Справа № 760/11610/20 Суддя (судді) першої інстанції: Козленко Г.О.
05 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Масловської К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2021року
у справі №760/11610/20
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
Головного інспектора з паркувань відділу інспекції з паркувань Шевченківського районного управління (інспекції) з паркування департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) Лапшина Сергія Івановича
про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
У травня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач 1), головного інспектора з паркувань відділу інспекції з паркувань Шевченківського районного управління (інспекції) з паркування департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) Лапшина Сергія Івановича (відповідач 2), в якому просив суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АВ №0000004842 від 24.02.2020 про застосування адміністративного стягнення з позивача у вигляді штрафу у розмірі 510 грн;
- провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 24.02.2020 року інспектор виніс постанову, якою притягнув позивача до відповідальності за правопорушення, якого не вчиняв. Також позивач зазначив, що на момент скоєння правопорушення, транспортний засіб перебував у користуванні ОСОБА_2 , а позивач знаходився вдома. Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог правил дорожнього руху України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем правил дорожнього руху, фото, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) було подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва 13 січня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені, шляхом надіслання судових повісток на електронну адресу позивача та його представника.
Від позивача та представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що у останнього виявлено COVID-19.
Так, позивачем вдруге заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, перше у зв'язку з перебування позивачем поза межами України (19.03.2021 року), а друге в зв'язку з хворобою його адвоката (05.04.2021 року).
Колегією суддів досліджено матеріали справи та вважає, що клопотання позивача та його представника не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку позивач затягує розгляду справи.
Представник відповідачів 1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі та просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 24.02.2020 року головний інспектор з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лапшин С.І. склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АВ №0000004842, відносно ОСОБА_1 , про те, що транспортний засіб «KIA OPTIMA» (д/н НОМЕР_1 ) 20.02.2020 року, о 19:18 год., на вул. Тичини, буд. 9 у м. Києві, був зупинений ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушено пункт 15.9 «г» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.
Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Як вказано в оспорюваній постанові від 24.02.2020, фото/відео фіксація правопорушення здійснювалася на прилад «Sigma X-treme PQ53 CammProІ826».
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем обґрунтовано встановлено, що транспортний засіб «KIA OPTIMA» (д/н НОМЕР_1 ) належить позивачу, якого і було притягнуто як особу, за яким зареєстровано транспортний засіб в розумінні ст.14-2 КУпАП до адміністративної відповідальності та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, за паркування транспортного закладу ближче чим за 10 метрів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - ПДР України).
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом «г» п.15.9 ПДР України зазначено, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Відповідно до частини 3 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Положеннями статті 14-2 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що належний їй транспортний засіб було зупинено ближче 10 метрів від пішохідного переходу.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами частин 1-3 статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Згідно з частиною 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Колегія суддів зазначає, що хоча ст. 258 КУпАП і передбачає винесення постанови на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, але не забороняє скласти такий протокол, який в розумінні КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення та має підтверджувати або спростовувати наявність складу адміністративного правопорушення та винність особи, якщо вона заперечує та оспорює факт вчинення такого правопорушення.
Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 24.02.2020 року головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лапшин С.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), згідно з якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., який перераховується в бюджет м.Києва.
У постанові зазначено, що 20.02.2020 року о 19 год 18 хв. на вул. Тичини, буд. 9 у м. Києві транспортний засіб «KIA OPTIMA» (д/н НОМЕР_1 ), зупинено ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.
Згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, у постанові 18 липня 2019 року по справі № 216/5226/16-а Верховний Суд зазначив, що доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначено наявні в матеріалах адміністративної справи матеріали фото фіксації, проте вони не відображають відомостей про вчинення правопорушення, оскільки належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від пішохідного переходу.
Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи наявні докази фото фіксація (стор. 48 - 51 том І), проте відсутні докази заміру відстані до пішохідного переходу.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що Головним інспектором з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради Павловим Олександром Володимировичем не було надано жодних доказів, які б підтверджували правомірність встановлення факту паркування транспортного засобу ближче 10 метрів до пішохідного переходу.
Колегія суддів звертає увагу, що одним із доводів позовної заяви, позивач було винесення оскаржуваної постанови не уповноваженою особою, оскільки адміністративне правопорушення мало місце по вул. Тичини, буд. 9 у м. Києві, яка належить до Дніпровського району м. Києва, в той час, як постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АВ №0000004842 була складена головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) Лапшин С.І.
Так, Положенням про управління (інспекцію) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.11.2018 року № 2089 (в редакції станом на лютий 2020 року), яке визначає правовий статус управління (інспекції) з паркування, його структуру, завдання, функції, права, обов'язки, компетенції керівництва та працівників, відповідальність та взаємодію з іншими структурними підрозділами, відповідно до пп. 10.13 п. 10, якого Директор департаменту - діє без довіреності, представляє в установленому порядку Департамент у відносинах з іншими структурними підрозділами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, районними в місті Києві державними адміністраціями, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності в Україні та за її межами, укладає від імені Департаменту договори (угоди), видає довіреності.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що головний інспектор з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) Лапшин С.І. був залучений до виконання посадових обов'язків в іншому адміністративному районі, зокрема Дніпровському, матеріали справи не містять.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідачем посилається на п. 3 ч. ІІІ Правил внутрішнього службового розпорядку Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації), затверджених загальними зборами державних службовців Департаменту від 19 червня 2020 року №2 головним інспектором з паркування (інспекції з паркування) Департаменту встановлено графік змінності, зокрема у суботу та неділю з 11 год. 30 хв. до 20 год. 00 хв. Згідно з п. 5.3.3. Положення про управління (інспекцію) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого наказом Департаменту від 30.07.2020 № Н-341, керівництво інспекції має право залучати інспекторів з паркування для виконання посадових обов'язків в інших адміністративних районах Києва незалежно від їх територіальної приналежності.
Крім того, вказане Положення про управління (інспекцію) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР (КМДА) затверджено наказом Департаменту транспортної інфраструктури №Н-341 від 30.07.2020 року, тобто вказане положення не було чинним станом на 24.02.2020 року (дата складання оскаржуваної постанови), а тому визначені в ньому норми та повноваження не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, з огляду на конституційний принцип дії норми в часі.
Так, в судовому засіданні представник відповідача 1 зазначив, що головного інспектору з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) Лапшин С.І. діяв за усним доручення керівництва, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки доказів того, що дане усне доручення прийнято на підставі нормативно правового акту в матеріалах справи відсутнє.
Будь-яких інших доказів наявності повноважень головного інспектору з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Лапшин С.І. виконувати власні посадові обов'язки поза межами адміністративного району його територіальної приналежності (Дніпровського) до суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що незважаючи на доведеність порушення вимог п.15.9.г ПДР України та скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскаржувана постанова серії АС №0000004842 прийнята не у межах повноважень особи, що її склала, визначених Конституцією та законами України, тобто не відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому не може вважатись правомірною і підлягає скасуванню.
З аналізу матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що по заувагою суду першої інстанції залишилося той факт, що оскаржувана постанова складена не уповноваженою особою, що є підставою для визнання її протиправною та скасування, а отже рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Щодо посилання позивача на те, що під час здійснення фотофіксації його транспортний засіб перебуває у користуванні іншої особи, колегія суддів критично ставиться до даних тверджень, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що даний транспортний засіб на час вчинення правопорушення перебував у власності або користуванні іншої особи.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення припустився порушень норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, шляхом скасування постанову серії АВ №0000004842 від 24.02.2020 про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року - скасувати та прийняти нове, яким
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову серії АВ №0000004842 від 24.02.2020 про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: Г. В. Земляна
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк