06 квітня 2021 року Справа № 215/6188/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., перевіривши матеріали справи №215/6188/20 за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Вуколової Тетяни Вікторівни (вул.Ухтомського, 23, м. Кривий Ріг, 50083) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
07.12.2020 р., на виконання ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 12.11.2020 р., надійшла адміністративна справа №215/6188/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Вуколової Тетяни Вікторівни в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ТЕРНТВСЬКОІ районної у м. Кривий Ріг ради Вуколової Тетяни Вікторівни, яка виявилася у непідкоренні ст. 21,46,92 Конституції України, ст 1 ЗУ “ Про держанні соціальні стандарти та держанні соціальні гарантії» при розгляді заяви від 11 08.20р. вх. 468;
- визнати протиправною бездіяльність головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ТЕРНІВСЬКОІ районної у м. Кривий ріг ради Вуколової Тетяни Вікторівни, яка виявилася у порушенні управлінської функції відповідно п 18,19 ч 1 ст. 4 КАСУ і сі 3,19 Конституції України за результатами розгляду звернення від 1108.20р вх. 468;
- зобов'язати головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ТЕРНІВСЬКОІ районної у м. Кривий Ріг ради ОСОБА_2 принести вибачення позивачу за незабезпечення гарантій ст. 33,46,48 Конституції України на зборах заступників начальника і начальників відділень управління ч 2 ст. 5 КАС України.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали справи №215/6188/20 передані судді Віхровій В.С. 08.12.2020 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано час для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду:
- позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст.ст. 46, 160, 161 КАС України, а саме виклавши зміст позовних вимог і виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначивши докази, що підтверджують вказані обставини та перелік документів, інших доказів, що додаються до заяви, в тому числі процесуальних заяв/клопотань (у разі їх наявності) з дотриманням порядку їх подання та оформлення; зазначивши докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначивши відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- додання та/або зазначення доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відповідній кількості та оформлені, засвідчені належним чином;
- документу (оригіналу або який прирівнюється до оригіналу), що підтверджує сплату судового збору за позов немайнового характеру у розмірі 840,80 грн., сплаченого на наступні реквізити: отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989253, банк отримувач: казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
- документу (належно засвідченої копії), що посвідчує особу позивача та підтверджує його адміністративну процесуальну дієздатність позивача.
- власного письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
05.04.21 р., засобами поштового зв'язку, на адресу суду на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі після усунення недоліків, згідно вимог якої просить суд вважати виконаними вимоги ухвали від 09.12.2020 р., звільнити його від сплати судового збору з огляду на скрутний майновий стан та поновити строк звернення до суду.
До заяви долучено довідку Тернівського УПСЗН м. Кривого рогу від 04.03.21 р. №2210 про отримання щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій особі, яка доглядає за особою з інвалідністю.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно ч.ч.1-2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 5 Закону України “Про судовий збір” визначені пільги щодо сплати судового збору.
Також, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір” враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 вказаної статті визначені ставки судового збору.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст.6 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У п.8 ч.5 ст.160 КАС України, вказано, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір», а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2 зазначено, що при вирішенні питання можливості звільнення від сплати судового збору адміністративний суд повинен виходити із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем було долучено заяву про звільнення від сплати судового збору у зв'язку із захистом соціальних прав, яка обґрунтована скрутним майновим становищем.
Аналогічного змісту доводи наведені у заяві ОСОБА_1 від 09.11.2020 р. В обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору покладено довідку про щомісячну компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю.
Суд зазначає, що обов'язок щодо сплати судового збору не можна розцінювати як перепону для судового захисту або як надання переваги одному учаснику судового процесу перед іншим, оскільки обов'язок сплати судового збору встановлений Законом для будь-якої особи, що звертається до суду та не має пільг зі сплати судового збору, або не звільнена від його сплати в силу Закону.
З огляду на викладене, враховуючи те, що надана довідка УПСЗН м. Кривого Рогу від 04.03.21 р. №2210 не відображає відомості про об'єктивний матеріальний стан особи на час звернення з позовом до суду, яка може мати і інші джерела доходу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Окремо слід зазначити, що суд не може скористатися доступом до єдиного реєстру фізичних осіб про місячний дохід позивача, на дані якого він посилається, оскільки такий реєстр наразі відсутній та жодними нормами законів не передбачений.
Також, не виконані вимоги ухвали про надання позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, не викладено зміст позовних вимог і обставин, якими обґрунтовує свої вимоги.
Не додано та не зазначено доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відповідній кількості та засвідчених належним чином.
Крім того, позивач не надав належним чином завірену копію паспорту або будь-якого іншого документу, що посвідчує особу та підтверджує її адміністративну процесуальну дієздатність.
Також позивачем не надано власного письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Судом було детально зазначено норми КАС України, які містять вимоги щодо подання позовної заяви та її змісту.
Недотримання цих вимог унеможливлює відкриття провадження у справі і здійснення будь-яких інших повноважень суду.
Статтею 2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У п.8 ч.1 ст.4 КАС України, встановлено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю “охоронюваний законом інтерес”, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “право” (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття “охоронюваний законом інтерес” у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “право” має один і той же зміст.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
У рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) вказав, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.
Також суд зазначає, що частиною 1 ст.94 КАС України, встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.72 КАС України, визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ч.2 ст.79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Отже, законодавцем встановлено імперативну норму щодо подання позивачем або його представником доказів разом з позовною заявою.
Необґрунтоване звільнення позивача від виконання вимог ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших учасників судового процесу, що є неприпустимим.
Суд звертає увагу позивача на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. У зв'язку з наведеним залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №14.
Вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 09.12.2020 р. не є обмеженням права позивача на звернення до суду за захистом прав та законних інтересів, а є законними вимогами суду щодо приведення позовної заяви у відповідність до імперативних норм КАС України з метою відкриття провадження у справі.
Частина 9 ст.79 КАС України, містить перелік підстав, наявність яких надає позивачу право не надсилати докази іншим учасникам справи, зокрема, це наявність цих доказів у відповідного учасника справи.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви позовна заява повертається позивачеві.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Підсумовуючи викладене, оскільки недоліки позовної заяви ОСОБА_1 останнім не усунуті у встановлений судом порядок та строк, а наявних в матеріалах справи недостатньо доказів для відкриття провадження у справі, з огляду на положення п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повертає позивачу даний позов з усіма додатками до нього.
Згідно ч. 5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 79, 94, 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного спеціаліста сектору прийняття рішень відділу грошових виплат і компенсацій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Вуколової Тетяни Вікторівни (вул.Ухтомського, 23, м. Кривий Ріг, 50083) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, у справі залишити копії.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295 КАС України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова