Справа № 2020/12686/2012
Провадження № 2/643/2293/21
"06" квітня 2021 р. року м. Харків
Московський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді Кононенко Т.О.,
за участі секретаря судових засідань Морозової О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Виклад позиції позивача
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути заборгованості за кредитним договором у розмірі 295214 гривень 18 копійок за кредитним договором DN81AR55720569 від 14.12.2007 року.
Відповідно до укладеного договору № DN81AR55720569 від 14.12.2007 року, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , позивач надав відповідачу кредит у розмірі 116693,19 грн. зі сплатою відстоків за користування кредитом у розмірі 9,60% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 12.12.2014 року.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 22 березня 2011 року між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" було укладено договір поруки б/н, за умовами якого товариство взяло на себе зобов'язання відповідати перед Банком за належне виконання ОСОБА_1 умов договору кредиту в розмірі обмеженою сумою- 200 грн.
Відповідно до умов укладеного договору, ОСОБА_1 зобовязаний погашати заборгованість за кредитом, що складається з заборгованості за кредитом, за процентами, комісією, винагородою та іншими витратами, в порядку та на умовах передбачених договором ( щомісячний платіж).
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та на вимоги ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором в розмірі 295214 грн. 18 коп., з яких: 85010,11 грн. -заборгованість за кредитом, 53865,57 грн. -заборгованість за відсотками за користування кредитом, 22983,06 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 133355 грн. 44 коп. - пеня.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі стягнути заборгованість та понесені ним судові витрати.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судове засідання представник позивача не з'явився, справу просили розглянути за своєї відсутності, позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив слухати справу за його відсутності, в задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, в звязку з тим, що просив застосувати позовну давність.
Процесуальні дії у справі
01.12.2020 року ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус», в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Комінтернівському районі м.Харкова, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус», в особі філії товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Комінтернівському районі м. Харкова було закрити. Цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було передано за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.
28.12.2020 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Кононенко Т.О.
Ухвалою суду від 29.12.2021 року в справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику учасників справи.
11.01.2021 року відповідач ОСОБА_1 , надав до суду заяву про застосування наслідків позовної давності.
Ухвалою суду від 12.01.2021 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Черваньова А.Г. про перехід від спрощеного провадження без повідомлення учасників до розгляду справи в спрощеному провадженні з повідомлення сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносини.
Відповідно до укладеного договору № DN81AR55720569 від 14.12.2007 року, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , позивач надав відповідачу кредит у розмірі 116693,19 грн. зі сплатою відстоків за користування кредитом у розмірі 9,60% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 12.12.2014 року.
В зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 , виникла заборгованість за договором станом на 19.09.2012 року в розмірі 295214 грн. 18 коп., з яких: 85010,11 грн. -заборгованість за кредитом, 53865,57 грн. -заборгованість за відсотками за користування кредитом, 22983,06 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 133355 грн. 44 коп. - пеня.
Згідно п. 3.2. договору № DN81AR55720569 від 14.12.2007 року, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених договором, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом, розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються щомісячно окремо від щомісячного платежу.
Пунктом 4.1. договору № DN81AR55720569 від 14.12.2007 року передбачено, що при порушенні позичальником своїх зобов'язань банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0, 15% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Договір № DN81AR55720569 від 14.12.2007 року не було розірвано, тому позивач нараховував відсотки, комісію та пеню в розмірах визначених договором.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.
14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з публічне акціонерне Товариство Комерційний банк « ПриватБанк» на Акціонерне товариство.
Оцінка суду
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК).
Визначення поняття «зобов'язання» міститься у ч.1 ст.509 ЦК.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (частина перша статті 628 ЦК України).
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання
зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Так, суд встановив, що 14.12.2007 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав на строк з 14.12.2007 до 12.12.2014 року кредитні кошти у розмірі 116693,20 грн.
Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячним платежем, надаючи позивачеві з 14 по 18 число кожного місяця кошти у сумі 1903,92 грн (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитним договором. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання, однак не встановили строк договору, вказавши тільки, що відповідач отримала кредитні кошти на термін до 12.12.2014 року.
Відповідно до п.2.3.7 кредитного договору, банк має право стягнути кредит до настання дати передбаченої п.7.1, в тому числі при настанні страхового випадку, передбаченого п.2.3.3 або порушення зобов'язання передбаченого умовами договору.
23.05.2008 року сталося ДТП з заставним автомобілем за вказаним кредитним договором.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 21.09.2012 року, з в Державного реєстру обтяжень рухомого майна вилучено запис 6319993, за договором застави автотранспорту DN81AR55720569 від14.12.2007 року.
З 20 травня 2008 року відповідач припинив сплату тіла кредиту, прострочення внесення чергових платежів відбулось у червні 2008 року і строк виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором (сплати залишку заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, пені) настав в червні 2008 року.
Відповідно до укладеного кредитного договору в пункті 2.2.10 зазначено, що у разі настання випадків, передбачених п.2.3.3, а саме у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, настання страхового випадку, позичальник зобов'язаний достроково погасити заборгованість перед банком в повному обсязі.
Тобто з червні 2008 року АТ КБ « Приватбанк» знав про порушення відповідачем умов договору кредиту, настання страхового випадку, погодився із змінами умов кредитного договору, відповідно до п.2.3.3 а) банк має право змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, при цьому за зобов'язаннями строк яких не настав, строк вважається таким, що настав у разі порушення позичальником зобов'язання за договором та не здійснював жодних заходів для відновлення своїх прав щодо кредитного договору, а тільки 23.11.2012 року, тобто через 4 років 5 місяців, звернувся до суду.
Зважаючи на умови договору право вимоги про дострокове повернення грошових коштів виникло у позивача в червні 2008 року.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності .
Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів з 14 по 18 число кожного місяця, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Таким чином, за наведених умов, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як на це посилається позивач.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, відповідно до ст. 261 ЦК України.
Як свідчать матеріали справи до суду із даним позовом представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся у листопаді 2011року.
Зважаючи на положення п. 2.2.10 кредитного договору, суд погоджується з твердженнями представника відповідача щодо пропуску ПАТ КБ «Приватбанк» строку встановленого законом для захисту прав.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, за змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.
За положеннями ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд приходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в внаслідок пропуску строку позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем.
У зв'язку з цим згідно ст. 141 ЦПК України не підлягають й стягненню з відповідача всі витрати по справі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2,12,13,81,141,258,259,265,354 ЦПК України, суд
ухвалив :
У задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вімовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів,з дня його проголошення.
Учасник справи,якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони та учасники справи.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299, р/р НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Повний текст рішення по справі складено 06 квітня 2021 року.
Суддя Т.О. Кононенко