справа № 631/145/21
провадження № 2/631/420/21
02 квітня 2021 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Трояновської Т. М.,
за участі секретаря судового засідання М'ячиної Ю. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 1 приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред'явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з відповідачем по справі ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 липня 2011 року. Даний шлюб був розірваний відповідно до рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 30 грудня 2020 року. Від даного шлюбу сторони по справі мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір'ю та перебуває на повному її забезпеченні. Деякий час після розірвання шлюбу відповідач допомагав фінансово, але з листопада 2019 року матеріальної допомоги своєму синові добровільно не надає, хоча має таку можливість, оскільки є здоровою, працездатною особою. Як відомо позивачу, ОСОБА_2 інших осіб на утриманні не має, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, а отже останній, на думку ОСОБА_1 в змозі сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 11 березня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини судом не вживалось.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач, ОСОБА_2 , у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі та не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання їх спільного сина у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття. При цьому, відповідач зазначив, що не відноситься до осіб з інвалідністю, інших неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків на утриманні не має. Також ОСОБА_2 вказав, що офіційно не працевлаштований, але запевнив суд, що в змозі сплачувати аліменти у розмірі, заявленому у позові.
Вислухавши пояснення сторін, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно - правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 липня 2011 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області зроблено відповідний актовий запис за № 54, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини зазначено як « ОСОБА_5 » (а. с. 4).
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 11 травня 2019 року, ухваленого у справі з єдиним унікальним № 631/155/19, шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано. Рішення набрало законної сили 11 червня 2019 року (а. с. 7 - 8).
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10 серпня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 118 (а. с. 9).
Згідно вказаного свідоцтва про народження батьками дитини зазначено громадян України: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Таким чином, на підставі зазначених документів судом встановлений факт походження дитини від сторін по справі.
З довідки № 17-39/112 від 05 жовтня 2020 року, виданої за підписом старости Ордівського старостинського округу № 4 Нововодолазької селищної ради Харківської області, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10).
Відповідно до акту № 754 від 16 грудня 2020 року, складеного депутатом Нововодолазької селищної ради Харківської області Степаненко Наталією Євгеніївною, в присутності свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , встановлено, що в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та фактично проживають ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 , який перебуває на повному утриманні матері. Батько разом з ними не проживає, матеріальну допомогу не надає (а. с. 11).
Крім того, згідно з актом депутата округу № 23 Нововодолазької селищної ради Харківської області Безпалої Ірини Іванівни за № 580 від 12 жовтня 2020 року, складеного в присутності свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_6 встановлено, що в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , 1962 року народження, зареєстрована та фактично проживає ОСОБА_1 . Основним доходом сім'ї є заробітна плата ОСОБА_1 , разом з якою зареєстрований та проживає син - ОСОБА_3 , 2011 року народження, який перебуває на повному утриманні матері (а. с.12).
Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України та Сімейного кодексу України.
Вирішуючи даний спір суд виходить з приписів частини 2 статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, якими чітко визначений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Аналогічне за своїм правовим змістом роз'яснення міститься також й у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
При цьому суд зауважує, що згідно з положеннями статті 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 зазначеної вище Конвенції передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору доцільно застосовувати положення частини 8 статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу їх матері, батька (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.
Імперативними припасами частин 1 та 2 статті 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За досліджених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не виконує в повному обсязі по відношенню до свого сина батьківських обов'язків, передбачених сімейним законодавством, та ухиляється від належної участі по його утриманню у грошовій чи будь - якій іншій формі.
З огляду на вище викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи те, що у судовому засіданні було доведено, що відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, хоча є працездатною особою, має задовільний стан здоров'я, на утриманні у відповідача неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків не має, та не заперечує проти позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня пред'явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
При цьому суд виходить з приписів статті 180 Сімейного кодексу України, якими передбачено саме обов'язок, а не право батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Враховуючи положення частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України суд вважає, що аліменти з відповідача необхідно стягувати з дня звернення позивача до суду, тобто починаючи з 11 лютого 2021 року.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що частина 1 статті 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд у відповідності до положень підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, частиною 6 цієї ж норми процесуального права визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Положеннями частин 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України № 3674-VІ від 08 листопада 2011 року «Про судовий збір», який встановлює правові засади справляння, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 3 зазначеного вище Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.
Так, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менш 0,4 розміру та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (частина 1 абзацу 1 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Із даним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у лютому 2021 року. Статтею 7 Закону України № 1082-ІХ від 15 грудня 2020 року «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2270 гривень, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинна була б сплатити судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок.
Проте, враховуючи положення пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», які передбачають, що у справах про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору, судові витрати слід покласти на відповідача.
Проте, враховуючи положення пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», які передбачають, що у справах про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору, судові витрати слід покласти на відповідача.
З огляду на вище викладене, керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 7, 180, 181 - 183, 191 Сімейного кодексу України, статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 76 - 81, 83, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, частиною 1 статті 223, статтею 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманнясина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок у дохід держави.
В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до пункту 15.5 розділу 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений та підписаний 06 квітня 2021 року.
Суддя: Т. М. Трояновська