Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 квітня 2021 р. Справа№200/1435/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області
про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 191182,57 грн., стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 191182,57 грн.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 191182,57 грн., стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 191182,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 03.10.2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням № 278 від 23.12.2019 року відповідачем відмовлено йому в призначенні пенсії. Позивач зазначає, що не погодившись з рішенням відповідача оскаржив його в судовому порядку, та Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 200/801/20-а його позовні вимоги задоволено та зобов'язано відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії № 8582 від 03.10.2019 року. Позивач вказує, що на виконання рішення суду йому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, однак відповідачем була проведена поточна виплата пенсії, а заборгованість за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року, яка була нарахована відповідачем, в розмірі 191182,57 грн. виплачена не була. Позивач зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплатити заборгованість, проте відповідач відмовляє у виплаті коштів. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права на отримання пенсії визначені Конституцією України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якої заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки судом не може встановлюватись конкретна сума доплати до пенсії за минулий час, так як втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.
Також, відповідач вказує на те, що з 03.10.2019 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З жовтня 2020 року позивач отримує поточну пенсію. Заборгованість по пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року складає 191182,57 грн. та буде виплачена відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», який визначає, що суми пенсій, які не виплачені за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, який здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відповідач зазначає, що на даний час окремий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено. Відповідач посилається на те, що нараховану суму пенсії управлінням було включено до потреби у коштах на виплату за рішенням суду на жовтень 2020 року та направлено листом від 10.09.2020 року № 0531-03-9/7320 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для узгодження фінансування сум на виплату за рішенням суду. В подальшому щонеділі управлінням включається до потреби у коштах на виплату за рішенням суду заборгованість по справі ОСОБА_1 . З огляду на вказані обставини відповідач вважає, що приймаючи рішення про невиплату позивачу заборгованості з пенсії в розмірі 191182,57 грн. він діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 5-7).
ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з м. Шахтарськ Донецької області до АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 02.10.2019 року № 1426-5000205768 (а.с. 8).
З матеріалів справи встановлено та не спростовується сторонами, що позивач 03.10.2019 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Управління Пенсійного фонду України Донецької області у м. Краматорську Донецької області № 278 від 23.12.2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивач не погодившись з вищезазначеним рішенням відповідача звернувся до суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року справі № 200/801/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (84313, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, ЄДРПОУ 23346787) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково (а.с .9-17).
Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецькій області від 23.12.2019 року № 278 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області (84313, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, ЄДРПОУ 23346787) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 ) від 03.10.2019 року №8582 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 р. у справі № 200/801/20-а повернуто заявникові (а.с. 18-19).
Рішення суду від 10 березня 2020 року у справі 200/801/20-а набрало законної сили 17.08.2020 року.
Згідно протоколу про призначення пенсії від 17.09.2020 року встановлено, що позивачу на виконання рішення суду від 10.03.2020 року у справі № 200/801/20-а призначено пенсію за віком з 03.10.2019 року (а.с. 45-46).
З довідки Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області встановлено, що позивачу за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року пенсія була нарахована, однак не виплачена, з жовтня 2020 року виплата пенсії позивачу проводиться (а.с. 44).
19.11.2020 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України та просив вирішити питання щодо виплати заборгованості по пенсії (а.с. 20).
Листом № 8947-9374/Я-02/8-0500 від 09.12.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що він є внутрішньо переміщеною особою та рішенням суду не визначено окремого порядку або строку для виплати пенсії за минулий час, для виплати коштів за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року застосовується загальний порядок виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Згідно з абз. 20 п. 1 Порядку № 637 суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. після їх затвердження (а.с. 22-23).
Листом № 729-931/Я-02/8-0531/20 від 30.12.2020 року Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повідомило позивача, що згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року та ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2020 року у справі № 200/801/20-а йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримує поточну пенсію. Сума заборгованості по пенсії складає 191182,57 грн. Фінансування пенсій, а також заборгованості, контроль за виплатою проводиться розпорядником вищого рівня. Нараховану суму пенсії управлінням було включено до потреби у коштах на виплату за рішенням суду на жовтень 2020 року та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для узгодження сум на виплату за рішенням суду.
02.02.2021 року позивач звернувся до УПФУ у м. Краматорську Донецької області із заявою про виплату заборгованості з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в розмірі 191182,57 грн. (а.с. 24).
Доказів надання відповіді на вказане звернення суду не надано.
Позивач не погоджуючись з діями відповідача щодо не виплати заборгованості з пенсії звернувся до суду з даним адміністративним позовом, та просив суд стягнути з відповідача заборгованість з пенсії в розмірі 191182,57 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.
Стаття 92 Конституції України визначає, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.
Рішенням від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 Конституційного Суду України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Конституційний Суд України зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлено цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні “Пічкур проти України” від 07 листопада 2013 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).
У рішенні “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: “перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою” (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс” між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом”.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач 03.10.2019 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області за призначенням пенсії, однак рішенням № 278 від 23.12.2019 року Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області відмовило позивачу в призначенні пенсії.
Проте, рішенням суду від 10.03.2020 року у справі № 200/801/20-а рішенням № 278 від 23.12.2019 року Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області визнано протиправним та скасовано.
На виконання рішення суду від 10.03.2020 року у справі № 200/801/20-а відповідачем призначено позивачу пенсію з 03.10.2019 року, однак виплату пенсії розпочато з жовтня 2020 року.
Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 47 Закону № 1058-IV).
Враховуючи положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд приходить висновку, що відповідач зобов'язаний проводити виплату пенсії позивач з моменту її призначення, тобто з 03.10.2019 року.
Стосовно посилання відповідача на те, що виплата пенсії позивачу як внутрішньо переміщеній особі проводиться на підставі постанови КМУ "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" № 637 року від 05 листопада 2014 року, яка визначає, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, суд до уваги не приймає, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26.12.2011р. і № 2-рп-99 від 02.03.1999 р. висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Крім того, суд звертає увагу, що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Отже, враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо посилання відповідача на те, що суд не може встановлювати конкретну суму доплати до пенсії за минулий час, так як втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова “може”.
Суд наголошує, що відповідач в межах своїх повноважень вирішив призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, почав проводити виплату пенсії з жовтня 2020 року, та нарахував позивачу заборгованість по пенсії за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року в розмірі 191182,57 грн.
Отже, відповідач самостійно визначив суму заборгованість по пенсії за період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року в розмірі 191182,57 грн.
Проте, позивач протиправно не виплатив позивачу пенсію з 03 жовтня 2020 року по 30 вересня 2020 року в розмірі 191182,57 грн., у зв'язку з чим, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 191182,57 грн., яка самостійно нарахована відповідачем.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 191182,57 грн., стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 191182,57 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 908 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 191182,57 грн., стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 191182,57 грн. - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 191182,57 грн.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, адреса: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) заборгованість з пенсії за період з 03.10.2019 року по 30.09.2020 року в сумі 191182 (сто дев'яносто одна тисяча сто вісімдесят дві) гривні 57 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, адреса: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302) судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Повний текст рішення складено та підписано 05 квітня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська