01 квітня 2021 року Справа 160/1110/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Н.В.
за участі секретаря судового засіданняІваненко Н.С.
за участі:
представника позивача представника відповідача Поліщук К.В. Решетило С.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання представника Національного банку України про залишення позову без розгляду, -
28.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ФІНГРУП ФАКТОР", у якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати прийняті Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розпорядження про призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 17.07.2018 р. №1275, прийнятого на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_2 та з урахуванням погодження Державної регуляторної служби України від 22.06.2018 р. №5993 на проведення позапланового заходу, та розпорядження від 13.11.2018 р. № 1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор».
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/1110/20 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді ОСОБА_3 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року відкрито провадження у справі №160/1110/20 за вищезазначеним позовом.
Згідно розпорядження керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 87 д від 02.03.2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 160/1110/20 у зв'язку із винесенням ухвали суду від 02.03.2020 року про задоволення заяви про самовідвід судді Кальника В.В. в адміністративній справі № 160/1110/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 160/1110/20 справу розподілено судді Голобутовському Р.З.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року суддею Голобутовським Р.З. прийнято до свого провадження адміністративну справу №160/1110/20 та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року по справі №160/1110/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНГРУП ФАКТОР», про визнання протиправними та скасування розпоряджень залишено без розгляду на підставі п. 4, ч. 1 ст. 240 КАС України.
16 грудня 2020 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 . Третім апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі №160/1110/20 - скасовано, адміністративну справу №160/1110/20 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
31 грудня 2020 р. справа №160/1110/20 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та у зв'язку з тим, що суддя Голобутовський Р.З. не перебуває в автоматизованому розподілі КП «ДСС» напередодні відпустки, був здійснений повторний автоматизований розподіл справи, на підставі якого дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В., згідно розпорядження № 485 д від 31.12.2020 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2021 року справу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено за правилами загального провадження.
02 березня 2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про продовження строку підготовчого провадження з метою надання часу для ознайомлення та подання заперечень на клопотання про залишення без розгляду позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 02 березня 2021 року заяву представника позивача про продовження строку підготовчого провадження по справі задоволено та продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/1110/20 до 05 квітня 2021р., включно.
Чергове підготовче судове засідання призначено на 01 квітня 2021 року, з викликом осіб, які беруть участь у справі.
01 березня 2021 року на адресу суду засобами електронного зв'язку від представника Національного банку України надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача посилається на висновки Верхового Суду викладені в постанові від 23.04.2020 року у справі №813/3756/20, в ухвалі від 24.06.2020 року №9901/277/19, а також на частину 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що ОСОБА_1 як учасник товариства повинен був знати про наявність спірних розпоряджень, які прийняті у 2018 році та проведення перевірки товариства, однак про ці обставини суд не повідомив, внаслідок чого судом прийнято рішення про поновлення строку без врахування всіх обставин справи.
У підготовчому судовому засіданні 01 квітня 2021 року представник відповідача підтримав заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив його задовольнити.
Представник позивача у підготовчому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду.
Заслухавши думку учасників справи, перевіривши доводи заяви, суд при вирішенні даного клопотання виходить з наступного.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, однією із підстав для залишення позовної заяви без розгляду є недотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, що виявлено судом після відкриття провадження у справі (за умови неподання заяви про поновлення такого строку або відсутністю поважних причин для його поновлення).
Разом із тим, слід врахувати, що пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду по справі №160/1110/20 за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ФІНГРУП ФАКТОР" про визнання протиправними та скасування розпоряджень задоволено.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що йому, як засновнику ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР», лише 23.01.2020 року випадково, шляхом моніторингу офіційного сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з розміщених Розпорядження «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» від 13.11.2018 р. за № 1994» та Розпорядження «Про усунення порушень ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНГРУП ФАКТОР» ліцензійних умов» від 30.07.2018 № 1346 стало відомо про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) шляхом перевірки на предмет дотримання ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» вимог законодавства про фінансові послуги під час укладання, виконання та припинення дії договорів з надання фінансових послуг. Цього ж дня позивачем було вручено нарочно директору ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» Толкачову Є.В., вимогу про надання інформації та копій документів, прийнятих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, по вказаній перевірці ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР». 24.01.2020 року позивач отримав від ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» копії документів, що прийняті Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, по даній перевірці ТОВ «ФК «ФІНГРУП ФАКТОР» та інформацію про те, що перевірка Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, проводилась з 24.07.2018 року по 25.07.2018 року. Також, позивач зазначає, що засновник не веде поточну діяльність Товариства, не отримує поштову кореспонденцію/документи щодо поточної діяльності Товариства. У зв'язку з тим, що позивач дізнався про дані розпорядження лише 23.01.2020 року він просить поновити пропущений строк для звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до суду слід визнати поважними, а відтак заява позивача підлягає задоволенню, а пропущений процесуальний строк поновленню.
При цьому, представник відповідача в клопотанні зазначає, що у заяві про поновлення строків позивач зазначав про те, що про спірне Розпорядження він дізнався лише 27 січня 2020 року шляхом моніторингу офіційного веб-сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Зауважує, що досить дивним є той факт, що позивач здійснював моніторинг веб-сайту саме 23 січня 2020 року, коли Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було отримано повний текст Постанови Верховного Суду від 21.01.2020 року. Разом з тим, досить сумнівним є аргумент позивача з приводу того, що останньому з моменту прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Розпорядження № 1994 від 18.11.2018 року не було відомо про таке розпорядження. Проте, відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНГРУП ФАКТОР», до компетенції Загальних зборів товариства, в тому числі його учасників, належить визначення напрямків діяльності, затвердження планів роботи, затвердження фінансової та іншої звітності (п. 10.4.1 Статуту). Крім того, Загальні збори товариства проводяться не раніше одного разу на рік, а директор товариства щорічно надає Загальним зборам звітність про діяльність товариства (п. 8.1., п. 10.6. Статуту). Представник відповідача, приходить до висновку, що гр. ОСОБА_1 як учасник товариства повинен був знати наявність спірних Розпорядження, які прийняті у 2018 році та проведення перевірки Товариства, однак про ці обставини суду не повідомив, внаслідок чого судом прийнято рішення про поновлення строку без врахування всіх обставин справи.
Крім того, представник відповідача, вказує, що суд першої інстанції не повно дослідив питання поважності причин пропуску строку на звернення до суд, а позивач приховав обставини, що стали наслідком передчасності та хибності висновку суд про поважність причин пропуску строку.
Представником відповідача разом з клопотання про залишення позову без розгляду було надано копію статуту ТОВ «ФК «Фінгруп фактор» на обґрунтування підстави залишення позовної заяви без розгляду.
Так, відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).
У Рішеннях у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.
Застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
В даному випадку суд враховує, що тим підставам, про які зазначає представник відповідача у своєму клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду, уже надавалась оцінка в ухвалі про відкриття провадження у справі від 03.02.2020 року, у зв'язку з чим судом прийнято рішення про поновлення позивачу строку звернення до суду у даній справі.
Суд зазначає, що припущення представника відповідача про обов'язок знати про наявність спірного Розпорядження, яке прийняте у 2018 році та проведення перевірки Товариства, не обґрунтовано і не доведено належними, допустимими і достатніми доказами.
Тобто, попередній висновок суду про визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду не був передчасний, і причин відступати від цього висновку наразі не має, тому суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника Національного банку України про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні клопотання представника Національного банку України про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню.
Повний текст ухвали складений 05 квітня 2021 року.
Суддя Н.В. Боженко