05 квітня 2021 року Справа № 160/2384/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук Олена Сергіївна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.02.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича, яка виявилась у порушенні права на державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, у не визначеності способу соціального захисту інтересів та способу захисту прав на свободу пересування і свободу вибору місця проживання до правової позиції ст.ст. 3, 33 Конституції України та постановити окрему ухвалу згідно ст. 249 КАС України;
- визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича, яка виявилась у не підкоренні ст.ст. 3, 9, 19, 21, 33, 46, 48, 59, 92 Конституції України, ч. 1 ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права держави, ч. 1 ст. 12 Пакту про громадянські та політичні права ООН від 16.12.1996 р. відповідно до звернення від 05.12.2019 р. вх. № С 12541;
- визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича, яка виявилась у не винесенні за результатами розгляду скарги від 05.12.2019 р. вх. № С 12541 рішення, постанови, тобто, правового акту;
- визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича, яка виявилась у не прийнятті правового акту, яким було визначено за позивачем право на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, належним оформленням трудових відносин з врахуванням права на участь у процесі прийняття рішення на запит від 05.12.2019 р.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 року зазначена справа розподілена судді Рябчук О.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху шляхом надання суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн., сплаченого у встановленому порядку та розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 р. надіслано позивачу на його адресу та отримано 24.03.2021 р.
Станом на 05.04.2021 року у суду відсутні докази виконання позивачем вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 р.
05.04.2021 р. позивачем надано клопотання про звільнення від сплати судового збору та долучено довідку Тернівського управління праці та соціального захисту населення № 2658 від 25.03.2021 р., згідно якої позивач отримав компенсаційні виплати працездатній особі, що не працює (не вчиться) і здійснює догляд за інвалідом 1 групи ОСОБА_2 за 2020 рік в загальному розмірі 410,88 грн.
Жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища позивачем не надано.
Слід зазначити, що з довідки Тернівського управління праці та соціального захисту населення № 2658 від 25.03.2021 р. неможливо визначити розмір річного доходу позивача, як того вимагає стаття 8 Закону України «Про судовий збір».
Зазначена довідка не є достатнім доказом на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останнім судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан позивача, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема, для сплати судового збору.
Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником до позовної заяви не надано.
Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище позивача.
Таким чином, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним позовну заяву у встановленому законом порядку, а саме, що компенсаційні виплати по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо.
Необхідність підтвердження неможливості сплатити судовий збір підтверджується правовими позиціями, викладеними у судових рішеннях Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 815/2320/18 касаційний суд зробив акцент, що в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою пор звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди мають встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо) рухомого, нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Княт проти Польщі, заява № 71731/01; п. 63-64 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Єдамський та Єдамська проти Польщі, заява № 73547/01).
В ухвалі від 08.12.2020 р. № 215/1907/20 Верховний Суд зазначив, що доказами неможливості сплати судового збору можуть слугувати, зокрема, документ, з якого можна буде визначити сукупний розмір його доходу за попередній рік (зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за рік, що передує зверненню до суду, які надаються органами Державної фіскальної служби тощо).
Проте, подана скаржником довідка Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради №6708 від 02 листопада 2020 року вказує лише на розмір отриманої компенсації, а не річного доходу, а тому не може бути доказом на підтвердження майнового стану особи. Інших доказів на підтвердження свого майнового стану (довідки органу доходів і зборів про доходи, або про відсутність інших доходів за попередній календарний рік тощо) скаржник не надав.
Крім того, сам по собі факт отримання особою щомісячної компенсаційної виплати як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи не позбавляє цю особу права та можливості отримання інших доходів.
Також Суд зауважує, що позивач, звертаючись із клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, не надав достатніх доказів, відповідно до яких суд може розглянути клопотання про звільнення від сплати судового збору, ураховуючи розмір річного доходу за попередній календарний рік. Таким доказом може слугувати, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Така позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, що зумовлюють звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.
Отже, недоліки позову не усунені позивачем у строк, встановлений судом, оскільки позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, або належних доказів на підтвердження обставин, що зумовлюють звільнення від сплати судового збору у даній справі.
Згідно з п. 1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що станом на 05.04.2021 року вимоги суду, викладені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 р., не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, суд вважає, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позов слід повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу - ОСОБА_1 .
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук