Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 квітня 2021 р. Справа№200/2373/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості з виплати пенсії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії з 01.09.2014 року по 31.01.2020 року у сумі 76236,60 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача, заборгованість з пенсії з 01.09.2014 року по 31.01.2020 року у сумі 76236,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за час перебування у відповідача на обліку їй невиплачено пенсію за період з 01.09.2014 року по 31.01.2020 року.
Вказує, що 01 лютого 2021 року на адресу відповідача було направлено адвокатський запит, щодо причини невиплати пенсії та 12 лютого 2020 року отримала лист, в якій відповідач повідомив, що виплату пенсії було призупинено з 01.09.2014 року на підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та заборгованість за період з 01.09.2014 року по 31.01.2020 року в сумі нарахована та щомісяця при формуванні потреби на виплату поточної пенсії враховуються у відомості нарахування на загальну суму боргу.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушує вимоги Конституції України та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа.
Виплату пенсії було призупинено з 01.01.2014 року на підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, утримувачем якої є Міністерство соціальної політики України, що передбачає п. 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року “Про облік внутрішньо переміщених осіб”.
Відповідач зазначив, що заборгованість за період з 01.09.2014 року по 31.01.2020 року в сумі 76236,60 грн. нарахована та, щомісяця, при формуванні потреби на виплату поточної пенсії, відповідачем формуються відомості нарахування на загальну суму боргу.
З 01.02.2020 року здійснюється поточна виплата пенсії позивачу.
Відповідно до абз. 20 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” та у зв'язку із набранням чинності з 30 серпня 2019 року Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 788 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” з питання щодо виплати заборгованості суми пенсій, які не виплачена за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати.
Відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розпорядником коштів Пенсійного фонду України є Пенсійний фонду України, тобто територіальні управління не є розпорядником коштів бюджету Пенсійного фонду, а лише зобов'язані нараховувати пенсії та виплачувати в межах доведених асигнувань з бюджету Пенсійного фонду України.
Вказує, що головним розпорядником коштів, що мають соціальне спрямування, зокрема бюджету Пенсійного фонду України, є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України та відповідно головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Зазначає, що вказані суми виплат, які не закладені до бюджету Пенсійного фонду України будуть виплачуватись за окремим фінансуванням на означені цілі.
На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/2373/21-а за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття рішення по суті.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 4-5).
Відповідач, Костянтиніське-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 42171400, місцезнаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, код ЄДРПОУ 42171400 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
ОСОБА_1 була взята на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 25 листопада 2019 року № 1425-5000235998 (а.с. 6), згідно з якою позивач постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 і перемістилась та зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_2 .
01 лютого 2021 року представник позивача звернулась до відповідача з адвокатським запитом № 7, відповідно до якого просила надати інформацію з якого часу ОСОБА_1 перебуває на обліку у Костянтинівсько-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, про час зупинення пенсійних виплат ОСОБА_1 , повідомити на якій підставі та за який період не проведено їй виплату пенсії та надати розрахунок не виплаченої їй пенсії за минулий період, а також надати копії розпорядження щодо зупинення та поновлення виплати пенсії (а.с. 7).
На письмовий запит представника позивача, відповідач, листом № 0577-13-8/3420 від 12.02.2021 року повідомив, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Костянтинівському-Дружківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, як внутрішньо переміщена особа.
Крім того, серед іншого, зазначено, що виплату пенсії було призупинено з 01.09.2014 року на підставі інформації, отриманої з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, утримувачем якої є Міністерство соціальної політики України, згідно пункту 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 01 жовтня 2014 року № 509 “Про обліку внутрішньо переміщених осіб”.
Вказано, що заборгованість за період з 01.09.2014 року по 31.01.2020 року в сумі 76236,60 грн. нарахована та щомісяця при формуванні потреби на виплату поточної пенсії враховується у відомості нарахування на зальну суму боргу. З 01.02.2020 року здійснюється поточна виплата пенсії (а.с. 8).
Згідно довідки відповідача № 2390 від 22.03.2021 року судом встановлено, що позивач знаходиться на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком, проте, заборгованість з пенсії за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2020 року в сумі 76236,60 грн. їй нарахована, однак, не виплачена (а.с.19).
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За приписами ч. 3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідачем не заперечується факт невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2020 року у загальній сумі 76236,60 грн., що підтверджується листом № 0577-13-8/3420 від 12 лютого 2021 року та довідкою № 2390 від 22.03.2021 року (а.с. 8, 19).
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За приписами статті 1 Закону № 4901-VI цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України “Про виконавче провадження” (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішення суду покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у зв'язку з чим останні є відповідачами у справах, пов'язаних з виконанням рішень суду. Абзац 1 частини другої статті 3 Закону № 4901-VI передбачає право стягувача на звернення до органів казначейства із заявою про виконання рішення суду у випадку його невиконання в передбачені строки, а не право звернення до суду, тощо.
Отже, Законом № 4901-VI створено додатковий механізм гарантування права осіб на обов'язковість судового рішення без повторного звернення до суду з новим адміністративним позовом.
Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” від 05 листопада 2014 року № 637 доповнено абзацом 20 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 21 серпня 2019 року, за змістом якого суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Внаслідок прийняття вказаної норми Кабінетом Міністрів України не тільки фактично зупинено виплату громадянам України пенсійних виплат на невизначений період часу, а й змінено строк виплати пенсій, регламентований частиною першою статті 47 Закону № 1058.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Судом встановлено, що жодних змін до Закону № 1058 з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймалось.
Отже, приписи абзацу 20 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” від 05 листопада 2014 року № 637 (з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 21 серпня 2019 року) не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі, оскільки не відповідають частині першій статті 47 Закону № 1058.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача.
Суд зазначає, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
Доказів прийняття рішень про припинення виплати пенсії позивачу чи вчинення саме активних дій щодо припинення виплат суду не надано.
У даних спірних правовідносинах мали місце не дії відповідача а його бездіяльність, у формі невиплати позивачу заборгованості з пенсії.
Як було вказано вище та встановлено судом з довідки відповідача № 2390 від 22.03.2021 року і не заперечується відповідачем, заборгованість з пенсії за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2020 року у розмірі 76236,60 грн. відповідачем, станом на момент розгляду даної справи, так і не виплачена.
Відповідачем не надано суду доказів правомірності його бездіяльності щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2020 року у розмірі 76236,60 грн.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, застосувавши положення ч.2 ст. 9 та п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2020 року у сумі 76236,60 грн., а також стягнення з відповідача на користь позивача, заборгованості з виплати пенсії за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2020 року у сумі 76236,60 грн..
У позовній заяві позивач просила допустити негайне виконання даного рішення в частині виплати заборгованості з пенсії у межах суми за один місяць.
Приписами п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, дане рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до прийняття рішення у справі.
Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, судові витрати позивачем не оплачені.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, Законами України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та “Про судовий збір”, статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371, 382 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості з виплати пенсії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2020 року у сумі 76236,60 грн.
Стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, місцезнаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, код ЄДРПОУ 42171400) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), заборгованість з виплати пенсії за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2020 року у сумі 76236,60 грн. (сімдесят шість тисяч двісті тридцять шість гривень шістдесят копійок )
Стягнути на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, місцезнаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, код ЄДРПОУ 42171400).
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
Повне судове рішення складене 05 квітня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч