05 квітня 2021 року Справа №160/4896/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення №2271/03.05-17 від 04.03.2020р., зобов'язання вчинити певні дії, -
29.03.2021р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні позивачеві пенсії за п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991р., про що зазначено у рішенні від 04.03.2020р. за №2271/03.05-17;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 27.02.2020р. за п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991р. та призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах з 27.02.2020р.
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Згідно до вимог ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, як свідчить зміст позову, позивач оспорює рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні позивачеві пенсії за п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991р., про що зазначено у рішенні від 04.03.2020р. за №2271/03.05-17, отже шестимісячний строк звернення до суду з даними позовними вимогами встановлений до 04.09.2020р.
Тобто, станом на 29.03.2021р. (дата подання позову до відділення поштового зв'язку) позивачем шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом щодо визнання протиправним рішенняГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні позивачеві пенсії за п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991р., про що зазначено у рішенні від 04.03.2020р. за №2271/03.05-17, встановлений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, є пропущеним.
Так, ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та не додано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, судом відхиляються посилання позивача на те, що вона довідалась про наявність оспорюваного рішення та отримала його лише 17.02.2021р., оскільки доказів на підтвердження наведеного позивачем до позову не додано.
Слід звернути увагу позивача на те, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. по справі №240/12017/19 дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення №2271/03.05-17 від 04.03.2020р., зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва