01 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 920/198/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
на рішення Господарського суду Сумської області
(головуючий - Коваленко О.В., судді: Заєць С.В., Котельницька В.Л.)
від 21.03.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Пашкіна С.А.)
від 21.01.2021
у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
про стягнення 2 950 308,74 грн,
У лютому 2016 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (надалі - АТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», відповідач) про стягнення 1 968 949,10 грн пені, 143 731,50 грн 3% річних, 837 628,14 грн інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу №03/100/13-Б від 04.01.2013.
Справа розглядалась судами неодноразово.
За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Сумської області від 21.03.2019 стягнуто з АТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 206 813,75 грн пені, 143 731,50 грн - 3% річних, 837 628,14 грн інфляційних збитків, 17 822,60 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 920/198/16 апеляційні скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» та АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.03.2019 у справі №920/198/16 скасовано, ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 206 813,75 грн пені та судовий збір. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 920/198/16 касаційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції вказав, що несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі газу не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого позивачем природного газу у строки, встановлені пунктом 6.1 договору №03/100/13-Б.
Також суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно перевірити доводи відповідача про те, що ним здійснювалася оплата за природний газ згідно постанов НКРЕ на виконання постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 247, перевірити доводи відповідача про помилковість розрахунку заявлених позовних вимог, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021, після нового розгляду справи, рішення Господарського суду Сумської області від 21.03.2019 залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив такі обставини:
- основна заборгованість сплачена відповідачем в повному обсязі, проте з порушенням строків, визначених у договорі;
- акт приймання-передачі лише фіксує остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, який визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця, а обов'язок із складання акта приймання-передачі природного газу покладено саме на покупця;
- сторони, внісши зміни до пунктів 6.1 та 7.2 договору, продовжили строк його дії в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Також сторони змінили строк виконання зобов'язань по договору в частині сплати штрафних санкцій у вигляді пені;
- несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі газу не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого позивачем природного газу у строки, установлені пунктом 6.1 договору №03/100/13-Б;
- правильним нарахуванням пені за зобов'язаннями квітня 2015 року є період з 21.07.2015 по 21.09.2015, за зобов'язаннями травня 2015 року - період з 21.07.2015 по 13.10.2015 та за зобов'язаннями червня 2015 року - період з 21.07.2015 по 13.10.2015, тому, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 206 813,75 грн. Розрахунок заявлених до стягнення сум зроблено без урахування днів фактичної сплати заборгованості.
Також суди дійшли висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 143 731,50 грн 3% річних та 837 628, 14 грн інфляційних збитків.
Крім того, суд апеляційної інстанції визнав безпідставиними твердження відповідача, що ним здійснювалася оплата за природний газ згідно постанов НКРЕ на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247.
17.02.2021 АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення 143 731,50 грн 3% річних, 837 628,14 грн інфляційних збитків та передати справу на новий розгляд.
Заявник касаційної скарги, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що апеляційний суд неправильно застосував норми статті 237 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.05.2019, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 903/796/18.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції в порушення вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не врахував, що державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків на підставі Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та оплата природного газу здійснювалася згідно постанови НКРЕ на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ» від 26.03.2008 № 247.
Крім того, заявник касаційної скарги посилається на неврахування правового висновку, що викладений в постанові від 14.08.2019 у справі № 920/200/16 щодо застосування положень Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу». АТ «Сумигаз» вважає, що у нього відсутня вина у простроченні платежів та стверджує про необхідність врахування висновків Верховного Суду викладеного у постанові від 12.02.2020 у цій справі.
Також вважає, що суди стягнувши інфляційні втрати та 3% річних порушили норми процесуального права, а саме: статті 13, 86, частину 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 906/550/16, від 18.09.2018 у справі № 906/1075/17, від 27.11.2018 у справі № 902/471/16, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 20.03.2018 у справі № 915/789/16.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, саме обґрунтування подібності правовідносин має ключове значення при зверненні із касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 906/550/16, від 18.09.2018 у справі № 906/1075/17, від 27.11.2018 у справі № 902/471/16, від 20.03.2018 у справі № 915/789/16 містяться правові висновки, про те, що, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків і що відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності за період коли кошти сплачувались на виконання спільних протокольних рішень.
Водночас у справі, яка переглядається, між сторонами не підписувалися спільні протокольні рішення про зміну порядку розрахунку, ніж того, що було передбачено договором.
У справі № 927/276/18 предметом спору було стягнення вартості послуг балансування обсягів природного газу за договором транспортування природного газу і суд дійшов висновку, що для визначення коефіцієнта компенсації за визначеною договором формулою, що підлягає застосуванню, коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника.
Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах № 906/550/16, № 906/1075/17, № 902/471/16, № 915/789/16, № 927/276/18, оскільки правовідносини у справах, на які посилається скаржник, не є подібними тим, що склалися між сторонами у цій справі.
Посилання заявника на необхідність врахування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 920/200/16, суд касаційної інстанції вважає безпідставним з огляду на те, що у вказаній постанові Верховний Суд, залишаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову погодився з висновками, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних та те, що частина грошових коштів сплачена відповідачем за поставку природного газу згідно постанов НКРЕ від 21.06.2013 №732, від 27.06.2013 №812, від 24.07.2013 №1012 та від 09.10.2014 №90 на виконання постанови Кабінету Міністрів України №247.
Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 у справі № 920/200/16 вказав, що позивач в касаційній скарзі не наводив будь-яких обґрунтувань щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247, а тому посилання на вказану постанову є недоцільним, оскільки жодних висновків судом касаційної інстанції щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247 викладено не було.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на неврахування норм процесуального права, при цьому не зазначає жодної норми матеріального права.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду у справі № 903/796/18 судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 об'єднана палата Касаційного господарського суду від них відступила, а тому відповідна правова позиція не повинна була враховуватись судом апеляційної інстанції.
Доводи скаржника про неврахування судами, що державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків на підставі Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та те, що оплата природного газу здійснювалася згідно з постанов НКРЕ на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ» від 26.03.2008 № 247 суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15 викладено висновок, що встановленим порядком (Алгоритмом) на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247 передбачено конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання і жодним чином не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку і строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.
У постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15 вказано, що зазначений порядок (Алгоритм) не виключає можливість покупця впливати на вчасність розрахунків за отриманий споживачами газ.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1,4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі № 920/198/16 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, підстави для відступлення від зазначених висновків у межах цієї справи відсутні, тому Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 920/198/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 21.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кролевець
Л. Стратієнко