Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 березня 2021 р. Справа№200/178/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженоювідповідальністю «ЖОВТНЕВЕ» (адреса: 85561, Донецька область, Мар'їнський район, с. Єлизаветівка, вул. Центральна, б. 39а, код ЄДРПОУ 30845071) до Головного управління ДПС у Донецькійобласті (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріупольвул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнанняпротиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2020 року №Ю-8161-17 та зобов'язання вчинити певні дії, -
за участюсторін:
відпозивача - не з'явився,
відвідповідача - А.В. Кододова (згідновитягу)
Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЖОВТНЕВЕ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2020 року №Ю-8161-17 в розмірі 1 421 667 грн. 15 коп., зобов'язання здійснити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу, шляхом блокування заборгованості з єдиного внеску відповідно до Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року по справі №805/1196/17-а.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі №200/178/21-а та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03 лютого 2021 року.
20 січня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов від відповідача.
03 лютого 2021 року судом відкладено розгляд справи на 10 лютого 2021 року.
10 лютого 2021 року судом відкладено підготовче засідання до 24 лютого 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24 березня 2021 року.
У судове засідання, призначене на 24 березня 2021 року, представник позивача не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 205 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.10.2020 року отримав спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, станом на 30.09.2020 року в розмірі 1 421 667 грн., яку оскаржено в адміністративному порядку. Рішення ДПС України від 23.11.2020 року №33343/6/99-00-06-03-01-06 скаргу залишено без розгляду. Позивач вважає, що є звільненим від обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, що передбачено пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки с. Єлизаветівка знаходиться на території, де проводиться антитерористична операція. На час прийняття спірної вимоги Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває, зазначена спірна сума недоїмки вже неодноразово була предметом судового розгляду Донецьким окружним адміністративним судом. З 01.01.2016 року всі поточні зобов'язання з ЄСВ товариство сплачує своєчасно і в повному обсязі.
У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Так, у наданому відзиві, відповідач зазначив, що згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 30.09.2020 року становила 1 421 667,15 грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2020 №Ю-816-17 згідно вимог чинного законодавства.Окрім того, зазначив, що Законом України від 14 січня 2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» пункт 9-4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464 - виключено з 13 лютого 2020 року. Посилання позивача на невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року по справі №805/1196/17-а вважає хибними, оскільки вимога від 18.01.2017 року №Ю-8161-17, яка була предметом розгляду зазначеної справи, не направлялась на виконання до органів ДВС, у зв'язку з її скасуванням. Суми штрафних санкцій та пені виключено з ІКП позивача, у зв'язку зі скасуванням рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31.08.2018 року по справі №0540/6636/18-а. Зазначив про відсутність підстав для коригування боргу з єдиного внеску, оскільки Законом №2464 не скасовано взагалі обов'язків зі сплати ЄСВ, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, Сільськогосподарськетовариство з обмеженою відповідальністю «ЖОВТНЕВЕ», зареєстроване в якостіюридичної особи 14.03.2000 року за кодом ЄДРПОУ 30845071, перебуває на обліку як платникєдиного внеску у Головному управлінні ДПС у Донецькій області.
Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Судом встановлено, що 05 жовтня 2020 року відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, відповідачем була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-8161/17станом на 30 вересня 2020 року, відповідно до якої за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 421 667,15 грн.
Позивачем направлено на адресу Державної податкової служби України скаргу від 27.10.2020 року №84 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ю-8161-17 від 05.10.2020 року, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 23.11.2020 року №33343/6/99-00-06-03-01-06 про залишення без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ю-8161-17 від 05.10.2020 року, а скарги СТОВ «Жовтневе» без задоволення. (а.с. 13-21)
Із інтегрованої картки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОВТНЕВЕ» з єдиного соціального внеску вбачається, що у нього наявна заборгованість з єдиного внеску станом на 30 вересня 2020 року в сумі 1 421 667 грн. 15 коп.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року по справі №805/1196/17-а адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимоги щодо сплати єдиного внеску № Ю-8161-17 від 18.01.2017 року, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, скасовано вимогу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області № Ю-8161-17 від 18.01.2017 року про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску в розмірі 1 531 932 (один мільйон п'ятсот тридцять одна тисяча дев'ятсот тридцять дві) грн. 32 коп.
Спірним питанням у справі є правомірність винесення відповідачем вимоги від 05.10.2020 року №Ю-8161-17 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечення відповідача, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Позивач в даних правовідносинах виступає в якості платника єдиного внеску відповідно до вимог Закону №2464.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено: сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята); єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома); платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма); єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
На підставі вище наведеної норми, позивач звільнялась від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування її на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.
Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» (далі Закон №440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.
Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року.
В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено що на час формування спірної вимоги про сплату боргу (05 жовтня 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.
Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених статтею 6 цього Закону.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що пункт 9-4 Закону № 2464-VІ під час своєї чинності не скасовував обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.
При цьому, суд зазначає, що оскаржувана вимога не містить штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску станом на 30 вересня 2020 року.
Суд зазначає, що недоїмка, яка виникла у позивача у спірний період за положенням п. 9-4 розділу VIII № 2464-VI, визнається безнадійною та підлягає списанню саме в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Позивачем не доведено та матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою щодо визнання безнадійним та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску. Суд зазначає, що скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) не є тотожнім його списанню.
Отже, позивач не дотримався вимог діючого законодавства, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для погашення (зменшення) нарахованої заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за спірний період.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги стосовно зобов'язання здійснити дії щодо коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу, шляхом блокування заборгованості з єдиного внеску відповідно до Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року по справі №805/1196/17-а, не підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. " від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Згідно з положеннями статті 139 КАС розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЖОВТНЕВЕ» (адреса: 85561, Донецька область, Мар'їнський район, с. Єлизаветівка, вул. Центральна, б. 39а, код ЄДРПОУ 30845071) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2020 року №Ю-8161-17 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення прийнято та проголошено 24 березня 2021 року, складено в повному обсязі та підписано в нарадчій кімнаті 05 квітня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Троянова