 17.01.2021 року в м.Чернівці по вул.Героїв Майдану, 66 не пред'явив поліс обов'язкового страхування, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КпАП України (а.с.9).
Постановою серії ЕАН №3676558 від 17.01.2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с. 9).
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.126 КпАП України, адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Згідно ст.251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Розглядаючи аргументи позивача та даючи їм оцінку, суд зазначає таке:
Відповідно до ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Справи, які віднесено до компетенції Національної поліції відповідають вимогам ч.4 ст.258 КпАП України - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення. Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанову у справах про адміністративні правопорушення з порушенням ПДР на місці вчинення правопорушення.
Згідно зі ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до п.2.1ґ Правил Дорожнього руху України чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Українии кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача.
Докази надають суду учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.
Проте, всупереч наведеним вище положенням Законодавства, суб'єктом владних повноважень не було надано суду належних доказів на підтвердження правомірності свого рішення, зокрема будь-яких належних доказів того, що ОСОБА_1 не надав працівникам поліції поліс обов'язкового страхування.
Натомість, позивачем до адміністративного позову було долучено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №156025418 (а.с.6), відповідно до якого 04.02.2020 року в ПрАТ «СК'Уніка» було застраховано відповідальність власника транспортного засобу марки «Renault Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску, яким 17.01.2021 року керував ОСОБА_1 . Договір діє з 05.02.2020 року по 04.02.2021 року.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не було надано суду доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КпАП України, а отже не спростовано доводи позивача про те, що він не пред'явив поліс обов'язкового страхування.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Всупереч наведеним положенням Закону, відповідачами не було надано суду на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення відеозаписи з нагрудних камер поліцейських від 17.01.2021 року, які застосовувались працівниками УПП в Чернівецькій області під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чибездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.3 ст.134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно із п.п.1, 2, 6 ч.1 та ч.2 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до адміністративного позову було додано Звіт (Акт) від 08.02.2021 року про надані послуги у зв'язку із розглядом справи, в загальній сумі 2400 грн. 00 коп. (а.с.10).
Також, до матеріалів справи було долучено витяг з договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 28.01.2021 року (а.с. 14), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧЦ №000029 (а.с. 13), ордер на надання праничої (правової) допомоги від 09.02.2021 року (а.с. 12), платіжне доручення №554 від 03.03.2021 року.
Таким чином, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН №3676558 від 17.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КпАП України, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
Стягнути за рахунок державних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, що розташоване у м.Чернівці вул.Заводська, 22, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп. та 2400 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не булаподанау встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної силипісля закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Шевченківського
районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В.