Справа № 640/24045/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
31 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В.,
при секретарі - Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Національні інформаційні системи», треті особи: Державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Канівець Любов Миколаївна, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
У грудні 2019 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного підприємства «Національні інформаційні системи», в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 24 вересня 2019 року № 120/кс «Про задоволення скарги ОСОБА_1 , від 05 вересня 2019 року в повному обсязі»;
- зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити доступ державному реєстратору Департаменту з питань реєстрації Канівець Л.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2019 року до участі у справі залучено третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Канівець Л.М., та на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року Головне територіальне управління юстиції у місті Києві замінено його правонаступником Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 24 вересня 2019 року № 120/кс «Про задоволення скарги ОСОБА_1 , від 05 вересня 2019 року в повному обсязі» в частині застосування до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Канівець Л.М. заходу, передбаченого підпунктом "г" пункту 2 частини 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" - тимчасове блокування доступу до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, терміном на 2 (два) календарних місяці (п. 4) та в частині направлення копії даного наказу до Філії міста Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, для тимчасового блокування доступу (п. 5).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Центральне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому зазначає, що під час розгляду скарги ОСОБА_1 від 05 вересня 2019 року було виявлено порушення вимог законодавства в частині відмови у здійсненні реєстраційних дій, адже із поданих заявником документів можливо встановити адресу об'єкту нерухомого майна. Крім того, під час розгляду скарги було встановлено порушення державним реєстратором Канівець Л.М. строку винесення рішення про відмову у здійсненні реєстраційних дій, на підставі чого прийнято рішення про застосування санкції у вигляді тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що доводи скаржника висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що 13 червня 2019 року ОСОБА_1 подано заяву № 34542147 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 разом із документами, а саме: Договором купівлі-продажу майнових прав від 02 лютого 2017 року № 9824/127-В1-В2 та Додатковою угодою до договору купівлі-продажу майнових прав від 14 травня 2019 року № 1; довідкою від 14 травня 2019 року № К-127 про сплату всіх коштів за квартиру; актом приймання-передачі квартири від 14 травня 2019 року № 127; листом з витягу щодо переліку осіб, за кошти яких були побудовані квартири від 14 травня 2019 року № К-127; технічним паспортом; інвентаризаційною справою від 30 жовтня 2018 року № 00059; сертифікатом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02 лютого 2018 року № 163180331102; розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про присвоєння поштової адреси № 862 від 26 жовтня 2018 року; картою прийому заяви, копією паспорту та коду.
При цьому, 20 червня 2019 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Тараненко Ольгою Олегівною винесено рішення № 47437565 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з огляду на неможливість встановити із поданих заявником документів точну адресу об'єкту нерухомого майна та зазначено про можливість подання заявником додаткових документів для встановлення адреси об'єкту нерухомого майна та продовження розгляду заяви у строку передбачений Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2019 року, з огляду на неподання ОСОБА_1 документів на вимогу рішення про зупинення реєстраційних дій у строк, передбачений статтею 23 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно», Державним реєстратором Департаменту з питань державної реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Канівець Л.М. прийнято рішення № 48460937 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, 05 вересня 2019 року ОСОБА_1 подано до Головного територіального управління юстиції у м. Києві скаргу в якій просила провести перевірку правомірності прийнятого рішення державного реєстратора Тараненко О.О. та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30 серпня 2019 року № 48460937, прийняте державним реєстратором Канівець Л.М .
Поряд з викладеним суд встановив, що 18 вересня 2019 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 05 вересня 2019 року за результатами чого складено висновок про задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30 серпня 2019 року № 48460937, прийнятого державним реєстратором Канівець Л.М.; проведення державної реєстрації прав власності за заявою ОСОБА_1 та застосування до державного реєстратора Канівець Л.М. тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, терміном на 2 місяці.
24 вересня 2019 року на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного управління юстиції у м. Києві від 18 вересня 2019 року Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві прийнято наказ № 120/кс, яким вирішено:
задовольнити скаргу ОСОБА_1 від 05 вересня 2019 року у повному обсязі;
скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30 серпня 2019 року № 48460937 прийняте державним реєстратором Департаменту з питань державної реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Канівець Л.М.;
провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна квартира АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;
застосувати до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань державної реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Канівець Л.М. захід передбачений підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, терміном 2 календарні місяці.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
На підставі встановлених вище обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність фактів порушення державним реєстратором Канівець Л.М. вимог чинного законодавства під час винесення рішення про відмову у реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що у свою чергу свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року 1952-IV (далі - Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону № 1952 державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Положеннями статті 18 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Частиною 2 статті18 Закону № 1927 передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 27 Закону № 1927 Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 37 № 1927 рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня. коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127)
Відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Пунктом 41 Порядку № 1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
При цьому, пунктом 78 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об'єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються:
документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об'єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).
У разі участі особи у фонді фінансування будівництва документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є видана управителем такого фонду довідка про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування.
У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснилося закріплення відповідного об'єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).
У разі придбання майнових прав на об'єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об'єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав;
технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).
У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об'єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 1 січня 2013 р., також обов'язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, та подаються завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, копії:
документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна);
документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об'єкт нерухомого майна).
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не зазначаються, а завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, копії документів, передбачені цим пунктом, не подаються у разі, коли такою особою відповідно до пункту 77 цього Порядку подано зазначені відомості та документи для долучення їх до Державного реєстру прав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 червня 2019 року було додано повний перелік документів на вимогу Порядку № 1127, крім того з даних документів можна чітко встановити на якому саме об'єкті нерухомості розташована квартира АДРЕСА_1 , адже додаткова угода до договору від 14 травня 2019 року 1, акт приймання-передачі від 14 травня 2019 року, та довідка від 14 травня 2019 року № К-127 про повну сплату коштів за квартиру встановлюють, що об'єктом нерухомого майна є квартира АДРЕСА_1 .
Разом з тим, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 . Головне територіальне управління юстиції у м. Києві посилалося на порушення державним виконавцем Канівець Л.В. вимог законодавства у сфері реєстрації прав та їх обтяжень, а саме неправомірне рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також порушення строків винесення такого рішення.
Так, рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30 серпня 2019 року № 48460937 прийнято державним реєстратором Канівець Л.В. з підстав невиконання ОСОБА_1 вимог рішення про зупинення реєстраційних дій від 20 червня 2019 року № 47437565.
Водночас, як було вірно зазначено судом першої інстанції, рішення про зупинення реєстраційних дій від 20 червня 2019 року було винесено державним реєстратором Тараненко О.О. , таким чином, державний реєстратор Канівець Л.М. була наділена правами у даній реєстраційній справі вже з моменту зупинення реєстраційних дій.
Так, згідно положень частин 1 та 3 статті 23 Закону № 1952 розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.
Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
При цьому, пунктом 8 частини 1 статті 24 Закону № 1952 встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
З урахування наведеного та того, що станом на дату винесення рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30 серпня 2019 року № 48460937, рішення про зупинення про зупинення реєстраційних дій від 20 червня 2019 року № 47437565 було чинним та ОСОБА_1 , не оскаржувалось, однак і виконано останньою не було, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що державний реєстратор Канівець Л.М. не мала правових підстав для винесення рішення іншого, аніж відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Крім іншого, доводи скаржника щодо порушенням державним реєстратором Канівець Л.М. строків винесення рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30 серпня 2019 року № 48460937, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки, як було вірно зазначено судом першої інстанції, з відомостей з Центру надання адміністративних послуг вбачається, що рішення про зупинення реєстраційних дій від 20 червня 2019 року № 47437565 отримано ОСОБА_1 18 липня 2019 року, таким чином, враховуючи положення пункту 8 частини 1 статті 24 Закону № 1952 останнім днем розгляду документів третьої особи є 30 серпня 2019 року, тобто державним реєстратором Канівець Л.М. не порушено строки прийняття рішення.
Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 37 № 1927 за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Таким чином, враховуючи встановлену вище відсутність фактів порушення державним реєстратором Канівець Л.М. вимог чинного законодавства під час винесення рішення про відмову у реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до неї заходу передбаченого підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, терміном 2 календарні місяці, у звязяку із чим відповідний наказ від 24 вересня 2019 року № 120/кс «Про задоволення скарги ОСОБА_1 , від 05 вересня 2019 року в повному обсязі» підлягає визнанню протиправним та скасуванню, в частині застосування до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Канівець Л.М. заходу, передбаченого підпунктом "г" пункту 2 частини 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" - тимчасове блокування доступу до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, терміном на 2 (два) календарних місяці (п. 4) та в частині направлення копії даного наказу до Філії міста Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, для тимчасового блокування доступу (п. 5).
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді А.Ю. Коротких
І.В. Федотов
Повний текст постанови складено "03" квітня 2021 року.