Справа № 753/297/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Гусак О.С.
Іменем України
05 квітня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Степанюка А.Г.,
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської Міської державної адміністрації) Шимкова Ярослава Йосиповича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської Міської державної адміністрації), про скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) від 04.12.2020 серія АС № 0000029329.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неконституційності правових норм, на підставі яких його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Шимковим Я.Й. здійснено фото фіксацію зупинки транспортного засобу SkodaRapidд.н.з. НОМЕР_1 на порушення встановлених ПДР правил щодо зупинки транспортних засобів з різних ракурсів.
Встановивши відповідальну особу, а саме ОСОБА_1 , за яким зареєстрований транспортний засіб Skoda Rapid д.н.з. НОМЕР_1 , відповідачем винесено постанову від 04.12.2020 серії АС № 0000029329, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статі 122 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Згідно з вказаною постановою, 04.12.2021 о 17 год. 04 хв. на вул. Стрілецька, 7/6 в м. Києві, водій ОСОБА_1 розташував транспортний засіб Skoda Rapidд.н.з. НОМЕР_1 , ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що постанова від 04.12.2020 серії АС № 0000029329 винесена на підставі чинних норм закону, а доводи позовної заяви щодо бездоказового притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є безпідставними і необґрунтованими, оскільки фактично зводяться до конституційності норм КУпАП та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП, якою передбачено відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до підпункту «г» пункту 15.9 ПДР зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Колегія суддів наголошує на тому, що позивач в апеляційній скарзі не заперечує факту допущеного порушення при зупинці/стоянці транспортного засобу, належного позивачу, а тому суд апеляційної інстанції ці обставини не перевіряє.
У свою чергу скаржник звертає увагу на те, що він не може нести відповідальність лише тому, що є власником цього транспортного засобу, який порушив ПДР.
Надаючи оцінку наведеним доводам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
За правилами частин першої, третьої 14-2 КпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Так, згідно частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:
- ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі:
- абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс;
- абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб'єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відтак, КУпАП чітко регламентований порядок звільнення власника транспортного засобу від відповідальності за порушення ПДР.
Посилання позивача на те, що особа може нести юридичну відповідальність лише за фактично скоєне порушення, а не за порушення які скоїла інша особа, колегія суддів бере до уваги, проте наголошує, що в примітці до частини першої статті 122 КУпАП зазначено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 142 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених частиною першою статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що факт доведення керування саме позивачем не підлягає підтвердженню, оскільки законодавцем чітко визначено, що відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, несе не водій, а фізична особа, за якою транспортний засіб зареєстровано.
Проте, позивачем не заперечено факту належності йому відповідного транспортного засобу та не надано доказів дотримання умов звільнення його від адміністративної відповідальності як власника вказаного транспортного засобу, які передбачені вищенаведеними положеннями статті 279-3 КУпАП, і він не посилається на факт вчинення дій, які згідно цієї статті необхідно вчинити для звільнення його від відповідальності.
Доводи апеляційної скарги про неконституційність викладених вище норм колегія суддів відхиляє, оскільки вирішення такого питання не належить до компетенції адміністративного суду.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не заперечено факту вчиненого порушення та не надано доказів, які б звільняли його від адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя А.Г. Степанюк
Суддя Л.Т. Черпіцька