05 квітня 2021 року Справа № 160/2089/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити певні дії, -
11.02.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому позивач просить:
- зобов'язати Державну податкову службу України не вносити про позивача ОСОБА_1 , інформацію до державного реєстру фізичних осіб - платників податків, використовуючи цифрові кодифікатори (ідентифікаційний номер, серія та номер паспорта, номер облікової картки платників і інші форми) та зберегти за позивачем ОСОБА_1 форму обліку платників податків за: прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації - згідно з дією норм ст. ст. 28, 294, 296 ЦК України;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вести облік позивача ОСОБА_1 , як платника податків, без застосування цифрового кодифікатора (ідентифікаційного номера, серії та номера паспорта, номера облікової картки платника податків і інших форм), а саме: за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження і за місцем реєстрації та
- знищити інформацію про позивача ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, яка була надана інспекції під час реєстрації даних податковими органами, та
- зробити у паспорті позивача ОСОБА_1, на стор. 7 або 8, або 9, запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач сповідує православну релігію та є прихожанкою Української Православної Церкви. Слідуючи своїм віруванням та бажаючи обліковуватись в органах податкової служби не за номером облікової картки, а за власним прізвищем, іменем, по-батькові роком народження та за місцем реєстрації, позивач звернулась до контролюючих органів із заявами щодо подальшого податкового обліку як платника податків без застосування цифрового кодифікатора та здійснення відповідного обліку за прізвищем іменем та по батькові, роком народження і за місцем реєстрації із внесенням таких даних до паспорта громадянина України. Проте, відповідачі відмовили у задоволенні заяв, посилаючись на положення ст.ст. 63, 70 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що передбачений податковим законодавством альтернативний спосіб обліку платника податків за серією та номером паспорту фактично є тотожнім обліку за індивідуальним податковим номером та суперечить віросповіданню позивача. Тому позивач вимушена звернутись до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/2089/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
03.03.2021 року відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Позивач станом на теперішній час відповідно до положень Податкового кодексу України перебуває на обліку як платник податку у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків за реєстраційним номером облікової картки платника податків. За реєстраційним номером облікової картки платника податків у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за період з 1998 року по теперішній час накопичувалися відомості про доходи громадянки відповідно до поданих податкових розрахунків сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників і сум утриманих з них податків за ф № 1 ДФ. Позивач зверталась до контролюючих органів із Повідомленням про відмову від ідентифікаційного коду. Проте, Повідомлення фізичної особи, які через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою № 1П, заповнено позивачем з порушеннями, а саме: в Повідомленні не заповнено графу щодо паспорту або іншого документу, на підставі якого оформлюється паспорт вперше, дата його видачі, не зазначено орган, що видав паспорт. Відповідач-2 зауважує, що чинне податкове законодавство передбачає, що облік осіб-платників податків, які через свої релігійні переконання в установленому законом порядку відмовились від використання ідентифікаційного номера ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта громадянина України. При цьому, Податковим кодексом України не передбачено можливості виключення або невнесення відомостей про особу до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у випадку, якщо через свої релігійні переконання такі особи відмовляються від прийняття реєстраційного номера, а навпаки, передбачено ведення обліку таких осіб в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта. За таких обставин, неприйняття контролюючим органом від позивача повідомлення за ф №1П є цілком правомірним та не обмежує її право щодо відмови від р.н.о.к.п.п. Після усунення недоліків позивач не позбавлена можливості у поданні повідомлення із зазначенням необхідних реквізитів паспорту. З огляду на викладене, позовні вимоги є безпідставним та необґрунтованими.
04.03.2021 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , аналогічного змісту відзиву, поданого 03.03.2021 р.
04.03.2021 р. відповідачем-1 подано відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначив наступне. Податковий кодекс України передбачає два способи ведення обліку фізичних осіб-платників податків в Державному реєстрі: за реєстраційними номерами облікових карток платників податків або за прізвищем, ім'ям, по-батькові та серією і номером паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера та мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Позивач всупереч пунктів 1-4 Розділу VIII Положення № 822 подала до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою № 1П від 11.02.21, яке не було прийнято контролюючим органом внаслідок не заповнення полів, які передбачають реквізити паспорта або іншого документу, на підставі якого оформлюється паспорт вперше (серія і номер, дата видачі, ким видано). Таким чином, позивачем не дотримана процедуру звернення із відповідним Повідомленням за формою № 1П для реалізації можливості внесення відмітки до паспорта про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Окрім того, виходячи з положень ст. 19 Конституції України, ст. 63 та 70 Податкового кодексу України, а також норм Положення № 822, контролюючі органи не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків у іншому порядку, за іншими формами, способами або видами, не передбачає можливості вилучення інформації з Державного реєстру за заявою фізичної особи. За таких обставин, позовні вимоги не відповідають вимогам чинного законодавства.
09.03.2021 р. позивачем подано відповідь на відзиви, в обґрунтування якої зазначено про категоричне не погодження з позицією відповідачів, позивач просить відмовити у задоволенні вимог відзивів у зв'язку з тим, що аргументація, яка приведена у пояснювальній частині, не стосується питань, викладених у позовній заяві. Відзиви відповідача-1 та відповідача-2 по своїй суті аналогічні і співпадають за своєю аргументацією. Щодо посилань відповідачів на обов'язковість заповнення Повідомлення за формою 1П, позивач зауважила, що згідно дії п. 6 ст. 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться за податковими номерами, але присвоєння податкових номерів та альтернатива їм для тих, хто відмовляється від цифрових ідентифікаторів, повинно бути і є внутрішнім питанням органів Державної податкової служби для того, щоб організувати виконання своїх функцій. На даний час Державна податкова служба вже реалізує облік платників податків за раніше встановленою формою (за прізвищем, іменем та по батькові) для тих, хто має позитивні рішення судів щодо відмови від ідентифікаційного номера. Облікова картка, як картка платника податків, від номера якої позивач відмовляється, формувалася раніше, а положення Податкового кодексу щодо відмови від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків згідно з п. 5 ст. 70 Кодексу стосуються тих фізичних осіб - платників податків, для яких «раніше не формувалася облікова картка платника податків». Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт. Вказані вимоги позивачем виконані, інформація про те, що за серією і номером паспорта формується інший цифровий кодифікатор громадянина міститься в листі ДПІ м. Дніпропетровська від 21.03.2008 р. №6239/6/29-60. Облік за серією та номером паспорта є обліком за новим номером, тотожним індивідуальному номеру платника податків.
15.03.2021 р. від відповівідача-1 надійшло заперечення на відповідь на відзив позивача, в якому відповідачем-1 викладені обґрунтування, аналогічні відзиву, та акцентовано, що позивачем не дотримано процедуру звернення із відповідним Повідомленням за формою № 1П для реалізації можливості внесення відмітки до паспорта про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Листом від 20.01.2021р. № 430/6/04-36-52-22 ГУ ДПС у Дніпропетровській області роз'яснила позивачу, що її Повідомлення за формою 1П може бути прийнято за умови пред'явлення паспорту громадянина України та надання зазначеного Повідомлення із заповненням всіх необхідних полів та реквізитів документа, на підставі якого заповнюється Повідомлення за формою 1П.
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є фізичною особою-платником податків, перебуває на податковому обліку в Соборній ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
24.12.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Соборної ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою про вчинення дій, в якій зазначила, що через релігійні переконання відмовляється від електронного цифрового ім'я - індивідуального цифрового кодифікатора, а саме: ідентифікаційного номера, обліку за серією та номером паспорта, номера УНЗР; та просила:
залишити за нею право жити за власним ім'ям;
вилучити всю інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків;
зберегти за нею форму обліку платників податків - за прізвищем, ім'ям та по-батькові, роком народження (згідно з дії ст.ст. 28, 294, 296, 301 ЦК України);
проставити відмітку у паспорті (на стор. 7, 8 або 9) про наявність права на вчинення певних дій без присутності цифрового кодифікатора, а саме: ІІН, серія та номер паспорта, номера облікової картки платника податків та інше (а.с.11).
Листом від 31.12.2020 р. за вих.№119960/10/04-36-54-22 Головне управляння ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивачу про те, особа, що раніше була зареєстрована в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків, може через свої релігійні переконання відмовитися від нього. Згідно із кодексом, нормативними актами діють два способи ведення обліку фізичних осіб - платників податків в Державному реєстрі: за реєстраційними номерами облікових карток платників податків або для громадян, за своїми релігійними переконаннями відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки, за прізвищем, іменем, по батькові та серією і номером паспорта. Іншого способу ведення обліку осіб-платників податків, які відповідно до Конституції України мають зобов'язання перед державою сплачувати податки, діючим законодавством не передбачено (а.с.15).
Також, 24.12.2020 р. ОСОБА_1 звернулась Державної податкової служби України із заявою про вчинення дій, в якій зазначила, що через релігійні переконання відмовляється від будь-якого цифрового кодифікатора, а саме: ідентифікаційного номера, обліку за серією та номером паспорта, номера УНЗР; та просить:
не вносити про неї інформації до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та зберегти за нею форму обліку платників податків (за прізвищем, ім'ям та по- батькові, роком народження - ст.ст. 28, 294, 296, 301 ЦК України), про що фона офіційно повідомила Соборну державну податкову інспекцію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (а.с.12).
Листом від 13.01.2021 р. за вих. №К/99-00-12-11-09 Державна податкова служба України повідомила позивачу, на сьогодні Кодексом передбачається два способи ведення обліку фізичних осіб - платників податків у Державному реєстрі: за реєстраційними номерами облікових карток платників податків або за прізвищем, ім'я, по батькові та серією і номером паспорту (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорту). Таким чином, керуючись статтею 19 Конституції України та статтями 63 та 70 Кодексу, контролюючі органи не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків у іншому порядку, за іншими формами, способами або видами. Кодекс не передбачає можливості вилучення інформації з Державного реєстру за заявою фізичної особи (а.с.16-17).
11.01.2021 р. позивач у відповідь на лист Головного управляння ДПС у Дніпропетровській області від 31.12.2020 р. за вих.№119960/10/04-36-54-22 заповнила та подала до Соборної ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Повідомлення за формою №1П (додаток 8 до Положення про реєстрацію фізичних осіб-платників податків).
Проте, у прийнятті Повідомлення за формою №1П було відмовлено.
11.01.2021 р. позивачем подано до Соборної ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заяву про прийняття Повідомлення за формою №1П (а.с. 18).
Листом від 20.01.2021 р. за вих.№430/6/04-36-54-22 Головне управляння ДПС у Дніпропетровській області повідомило позивачу, що у Повідомленні за формою №1П, яке було надано до заяви від 11.01.2021 р., відсутні реквізити документа, на підставі якого заповнюється Повідомлення, а саме, паспорт або інший документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше.
Також, Головним управлянням ДПС у Дніпропетровській області у листі від 20.01.2021 р. за вих.№430/6/04-36-54-22 роз'яснено, що Повідомлення за формою 1П може бути прийнято за умови пред'явлення паспорту громадянина України та надання зазначеного Повідомлення із заповненням всіх необхідних полів та реквізитів документа, на підставі якого заповнюється Повідомлення за формою 1П (а.с.20-21).
Не погодившись з позицією відповідачів, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод установлює, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно з п. 63.1 - 63.3, 63.5 - 63.7 ст. 63 Податкового кодексу України (у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин) облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.
Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.
Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 70.1 ст. 70 Податкового кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
Згідно із п. 70.2 ст. 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру).
Згідно із п. 70.5 ст. 70 Податкового кодексу України фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.
Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.
Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до ст. 41, 63 та 70 глави 6 розділу II Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року № 822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Положення № 822).
Згідно з п. 2, п. 4 розділу І Положення №822 державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Цим Положенням визначаються порядок та процедура, зокрема, реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі; обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку або інформацію (далі - відмітка) в паспорті громадянина України про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.
Відповідно до п.1 розділу ІV Положення № 882 складовою частиною Державного реєстру є окремий реєстр Державного реєстру, до якого вноситься інформація про фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
Розділом VІІІ Положення № 822 визначено порядок обліку фізичних осіб в окремому реєстрі Державного реєстру.
Пунктом 1 розділу VІІІ Положення № 882 передбачено, що фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою № 1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред'являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).
Відповідно до п. 2 розділу VІІІ Положення № 882 облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.
Пунктами 3-5 розділу VІІІ Положення № 882 визначено, що фізична особа подає Повідомлення до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа перебуває за межами населеного пункту проживання.
Для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних або оформлення паспорта вперше.
У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданому Повідомленні щодо внесення серії та/або номера паспорта, прізвища, імені, по батькові, дати чи місця народження, місця проживання тощо фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації та повідомлено про необхідність подання нової заяви для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру.
Після приймання Повідомлення контролюючим органом здійснюється перевірка щодо наявності реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків або в окремому реєстрі Державного реєстру - за серією та/або номером паспорта.
Відповідно до пунктів 6-7 розділу VІІІ Положення № 882 процедура перевірки щодо можливості внесення відмітки до паспорта здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання до контролюючого органу Повідомлення.
За результатами такої перевірки повідомлення-підтвердження щодо можливості внесення відмітки до паспорта надсилається до відповідного контролюючого органу.
Якщо встановлено, що фізична особа, яка подала Повідомлення, обліковується в окремому реєстрі за іншими серією та/або номером паспорта, до відповідного контролюючого органу замість повідомлення-підтвердження надсилається відмова у повторній реєстрації в окремому реєстрі.
У такому разі контролюючий орган інформує фізичну особу про необхідність внесення змін до окремого реєстру Державного реєстру у порядку, визначеному розділом IX цього Положення.
Після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, відповідний контролюючий орган вносить до паспорта у формі книжечки відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення.
Згідно із пунктами 8, 10 розділу VІІІ Положення № 882 після внесення до паспорта відмітки відповідний контролюючий орган формує та надсилає до ДФС повідомлення щодо дати внесення до паспорта такої відмітки (із зазначенням серії та/або номера паспорта) для взяття особи на облік в окремому реєстрі Державного реєстру.
Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта.
ДФС у разі надходження такого повідомлення вносить до окремого реєстру Державного реєстру запис із зазначенням дати внесення відмітки та дати внесення запису до цього реєстру.
У разі якщо фізична особа, до паспорта якої внесено відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, раніше була зареєстрована в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків, після взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру реєстраційний номер облікової картки платника податків закривається (датою закриття є дата внесення відмітки до паспорта), а у разі наявності у паспорті відмітки про реєстраційний номер облікової картки така відмітка анулюється у порядку, встановленому цим розділом.
Аналізуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку, що для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, передбачено їх облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, іменем, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
При цьому, не передбачено можливості ведення обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, виключно за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження і місцем реєстрації.
Водночас, законодавством передбачено можливість вилучення вже існуючих облікових карток з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Права осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, захищені шляхом надання їм (їхнім представникам) права звертатися до уповноважених органів із Повідомленням форми № 1П (додаток 8), на підставі якої формується окремий реєстр Державного реєстру про фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків. Однак, нормативно правові акти, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обліку таких осіб інакше ніж за серією та номером паспорта.
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.07.2020 р. у справі №804/1075/17 (адміністративне провадження № К/9901/20877/18).
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач зареєстрована в податковому органі як фізична особа-платник податків за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 .
24.12.2020 р. позивач звернулась до відповідачів із заявою про відмову через релігійні переконання від індивідуального цифрового кодифікатора, а саме: ідентифікаційного номера, обліку за серією та номером паспорта, номера УНЗР.
Матеріалами справи підтверджено подання позивачем Повідомлення за формою №1П (додаток 8 до Положення) фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (а.с.19).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, подане позивачем Повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою №1П (додаток 8) всупереч вимогам п. 70.5 ст. 70 Податкового кодексу України, пунктів 1 - 4 Розділу VIII Положення № 882 не містить заповнених граф:
«Реквізити документа, на підставі якого заповнюється Повідомлення (паспорт або інший документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше)»: серія та/або номер паспорта; орган, що видав паспорт, дата видачі».
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не дотримана процедура звернення із відповідним Повідомленням за формою № 1П для реалізації свого права як особи, яка через свої релігійні переконання хоче відмовитись від реєстраційного номера облікової картки платника податків, та відповідно для реалізації можливості внесення відповідної відмітки до паспорта про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
Доводи позивача про те, що нею було належним чином заповнено Повідомлення за формою № 1П судом не приймаються.
Суд зазначає, в силу п. 70.5 ст. 70 Податкового кодексу України фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.
Для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних (п.4 розділу VІІІ Положення № 882).
Після приймання Повідомлення контролюючим органом здійснюється перевірка щодо наявності реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків або в окремому реєстрі за серією та номером паспорта (п.6 розділу VІІІ Положення № 882).
Контролюючий орган вносить до паспорта відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення. Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта (п.8 розділу VІІІ Положення № 882).
Отже, зазначення у Повідомленні за формою № 1П серії та номеру паспорту є обов'язковим.
Проте, матеріали справи не містять належних доказів виконання позивачем наведених присів законодавства.
Щодо посилань позивача в обґрунтування позовних вимог на норми Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів», суд зазначає наступне.
Норми Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», які передбачали можливість податкового обліку за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без серії і номера паспорта, втратили чинність із набранням чинності Податковим кодексом України з 1 січня 2011 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ведення податкового обліку позивача виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без зазначення серії та номера паспорта, як про це просить позивач, є неможливим, оскільки норми Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», які передбачали таке право позивача, втратили чинність із набранням чинності ПК України з 01.01.2011.
Крім того, зміна порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, не призводить до зменшення обсягу прав вказаних осіб, оскільки такий облік передбачає незастосування реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Такі висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, висловлену у Рішенні від 3 грудня 2009 року № 40010/04 у справі «Тамара Скугар та інші проти Росії», яка стосувалась відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером. Суд зазначив, що захищаючи особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їх релігійних віруваннях. Суд дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (справа № 803/1203/17), від 25 липня 2018 року (справа № 823/198/16), від 29 липня 2019 року (справа № 816/957/16), від 25 жовтня 2019 року (справа № 806/2355/15), від 11 грудня 2019 року (справа № 440/1066/19), від 16.01.2020 року в справі №825/1854/17.
З цих підстав суд не враховує доводи позивача про те, що дія норм Податкового кодексу України звужує її права, оскільки зміна діючого порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання не бажають користуватися ідентифікаційним номером, не зменшує обсягу прав зазначених осіб, і, з урахуванням позиції ЄСПЛ, не є порушенням статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги зобов'язати відповідача-2 не вносити інформацію до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, зберегти за позивачем форму обліку платників податків за прізвищем, ім'ям та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, та таким чином вести облік позивача задоволенню не підлягають.
Не підлягають задоволенню і вимоги зобов'язати відповідача-1 зробити у паспорті позивача відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою, оскільки згідно з пунктом 7 розділу VIII Положення №822 лише після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, відповідний контролюючий орган вносить до паспорта у формі книжечки відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення, відповідно до якої, вказана відмітка складається зі слів «Має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта».
За таких обставин, такі позовні вимоги є передчасними, так як дана відмітка проставляється у діючих паспортах громадян України після подання належними чином заповненого Повідомлення.
Щодо позовних вимог зобов'язати відповідача-1 знищити інформацію про позивача у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яка була надана інспекції під час реєстрації даних податковими органами, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 10 розділу розділу VІІІ Положення № 882 у разі якщо фізична особа, до паспорта якої внесено відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, раніше була зареєстрована в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків, після взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру реєстраційний номер облікової картки платника податків закривається (датою закриття є дата внесення відмітки до паспорта),
Отже, після взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру р.н.о.к.п.п. закривається датою внесення відмітки до паспорту про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.
За таких обставин, позовні вимоги в цій частині необґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства , тому не підлягають задоволенню.
Щодо доводів позивача про необхідність застосування ст. 32, 34, 35 Конституції України, ст. 28, 294, 296 Цивільного кодексу України, ст.6, 7, 8, 15 Закону України «Про захист персональних даних», суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються положеннями чинного податкового законодавства, які мають пріоритет у правозастосуванні відносно Кодексу та Закону.
Положення Податкового кодексу України є обов'язковими для суб'єктів владних повноважень та спрямовані на забезпечення встановленого Конституцією та Законами України публічного порядку.
З приводу посилань позивача на позицію, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, суд зазначає наступне.
Предметом розгляду справи №806/3265/17 є вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ. Натомість, предметом розгляду даної справи є вимоги щодо здійснення податкового обліку позивача виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без застосування будь-якого цифрового ідентифікатора, а саме: ідентифікаційного номера; серії на номеру паспорту; унікального номера запису реєстру.
Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачами як суб'єктами владних повноважень, доведено правомірність своїх дій, що оскаржуються.
З огляду на викладене, суд вважає, що відмова відповідачів у здійсненні обліку позивача як платника податків без зазначення серії та номера паспорту є правомірною, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 05.04.2021 року.
Суддя О.С. Рябчук