Справа № 640/17138/20 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
05 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Масловської К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2021 року
у справі №640/17138/20
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби,
У липні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця відповідача Полінського Б.А., які полягають у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2018 року ВП №56574467;
- визнати неправомірними дії державного виконавця відповідача Полінського Б.А., які полягають у винесенні постанови про арешт майна боржника від 24.09.2018 ВП №56574467;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Відповідача Полінського Б.А., які полягають у винесенні постанови про арешт коштів боржника від 24.09.2018 ВП №56574467;
- визнати протиправною та скасувати постанову щодо виконавчого провадження №56574467 від 27.06.2018 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову щодо виконавчого провадження №56574467 від 24.09.2018 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову щодо виконавчого провадження №56574467 від 15.07.2020 року;
- визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Полінського Б.А., яка полягає у невинесенні постанови про закриття виконавчого провадження №56574467;
- зобов'язати відповідача закрити виконавче провадження № 56574467;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Полінського Б.А., які полягають у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2018 ВП№ 57186733;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Полінського Б.А., які полягають у винесенні постанови про арешт майна боржника від 21.06.2019 ВП № 57186733;
- визнати протиправною та скасувати постанову щодо виконавчого провадження №57186733 від 21.06.2019 року;
- визнати дії відповідача неправомірними у зв'язку з неповідомленням належним чином позивача про повернення виконавчого провадження шляхом вручення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу № 57186733 від 21.06.2018;
- визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Полінського Б.А., яка полягає у невинесенні постанови про закриття виконавчого провадження №57186733;
- зобов'язати відповідача закрити виконавче провадження № 57186733;
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягає в ігноруванні інформаційних запитів позивача;
- зобов'язати відповідача видалити недостовірну інформацію відносно позивача з публічних систем ЄРБ та АСВП відносно виконавчих проваджень № 57186733 та №56574467;
- стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну та моральну шкоду нанесену відповідачем позивачу у зв'язку з неправомірними арештами усього майна та коштів позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у 2018-2020 роках він особисто повідомляв державного виконавця про виконання постанови Подільського районного суду м. Києва від 28.12.2017 р. у справі №758/13825/17 з наданням підтверджуючих документів. Зокрема, 15.07.2020 р. через месенджер Viber виконавцю була надана банківська виписка про сплату коштів, проте, арешт з коштів не було знято. Позивач зазначає, що 20.07.2020 р. ним скеровано запит до органу стягнення щодо ВП №56574467, відповідь на який не надано. Постанова від 15.07.2020 р. в межах ВП №56574467 не містить печатки та підпису, відсутні докази про належне її скерування. Також, позивач посилається на ту обставину, що постанова про накладення адміністративного стягнення під час її оскарження у суді не може набрати законної сили, тоді як була пред'явлена до виконання у ВП №56574467. Не всі документи виконавчих проваджень направлялися позивачу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо направлення ОСОБА_1 постанови від 21.06.2019 р. про повернення виконавчого документа у ВП №57186733 стягувачу.
Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов виконавчого провадження №56574467 від 27.06.2018 р., 24.09.2018 р., 15.07.2020 р., виконавчого провадження №57186733 від 21.06.2019 р., зобов'язання закрити виконавчі провадження № 56574467, №57186733, зобов'язання видалити недостовірну інформацію відносно позивача з публічної системи ЄРБ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (04208, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, 5-Б, код 34482497) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 410,20 грн. судового збору.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути моральну та матеріальну шкоду.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення. Апелянт зазначає, що з рішенням суду першої інстанції, апелянт повністю не згоден та вважає, що саме такі судові рішення підривають авторитет влади. Крім того, апелянт зазначає, що діями відповідача йому завдано моральну та матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
В судовому засіданні позивач пояснив, що моральну шкоду йому завдано в розмірі 700000,00 грн та матеріальну шкоду в розмірі 300000,00 грн. Моральна шкода у зв'язку з тим, що від дій державного виконавця від нього пішла дружина з малолітньою дитиною. Матеріальна шкода підлягає відшкодуванню, у зв'язку з тим, що він не може принести користь державі, у зв'язку з втратою роботи, як Фізична особа-підприємець.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в квітні 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №2 батальйону № 2 полку №1 Управління патрульної поліції в місті Києві Голобородька В.О., в якому просив скасувати постанову серії АА №118176 від 31.03.2018 року; справу про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.04.2019 р. №758/4002/18 позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві, інспектора роти №2 батальйону № 2 полку №1 Управління патрульної поліції в місті Києві Голобородька Володимира Олександровича про визнання дій протиправними та скасування постанови субєкту владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволено частково. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення від 31 березня 2018року серії АА № 118176, винесену інспектором роти № 2 батальойону №2 полку №1 Управління патрульної поліції в місті Києві Голобородьком В.О., якою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляд штрафу у розмірі 85,00 грн. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 178 ч. 1 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 .
Державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві 27.06.2018 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56574467 з примусового виконання постанови АА №118176 від 31.02.2018 р. ДППУПП про стягнення з ОСОБА_1 170 грн. штрафу.
Так, 24.09.2018 р. в межах виконавчого провадження №56574467 винесено постанову про арешт майна боржника.
Крім того, 15.07.2020 р. в межах виконавчого провадження №56574467 винесено постанову про арешт коштів боржника.
Державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві 11.08.2020 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56574467 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", з посиланням на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11.04.2019 р. №758/4002/18.
Також пунктом 2 вказаної постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Крім того, 13 жовтня 2017 року о 22 год. 25 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Пежо" д.н. НОМЕР_2 в м. Києві на пр-т Правди, 31-а, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Шкода" д.н. НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, завдавши матеріальних збитків, чим порушив п. 12.1 ПДР України, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 13.1 ПДР України, відповідно до якого водій в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до протоколу, серія БД № 117944 від 13.10.2017 року, ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя, керував автомобілем "Пежо" д.н. НОМЕР_2 на пр-т Правди, 31-а в м. Києві.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 28.12.2017 р. у справі №758/13825/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 340 (триста сорок) гривень, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 320 грн. 00 коп.
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Штраф сплачено 28.12.2017 р. згідно з квитанцією TR.1695295.1541.8704.
Державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві 13.09.2018 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57186733 з примусового виконання постанови Подільського районного суду м. Києва від 28.12.2017 р. №758/13825/17 про стягнення з ОСОБА_1 кошти на користь держави у розмірі 340 грн.
21.06.2019 р. в межах ВП №57186733 винесено постанову про арешт майна боржника.
Також, 21.06.2019 р. в межах ВП № 57186733 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місце проживання або місцезнаходження боржника). Постанову скасовано 11.08.2020 р.
Державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві 11.08.2020 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №57186733 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки штраф сплачено в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження.
Також пунктом 2 вказаної постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо несвоєчасного прийняття оскаржуваних постанов, позивач звернувся до суду з даним позовом, для відновлення порушених прав.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з матеріалів справи обидва виконавчі провадження, щодо яких заявлено позовні вимоги - ВП № 56574467 та ВП № 57186733 - станом на час розгляду справи закрито постановами органу стягнення від 11.08.2020 р., копії яких долучено до матеріалів справи. Тобто, орган стягнення самостійно закінчив виконавчі провадження після з'ясування наявності для цього підстав, а права позивача поновлено фактом винесення постанов від 11.08.2020 р., якими також припинено чинність арешту майна позивача як боржника.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази доведення до відома відповідача факт існування рішень судів від 11.04.2019 р. по справі №758/4002/18, від 28.12.2017 р. у справі №758/13825/17 до відкриття виконавчого провадження постановою від 13.09.2018 р.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що постанова про арешт саме коштів боржника була винесена лише 15.07.2020 р. у ВП №56574467, і вказане обтяження знято 11.08.2020 р. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки обмеження у розпорядженні коштами з рахунку в позивача не було. Правових підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди не вбачається.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, що виконавчі провадження, щодо яких заявлено позовні вимоги - ВП № 56574467 та ВП № 57186733 -станом на час розгляду справи в суді першої інстанції закрито постановами органу стягнення від 11.08.2020 р., копії які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі: щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
З аналізу матеріалів справи та норм права вбачається, що оскільки відповідачем самостійно закінчив виконавчі провадження після з'ясування наявності для цього підстав, а права позивача поновлено фактом винесення постанов від 11.08.2020 р., якими також припинено чинність арешту майна позивача, як боржника.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність закриття провадження у справі в частині оскарження вказаних постанов, зобов'язання закрити виконавчі провадження №56574467, №57186733.
Щодо протиправності дій та бездіяльності відповідача при винесенні постанов №56574467, №57186733 та вирішенні питання про закриття виконавчих проваджень, колегія суддів зазначає наступне.
Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №56574467 з примусового виконання постанови АА №118176 від 31.02.2018 р. ДППУПП про стягнення з ОСОБА_1 170 грн. штрафу винесена 27.06.2018 р.
Проте, виконавчий документ скасовано рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.04.2019 р. по справі №758/4002/18.
Частиною 2 статті 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
З аналізу матеріалів справи, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку станом на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця були наявні правові підстави для відкриття виконавчого провадження та вчинення передбачених законодавством виконавчих дій, оскільки оскарження постанови не впливало на факт набрання нею законної сили, і підстави для визнання дій з винесення постанов ВП №56574467 протиправними відсутні.
Як вбачається з позовної заяви позивач зазначає, що ним повідомлялося про наявність рішення суду, яким скасовано постанови АА №118176 від 31.02.2018 р. ДППУПП про стягнення з ОСОБА_1 170 грн. штрафу, колегія суддів не бере до уваги дані обставини.
Суд першої інстанції звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, коли державному виконавцю доведено до відома факт існування вказаного судового рішення, що могли зробити лише сторони виконавчого провадження, зокрема, позивач як зацікавлена особа.
Колегія суддів звертає увагу, що в судовому засіданні позивач зазначив, що він в усній формі повідомляв державного виконавця про прийняття Подільським районним судом м. Києва рішення від 11.04.2019 р. по справі №758/4002/18. Докази вручення рішення суду та свідків, які б підтвердили дані обставини позивачем не надано.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на час відкриття виконавчого провадження 27.06.2018 р. державному виконавцю було відомо про наявність рішення суду про скасування постанови АА №118176 від 31.02.2018 р., то відповідно колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається.
Щодо виконавчого провадження ВП №57186733, позивач зазначає, що ним повідомлялося державного виконавця про сплату 170 грн, 15.07.2020 р. через месенджер Viber, колегія суддів не бере до уваги, з наступних підстав.
Згідно зі статей 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач не був позбавлений права направити електронною поштою або через Укрпошту квитанцію про сплату 170 грн, проте позивачем не скористався даним правом та не надав доказів повідомлення державного виконавця про сплату штрафу.
Також, колегія суддів не приймає до уваги листування через месенджер Viber, оскільки з даних не можливо встановити кому направлялися дані листи та чи належить даний номер телефону відповідачу.
Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази існування у відповідача інформації про сплату позивачем суми штрафу за постановою Подільського районного суду м. Києва від 28.12.2017 р. у справі №758/13825/17 до відкриття виконавчого провадження постановою від 13.09.2018 р., то державний виконавець правомірно виніс постанову.
Щодо посилання на факти усного повідомлення відповідача про сплату штрафу також не можуть належним чином підтвердити факт обізнаності державного виконавця про вказані обставини.
З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо в частині визнання протиправними дій відповідача з винесення вказаних постанов, визнання неправомірною бездіяльності Головного державного виконавця Полінського Б.А., яка полягає у невинесенні постанови про закриття виконавчих проваджень №56574467, №57186733.
Щодо позовних вимог в частині визнання дій відповідача неправомірними у зв'язку з неповідомленням належним чином позивача про повернення виконавчого провадження шляхом вручення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу №57186733 від 21.06.2018 р., колегія суддів зазначає наступне.
На підставі частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).
Згідно з інформацією АСВП (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) 21.06.2019 р. органом стягнення виносилася постанова про повернення виконавчого документа у ВП №57186733 стягувачу, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII.
Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт скерування процесуальних документів по виконавчих провадженнях сторонам, в тому числі, і щодо постанов від 21.06.2019 р. у ВП №57186733.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльності Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо не направлення ОСОБА_1 постанови від 21.06.2019 р. про повернення виконавчого документа у ВП №57186733 стягувачу.
Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягає в ігноруванні інформаційних запитів позивача, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, в матеріалах справи відсутні докази скерування позивачем відповідачу запитів відносно виконавчих проваджень №57186733 та №56574467, на які мала бути надана відповідь в передбаченому законодавством порядку, а отже в цій частині посилання позивача не можуть бути визнані обґрунтованими, і не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача видалити недостовірну інформацію відносно позивача з публічних систем ЄРБ та АСВП відносно виконавчих проваджень №57186733 та №56574467, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, автоматизована система виконавчого провадження - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу; Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно з пункту 6 розділу Х Положення система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови: про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Після винесення органом стягнення постанов про закінчення виконавчих проваджень від 11.08.2020 р. відомості про позивача, як про боржника були виключені з Єдиного реєстру боржників, що підтверджується інформацією з нього https://erb.minjust.gov.ua/#/search-debtors станом на час розгляду справи в суді першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що інформація про позивача як боржника у ЄРБ на час її розміщення не була недостовірною, оскільки була розміщена з передбачених законодавством підстав.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині позовні вимоги підлягають закриттю п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки інформація про позивача, як боржника відсутня в Єдиного реєстру боржників щодо вищезазначених Виконавчих проваджень.
Щодо розміщення інформації у Автоматизованій системі виконавчого провадження, то вказана система містить інформацію про всі документи виконавчих проваджень, в тому числі, і тих, щодо яких винесено постанови про закриття виконавчого провадження з будь-яких підстав.
Факт закінчення виконавчого провадження не є підставою для кваліфікації інформації про боржників у таких виконавчих провадженнях як недостовірної та її видалення, тоді як вказана інформація зберігається у АСВП на загальних підставах.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 700000,00 грн матеріальної шкоди в розмірі 300000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв'язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.
При цьому, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Законом визначено, що обов'язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Таким чином, з урахуванням положень статей 1173, 1174 ЦК України, обов'язок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади виникає саме у держави, а не в органу державної влади, посадовою чи службовою особою якого є особа, чиїми незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдано шкоди.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 року по справі №826/12003/16, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що якщо вимоги про відшкодування шкоди пов'язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то такі вимоги підлягають розгляду за нормами КАС України.
Аналогічних висновків дійшов і Цивільний касаційний суд в постановах у справах №761/10730/18 та №725/5833/16-ц та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що підстав для визнання дій відповідача щодо накладення арештів на майно позивача в межах виконавчих проваджень №56574467, №57186733 у суду не було, а також скасування відповідних постанов, тобто, вина відповідача в даному випадку відсутня.
Отже, в даному випадку вимоги позивача по стягненню з відповідача матеріальної шкоди є необґрунтованими, оскільки судом не встановлено протиправні дії суб'єкта владних повноважень.
Так, на підтвердження факту завдання шкоди позивач посилається на неможливість розпоряджатися коштами на належному йому рахунку, проте, згідно з вищевикладеним постанова про арешт саме коштів боржника була винесена лише 15.07.2020 р. у ВП №56574467, і вказане обтяження знято 11.08.2020 р. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.
Під час розгляду справи, як в суді першої та апеляційної інстанції позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що діями відповідача останній був позбавлений права розпоряджатися своїми коштами, оскільки арешт накладається у розмірі суми стягнення, згідно частини 3 статті 56 №1404-VIII.
Колегія суддів звертає увагу, що по виконавчим провадженням (№56574467, №57186733) підлягало арешту суми в розмірі 340,00 грн та 170,00 грн, а отже твердження позивача, що йому завдано збитків в розмірі 300000,00 грн є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачу в розмірі 700000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У пунктах 2, 4 вказаної постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов.
Крім того, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Позивач, як на підставу заподіяння моральної шкоди, посилається на факт протиправних дій державного виконавця під час проведення виконавчих дій, що призвело до руйнування сімейних відносин та в подальшому до розлучення.
Під час розгляду справи, як в суді першої та апеляційної інстанції позивачем не надано переконливі докази того, в тому числі рішення суду, яким встановлено, що дії державного виконавця під час виконавчих дій призвело до руйнування його сімейних відносин.
Однак, колегія суддів зазначає, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Крім того, згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України» визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.
Так, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не доведено та документально не підтверджено завдання моральної та матеріальної шкоди по факту винесення постанов від 24.09.2018 р. в межах ВП № 56574467 та від 21.06.2019 р. в межах ВП №57186733 про арешт майна боржника, в позовній заяві та в апеляційній скарзі не наведено.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк