06 квітня 2021 року Справа № 160/2018/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
10.02.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач-1) та Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області від 05.01.2021 року № 2292542/33452812 про відмову в реєстрації податкової накладної від 04.09.2020 року № 1 на суму ПДВ 25 500,00 грн.;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати, датою її фактичного отримання, податкову накладну від 04.09.2020 року № 1 на суму ПДВ 25 500,00 грн., що складена Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 33452812) в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В обґрунтування позову зазначено, що на виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України 28.09.2020 року товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» направлено Державній податковій службі України на реєстрацію податкову накладну № 1 від 04.09.2020 року на суму ПДВ 25 500,00 грн. Квитанцією, яка надійшла у відповідь на реєстрацію податкової накладної, реєстрацію було зупинено, виявлено відповідність критеріям ризиковості здійснення операцій, запропоновано подати додаткові пояснення. Позивачем були подані пояснення, проте оскаржуваним рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.01.2021 року № 2292542/33452812 позивачу відмовлено у реєстрації зупиненої податкової накладної № 1 від 04.09.2020 року, у зв'язку з ненаданням платником документів. Позивач вважає рішення таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що відповідачу були надані всі наявні у позивача документи на підтвердження господарської операції, на виконання якої складено податкову накладну. Оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Податкова накладна, на думку позивача, була безпідставно зупинена, оскільки первинні документи товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» засвідчують факт реального виконання останнім та його контрагентами господарських зобов'язань.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
04.03.2021 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520. Спірне рішення прийнято з підстави ненадання позивачем копій документів. Відповідач вважає визначені в Рішенні комісії підстави для відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування правомірними та такими, що прийняті відповідно до норм чинного законодавства та в установленому порядку, а вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
ДПС України не надано відзиву на позовну заяву, про можливість подання відзиву повідомлено належним чином.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 року клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу, (код ЄДРПОУ 44118658) про заміну відповідача в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто без розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 року допущено заміну відповідача у справі №160/992/21 з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 37806442) є суб'єктом господарювання - юридичною особою приватного права, основним видом діяльності якого є будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20).
На виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України, 28.09.2020 року ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» засобами телекомунікаційного зв'язку складено і направлено на реєстрацію податкову накладну №1 від 04.09.2020 року.
З квитанції, яка надійшла у відповідь на реєстрацію вищезазначеної податкової накладної, встановлено, що податкову накладну прийнято, реєстрація зупинена. Виявлені помилки: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК №1 від 04.09.2020 року в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуги 41.00 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та їх копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
На виконання зазначеного 30.12.2020 року позивач направив повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної №1 від 04.09.2020 року, реєстрацію якої зупинено та у порядку визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.6 статті 201 ПК України, в електронному вигляді подав до ГУ ДПС у Дніпропетровській області копії документів, що підтверджують здійснення господарської операції.
Рішенням комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.01.2021 року №2292542/33452812 позивачу відмовлено у реєстрації зупиненої податкової накладної №1 від 04.09.2020 року, у зв'язку з ненаданням платником копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
Форма рішення передбачає підкреслення документів, яких не вистачає, проте в спірному рішенні жодного документу не підкреслено.
В графі «додаткова інформація» спірного рішення зазначено: не надано накази на відрядження, калькуляцію послуги, в акті виконаних робіт відсутня інформація про статті витрат, в тому числі люд-год., маш-год.).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25.01.2021 року №3341/33452812/2 скаргу позивача залишено без задоволення, рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишено без змін.
Досліджуючи оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної на предмет його відповідності закону, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Аналогічні приписи містить п.201.16 ст.201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту74.2 статті 74 цьогоКодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
11 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (надалі - Порядок №1165).
За змістом п. 3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації).
Відповідно до п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1). показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Згідно до п. 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Водночас, у Додатку №1 до Порядку №1165 встановлені критерії ризиковості платника податку на додану вартість, а саме:
1.Платника податку на додану вартість зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4.Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5.Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6.Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
7.Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту16.1.3 пункту16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті46 Податкового кодексу України.
8.У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Відповідно до п. 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно до п. 8 Порядку №1165 платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
За змістом п. 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягам операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Пунктом 11 Порядку №1165 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1)номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування:
2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3)пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/роз рахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Пунктом 25 Порядку №1165 визначено, що комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Відповідно до п. 26 Порядку №1165 Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Судом встановлено, що в квитанції про зупинення податкової накладної, складеної на покупця ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» міститься лише загальне посилання контролюючого органу щодо відповідності господарської операції п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та пропозицію надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без визначення конкретного переліку документів.
При цьому, законодавець встановлює перелік обов'язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації, без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. Так, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платникам податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органам рішення про реєстрацію податкової накладної.
Дотримання вимоги ясності і недвозначності щодо інформації, яка зазначена в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, є особливо важливим з огляду на специфіку податкового законодавства та наслідки недотримання платником податків вимог щодо подання неповного переліку документів.
Недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законним.
З огляду па викладене, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення для його прийняття. У разі ж відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Зазначена правова позиція викладена у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2019 р. по справі №815/2985/18, від 10 квітня 2020 р. по справі №819/330/18.
Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2019 року за № 1245/34216.
Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.
Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржуване рішення містить в собі лише загальне твердження про надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства за відсутності зазначення чітких порушень з боку платника податків у поданих документах та переліку конкретних документів, складених з такими порушеннями чи не надання документів.
Отже, таке рішення суб'єкта владних повноважень не містить чіткої підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, що свідчить про його необґрунтованість.
В графі «додаткова інформація» спірного рішення зазначено: не надано накази на відрядження, калькуляцію послуги, в акті виконаних робіт відсутня інформація про статті витрат, в тому числі люд-год., маш-год.).
Надаючи правову оцінку відповідному твердженню відповідача-1, викладеному в оскаржуваному рішенні, суд зазначає, що 30.12.2020 року позивачем було подано повідомлення №2, яким подано пояснення та документи на підтвердження здійснення господарської операції.
В переліку вказаних документів міститься калькуляція розрахунку одиничної розцінки шпунта та шпунтових балок по об'єкту «Нове будівництво складської будівлі за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул. Штейнгеля барона,4а», замовник - ТОВ «Технопривід Інвест Груп».
Вказаною калькуляцією визначено прямі та непрямі витрати позивача під час виконання робіт за договором № 15/IN/2019 від 29.11.2019 року.
Отже, відповідачем-1 неправомірно відмовлено у реєстрації податкової накладної з підстави неподання калькуляції, оскільки, як встановлено матеріалами справи, відповідна калькуляція була подана позивачем з повідомленням від 30.12.2020 року №2.
Також, судом встановлено, що позивачем, зокрема, було подано договір № 15/IN/2019 від 29.11.2019 року на виконання робіт по об'єкту «Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул. Штейнгеля барона,4а», а саме улаштування пальових основ (випробування та занурення паль. без розбиття оголовків, без подачі паль до місця занурення), укладеного з ТОВ «Технопривід Інвест Груп».
Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт згідно цього договору є орієнтовною. Загальна вартість договору може бути змінена у випадку зміни замовником складу та обсягу робіт.
Згідно з п. 2.2 договору загальна вартість договору становить 1804883,33 грн., без ПДВ, та ПДВ у розмірі 360976,67 грн.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що вартість додаткових робіт обчислюється з розрахунку кількості виконаних робіт та їх одиничних розцінок, що зафіксовані у додатку №1 Договірна ціна.
Статтею 5 договору передбачено, що станом на дату підписання цього договору додатками до договору є:
Додаток №1. Договірна ціна;
Додаток №2. Загальні умови поставок/завершення робіт/надання послуг і дотримання правил безпеки під час знаходження на території ТОВ «Технопривід Інвест Груп»;
Додаток №3. Зразок акту виконаних робіт.
Додатковою угодою №2 до договору № 15/IN/2019 від 29.11.2019 року сторони домовились щодо збільшення обсягу робіт, що виконуються підрядником за договором, сторони погодили збільшити загальну вартість договору на 8170000,08 грн. В пункті 2 додаткової угоди визначено, що сторони погодили наступний додаток до додаткової угоди - договірна ціна.
Додатковою угодою №3 до договору № 15/IN/2019 від 29.11.2019 року сторони погодили зменшити вартість робіт, у зв'язку з чим загальна вартість робіт склала 8669091,67 грн. без ПДВ та ПДВ у розмірі 1733818,33 грн.
Додатковою угодою №5 до договору № 15/IN/2019 від 29.11.2019 року сторони погодили об'єм та вартість виконання додаткових робіт. Загальна вартість додаткових робіт становить 3338503,58 грн. Точний перелік додаткових робіт визначено в додатках до додаткової угоди.
З матеріалів справи відомо, що на виконання умов договору № 15/IN/2019 від 29.11.2019 року та додаткових угод, сторонами договору складені договірна ціна «Улаштування балок» (замовлення 001473), договірна ціна «Перебазування устаткування підрядника для занурень паль» (замовлення №001446), договірна ціна «Будівельно-монтажні роботи» (замовлення №001489), договірна ціна «Виконання робіт із забивання паль» (замовлення №001487) з переліком робіт, що підлягають виконанню та визначенням вартості робіт за кожною наданою послугою окремо.
Згідно з пп. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В той же час 19 березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №809/1718/15, адміністративне провадження №К/9901/19199/18 (ЄДРСРУ № 80580345) підтвердив, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт належного виконання зобов'язання повинен підтверджуватися первинними документами, котрі відповідають вимогам «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Судом встановлено, що умовами договору № 15/IN/2019 від 29.11.2019 року та додатковими угодами було передбачено складання відповідного переліку документів, які належним чином засвідчують здійснення господарської операції. Такими документам договірна ціна, акт виконаних робіт.
Позивачем, також, надано до суду та до повідомлення від 30.12.2020 року №2 довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, накопичувальну відомість виконаних будівельних робіт та витрати, рахунки на оплату, загальна договірна ціна по об'єкту.
Судом встановлено складання сторонами договору відповідних документів, з них можливо встановити перелік робіт, що виконуються позивачем згідно умов договору №15/IN/2019 від 29.11.2019 року та можливо встановити дійсну ціну, кількість, об'єм робіт, погоджені сторонами договору.
Також, в матеріалах справи міститься додаток №3 до договору № 15/IN/2019 від 29.11.2019 року «Акт виконаних робіт». З бланку акту виконаних робіт, затвердженого договором, не передбачено внесення інформації про статті витрат, в тому числі люд-год., маш-год.
Оскільки договором № 15/IN/2019 від 29.11.2019 року затверджена відповідна форма акту виконаних робіт, позивач не вправі самостійно змінювати форму та додавати інші розділи, які мають бути визначені, на думку відповідача-1.
Суд зазначає, що відсутність в акті виконаних рбіт інформації про статті витрат, в тому числі люд-год., маш-год. жодним чином не спростовує здійснення господарської операції, оскільки така господарська операція здійснена у відповідності до визначених договором первинних документів, які відповідають вимогам «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Отже, відмова у реєстрації податкової накладної за наведених підстав є неправомірною.
Зі змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної видно, що контролюючий орган вказав на те, що платник податку відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому відповідачем-1 у квитанції не зазначено конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Отже, позиція відповідача щодо ненадання платником податку копій документів, згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, Порядком прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, є необґрунтованою, а у спірному рішенні не наведено обґрунтувань причин відмови у реєстрації податкової накладної, складеної позивачем.
При цьому невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.12.2018 року у справі № 821/1173/17.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
На підставі викладеного судом встановлено протиправність рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.
І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб'єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Оскільки відповідач у спірному рішенні зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкових накладних, він прийняв невмотивоване рішення, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення… Прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10.04.2020 року у справі №819/330/18.
Під час судового розгляду справи відповідачами не надані жодні пояснення з приводу зазначених вище обставин.
Щодо господарських відносин, які передували винесенню оскаржуваного рішення, судом встановлено, що ТОВ «Будівельна техніка» з ТОВ «Технопривід Інвест Груп» було заключено договір № 15/IN/2019 від 29.11.2019р. на виконання робіт по об'єкту «Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул. Штейнгеля барона,4а», а саме улаштування пальових основ (випробування та занурення паль. без розбиття оголовків, без подачі паль до місця занурення), з додатками та додатковими угодами.
Згідно умов договору та додаткових угод передплата від замовника ТОВ «Технопривід Інвест Груп» надійшла у сумі 216 000,00 грн. 20.02.2020р. п/д № 964, виписана та зареєстрована податкова накладна № 9 від 20.02.2020р. (на суму отриманого авансу), рахунок № 13 від 07.02.2020 р.
Згідно умов договору були виконані роботи по улаштуванню шпунта Ларсена для улаштування пальових основ на відм.-7,550 на об'єкті замовника у с. Городок Рівненської області в період червень-серпень 2020р. З ТОВ «Технопривід Інвест Груп» 04.09.2020р. відповідно підписано акт № 1/1 приймання виконаних робіт (форма актів затверджена ст.5 договору та є додатком № 3 до даного договору) на суму 369 000,00 грн (КБ-3) - Т 02 Лінія ДСП - дільниця тирси.
Калькуляція розрахунку одиничної розцінки на забивання шпунта та шпунтових балок додано до податкового органу у документі довільного формату №12.
Складена податкова накладна № 1 від 04.09.2020р. - 153 000,00 грн. (на суму залишку по акту), рахунок № 67 від 04.09.2020р.
Оплата від замовника ТОВ «Технопривід Інвест Груп» надійшла 17.09.2020р.
Для забезпечення роботи будівельного технологічного обладнання у с. Городок Рівненської області підприємство уклало договори на поставку ТМЦ та надання послуг:
- договір поставки № 15/16 від 04.02.2016р. з ТОВ «Профтехінструмент» - матеріали, запчастини, спецодяг та МТПТТ;
- договір поставки № 200101/1 від 01.01.2020р. з ТОВ «Гідравлік Мастер» - запчастини (шланги, рукава високого тиску та з 'єднання);
- договір поставки нафтопродуктів № 48 від 05.05.2020р. з ДП «Авіком Рівне» - дизпаливо;
- договір поставки № 130520 від 13.05.2020р. з ТОВ «ПРОДМАСТ-Р» - олива, мастила;
- договір № 3-15/06/20-1 від 15.06.2020р. з ФОП ОСОБА_1 - на транспортно- експедиційне обслуговування (перевезення обладнання).
А також поставки ТМЦ згідно рахунків (усної домовленості):
- ПП «Техпрофіль» - метізи, провід, апарат для ручного зварювання, спецодяг;
- ТОВ «Скіф Інвест» - строп комбінований, ланка сполучна;
- ТОВ «Мегаметиз» - метізи;
- ПП «Європромторг» - набір ключів, плоскогубці, наконечники, трубка термоусадкова.
Акти на списання матеріалів, палива та запчастин додано до податкового органу у документі довільного формату №43.
Обігово-сальдові відомості по рахункам № 10, 361, 631, 6851 додано до податкового органу у документах довільного формату № 44,45,46,47.
Відповідні угоди з додатками, додаткові угоди, ліцензії, форма 20-опп, акти приймання виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно- транспортні накладні, відомості ПММ, рахунки на оплату, накопичувальні відомості виконаних будівельних робіт форми КБ-Зх, акти списання, акти про витрати давальницьких матеріалів, акти надання послуг, виписки банку, оборотно-сальдові відомості, видаткові накладні, рахунки - фактура, витяг, довідки про вартість виконаних робіт та витрат форми КБ-3, - надавались до повідомлення від 30.12.2020 року №2.
В момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а отже підставою для виникнення права на податковий кредит є отримання товарів за податковою накладною.
Відповідні первинні документи, що зазначені вище долучені до матеріалів справи.
Дослідження вказаних документів, копії яких наявні в матеріалах справи вказує, що вони складені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Як було встановлено судом і зазначено вище, ТОВ «Будівельна техніка» було подано через електронний кабінет повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено №1 від 04.09.2020 року.
Наявність та подання зазначених документів до реєстрації податкової накладної відповідачами під час розгляду справи не спростовувалась.
В оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням та які документи необхідно надати позивачу з метою можливості реєстрації податкової накладної.
Згідно правової позиції колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформованій та викладеній у постанові від 25.10.2019 р. по справі №0340/1834/18 (провадження № К/9901/8458/19), з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб'єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пункт Критеріїв оцінки, а конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної.
Така вимога є цілком обґрунтованою, оскільки від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної. При цьому, тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.
Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Аналогічні за змістом висновки неодноразово викладалась Верховним Судом при розгляді подібних спорів (зокрема у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі № 822/1817/18 та від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18), що вказує про формування сталої судової практики з даного питання.
В постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 р. по справі № 1740/2004/18 (провадження № К/9901/16048/19) було зазначено, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності, формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на Критерії ризиковості є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що має наслідком неможливість реєстрації платником податку ПН/РК в ЄРПН.
З огляду на зазначене, недотримання контролюючим органом принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних та не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної призвело до правової невизначеності позивача, що позбавило його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створило передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.01.2021 року № 2292542/33452812 про відмову в реєстрації податкової накладної від 04.09.2020 року № 1 на суму ПДВ 25 500,00 грн.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати накладну, суд зазначає таке.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Положенням п.п. 19, 20 Порядку №1246, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження відповідного рішення суду).
У разі надходження рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (п. 20 Порядку №1246).
Отже, чинним законодавством повноваження щодо реєстрації ПН після зупинення наразі покладені на Державну податкову службу.
Зокрема, в силу норм п. 2 ч. 2ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 цього Кодексу).
Враховуючи висновки суду про протиправність рішення податкового органу, для відновлення порушених прав платника податків, суд вважає обґрунтованими вимоги позову в частині зобов'язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідатиме основним принципам здійснення судочинства.
За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, правомірність спірних рішень, перед судом не доведена.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
За результатами розгляду даної справи, сплачений судовий збір за подання даного позову у загальному розмірі 2270,00 грн. (платіжне доручення №58 від 29.01.2021 року) підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань відповідно до ст. 139 КАС України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В позовній заяві позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До матеріалів справи позивачем додано:
- копію договору про надання правової допомоги від 03.12.2020 року №0312;
- копію додаткової угоди №6 до договору про надання правової допомоги від 03.12.2020 року №0312;
- копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3954 від 08.11.2018 року;
- копію акту №6 про прийняття-передачу наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 03.12.2020 року №0312;
- платіжне доручення №56 від 29.01.2021 року на суму 5000 грн.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
Більше того, адвокатом в поданих документах має бути відображений фактичний час, витрачений на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Єрмолаєвим Ю.А. було укладено договір про надання правової допомоги №0312 від 03.12.2020 року, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати за плату правову допомогу замовнику в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
28.01.2021 року між позивачем та адвокатом Єрмолаєвим Ю.А. було складено додаткову угоду №6 до договору про надання правової допомоги від 03.12.2020 року №0312, якою сторони погодили, що:
- виконавець вивчає документи, надані Замовником та готує позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 05.01.2021 р. №2292542/33452812 про відмову в реєстрації податкової накладної від 04.09.2020 № 1 та зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати, датою їх фактичного отримання, податкову накладну 04.09.2020 № 1, що складена ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНЖА» в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- вартість послуг, визначених у пункті 1 даної додаткової угоди, складає 5000,00 грн.;
- оплата за послуги, які Виконавець надає Замовнику, здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок № р/р НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 2403405850) протягом 7 днів з дня підписання даної угоди;
- за результатами надання послуг (виконання робіт) складається акт про прийняття- передачу наданих послуг (виконаних робіт), який є невід'ємною частиною договору.
На підтвердження наданих послуг, адвокатом та ТОВ «Будівельна техніка» складено акт №6 від 03.02.2021 року про прийняття-передачу наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 03.12.2020 року №0312, з якого відомо, що адвокат надав наступні послуги: вивчення документів, підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії з 01.02.2021 року по 02.02.2021 року - 12 годин, на суму 5000 грн.
Оплата послуг підтверджена платіжним дорученням №56 від 29.01.2021 року на суму 5000 грн.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Судом встановлено, що визначені адвокатом дії в акті наданих послуг від 03.02.2021 року №6, є доведеними та підлягають задоволенню судом у загальному розмірі на суму 5000 грн.
Вказана сума у розмірі 5000 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги представника позивача про розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» (вул. Широківське шосе, 39, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026, код ЄДРПОУ 33452812) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області від 05.01.2021 року № 2292542/33452812 про відмову в реєстрації податкової накладної від 04.09.2020 року № 1 на суму ПДВ 25 500,00 грн.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати, датою її фактичного отримання, податкову накладну від 04.09.2020 року № 1 на суму ПДВ 25 500,00 грн., що складена Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 33452812) в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2270,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме :
- 1135,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;
- 1135,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.
В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» документально підтверджені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 5000,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме :
- 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;
- 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова