05 квітня 2021 року Справа №760вр-21/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О. С., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні, -
30.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», в якій заявник просить суд замінити вибулого стягувача Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні № 60598595, яке перебуває у приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни та відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса від 07.10.2019 року № 23450 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 630785669 в загальній сумі 29818,31 грн.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що 14.10.2020 року між АТ «Альфа-Банк» та громадянином, яким є ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 630785669. Відповідно до виконавчого напису № 23450 від 07.10.2019 у громадянина, яким є ОСОБА_1 наявна заборгованість, що виникла за кредитним договором № 630785669. Строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Загальна сума заборгованості становить 29 168,31 грн. та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису. 21.12.2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ « ФК «ФЛЕКСІС» було укладено договір факторингу № 2 відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 630785669. 21.12.2020 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 21-12/20, відповідно до якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 630785669.
Вирішуючи питання щодо прийняття заяви про заміну стягувача у виконавчому документі до свого провадження та призначення її до розгляду, судом встановлено таке.
Приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.
Звернення до адміністративного суду реалізовується шляхом пред'явлення відповідного адміністративного позову, відкриття провадження у адміністративній справі та прийняттям адміністративним судом рішення, яке після набрання законної сили, підлягає примусовому виконанню шляхом видачі виконавчого листа та пред'явлення його до примусового виконання.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано у статтях 370-391 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
З аналізу вказаних норми, суд дійшов висновку, що положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України щодо заміни сторони виконавчого провадження застосовуються лише у разі, якщо таке виконавче провадження спрямоване на виконання судового рішення, прийнятого у відповідній адміністративній справі, яке набрало законної сили та за яким видано виконавчий лист.
Разом з тим, частиною 1 статті 442 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
За приписами частини 2 статті 446 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Таким чином, можливість заміни сторони виконавчого провадження не лише при виконанні рішення суду у цивільній справі, але й при виконанні рішень інших органів та їх посадових осіб передбачена нормами цивільного процесуального судочинства.
Зі змісту заяви про заміну стягувача у виконавчому документі, заявник просить відповідно до статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України замінити стягувача по виконавчому напису приватного нотаріуса.
Враховуючи викладене, питання заміни стягувача по виконавчому напису приватного нотаріуса не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено лише вирішення питань, пов'язаних саме з виконанням судових рішень в адміністративних справах, тоді як питання щодо заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса підлягає вирішенню за нормами частини 2 статті 446 Цивільного процесуального кодексу України.
При цьому, посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 р. у справі №826/7941/17 є безпідставними, оскільки в цій справі спір вирішувався за нормами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року і стаття 264 якого (на відміну від статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 р.) не містила застереження про подання заяви до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Одночасно і Цивільний процесуальний кодекс України в редакції до 15 грудня 2017 року не містив норми, аналогічній ч. 2 ст. 446, яка діє з 15 грудня 2017 року.
Посилання заявника на положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює критично, оскільки нею регулюються питання оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби чи приватних виконавців, а не питання заміни сторони у виконавчому провадженні.
Також, суд не бере до уваги посилання заявника на приписи статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником, що не стосується спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що питання заміни стягувача у виконавчому документі, а саме: виконавчому написі нотаріуса з 15 грудня 2017 року віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Так, згідно ч. 2 ст. 167 КАС України визначено, що якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З урахуванням вказаних вище правових норм, оскільки статтею 379 КАС України не передбачено вирішення адміністративними судами питання про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для повернення заяви без розгляду на підставі ст.167 КАС України як такої, що є безпідставною та необґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 167, 248, 294, 379 КАС України, суддя, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні - повернути заявнику без розгляду.
Копію ухвали разом із заявою та всіма додатками до неї надіслати заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна