ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
01 квітня 2021 року Справа № 923/54/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Першого заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:
позивача-1: Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 26283863, вул. Центральна, 105-Є, с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області,
позивача-2: Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, код ЄДРПОУ 04060045, вул. Центральна, 5, м. Генічеськ Херсонської області,
до: Фізичної особи-підприємця Німетуллаєвої Надіє, АДРЕСА_1 ,
про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,
за участю прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури - Кобзаря А.І., посвідчення № 057479 видане 15.10.2020,
представників сторін:
від позивача-1: не з'явився,
від позивача-2: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Перший заступник керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області та Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Німетуллаєвої Надіє.
Прокурор просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, розташованої на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області площею 10 га. (кадастровий номер 6522185200:11:019:0229), укладений 08.12.2008 Генічеською районною державною адміністрацією з Фізичною особою-підприємцем Німетуллаєвою Надіє та зобов'язати Фізичну особу-підприємця Німетуллаєву Надіє повернути Стрілківській сільській раді Генічеського району Херсонської області земельну ділянку площею 10 га. (кадастровий номер 6522185200:11:019:0229) вартістю 6 339 000 (шість мільйонів триста тридцять дев'ять тисяч) гривень., яка розташована на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області, судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою від 25.01.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 23 лютого 2021 року; встановив сторонам строк для подання відзиву на позовну заяву, строк для надання суду додаткових доказів та відповіді на відзив, а також належним чином засвідчені копії доказів до позову.
Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву.
За результатами підготовчого засідання 11.03.2021, господарський суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 01 квітня 2021 року.
За результатами розгляду справи по суті, суд видалився до нарадчої кімнати. Після виходу судді з нарадчої кімнати, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, суд відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України прийняте судове рішення не проголошував.
І. Позиція прокурора:
Генічеською місцевою прокуратурою Херсонської області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин встановлені порушення вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вимог Земельного кодексу підприємцем Німетуллаєвою Н. розташованої на території Стрілківської сільської ради Генічеського району земельної ділянки площею 10,0 га на умовах договору оренди землі, що стало підставою для ініціювання прокурором питання про повернення земельної ділянки в судовому порядку.
Прокурором встановлено, що Генічеською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем (ФОП) Німетуллаєвою Надіє 08.12.2008 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,0 га із земель запасу рекреаційного призначення, розташованої за межами населеного пункту в селі Стрілкове на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області для розміщення бази відпочинку. Договір зареєстрований у Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центру ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 09.12.2008 за № 4АА 002179-040872000020.
На підставі розпорядження Херсонської обласної державної адміністрації від 28.12.2009 року № 1599 Генічеською районною державною адміністрацією з ФОП Німетуллаєвою Н. 31.12.2009 укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 № 4АА 002179-040872000020.
Вказану угоду зареєстровано в Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.11.2010 за № 4АА002179-041072000075.
У зв'язку із зміною меж населеного пункту с. Стрілкове та присвоєння орендованій ділянці кадастрового номера (6522185200:11:019:0229) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.04.2018 зареєстровано право комунальної власності Стрілківської сільської ради на вказану ділянку.
Згідно із ст. ст. 17, 18 Закону України «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Ураховуючи, що вчинено державну реєстрацію договору оренди, він набув чинності.
Пунктом 9 вищевказаного Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та трикратному розмірі земельного податку, що становить 162 101 грн. 40 коп. щороку. Орендна плата вноситься орендарем на рахунок Стрілківської сільської ради.
Пунктом 11 передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними частками протягом дії договору.
Згідно інформацією Стрілківської сільської ради вартість земельної ділянки на теперішній час з урахуванням проведеної нормативно-грошової оцінки землі села Стрілкове становить 6 339 000 (шість мільйонів триста тридцять дев'ять тисяч) гривень.
Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За приписами статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно із ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Положеннями ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власник землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Водночас, згідно листів Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 13.02.2020 та від 17.12.2020 ФОП Німетуллаєвій Н. нарахування орендної плати за 2008-2020 роки проводилося згідно договору оренди земельної ділянки загальною площею 10,00 га (із земель запасу рекреаційного призначення), розташованої на території Стрілківської сільської ради Генічеського району від 30.09.2008 року № 4АА002202-040872000033. Згідно поданої податкової декларації за 2018 рік ФОПР Німетуллаєвою Н. було самостійно розраховано суму податкового зобов'язання, яка складає - 89 548.68 гривень. Згідно інтегрованої картки платника (код платежу 18010900) сплата проведена в такому вигляді:
- нарахування за 2018 рік складає 89 548.68 гривень. Сплата була проведена в сумі 50 200 грн. одноразово 30 липня 2018 року. Сплати щомісячно задекларованих сум платником не проводилось. Станом на 31.12.2018 року за платником рахувалась заборгованість в сумі 31 918.98 гривень;
- нарахування за 2019 рік відсутнє, в зв'язку з не подачею платником податкової декларації з плати за землю за 2019 рік. Внаслідок чого не проведено розрахунок зі сплати орендної плати. За 2019 рік платником одноразово сплачено кошти в сумі 24 752.48 грн. 30 липня 2019 року;
- нарахування за 2020 рік відсутнє, в зв'язку з не подачею платником податкової декларації з плати за землю за 2020 рік. Внаслідок чого не проведено розрахунок зі сплати орендної плати.
Станом на 17.12.2020 заборгованість складає 205 464.86 грн., де 26 367.50 грн. - борг 2018 року, 89 548.68 грн. - борг 2019 року, 89 548.68 грн. - борг 2020 року.
Таким чином, умови договору оренди земельної ділянки в частині щомісячної та у повному обсязі сплати орендної плати відповідачем не виконуються.
Порушення умов договору щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати свідчить про неможливість досягнення Генічеською районною державною адміністрацією як стороною договору оренди та Стрілківською сільською радою як власником земельної ділянки мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто вбачається істотне порушення умов договору оренди.
Згідно із пунктом 39 Договору оренди за невиконання або неналежне виконання Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до закону та Договору.
Пунктом 36 Договору оренди визначено, що його дія припиняється шляхом розірвання, у тому числі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених цим договором.
Аналогічні положення закріплено у статті 31 Закону України «Про оренду землі» відповідно до якої договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 32 цього ж Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.
Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до пункту «д» статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою, є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського України № 12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Пунктом 2.23 розділу 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.
Таким чином, відповідно до положень ст. 651 ЦК України, ст. 202 ГК України, ст. 141 ЗК України договір оренди земельної ділянки площею 10 га, укладений Генічеською районною державною адміністрацією з ФОП Німетуллаєвою Н., за вищенаведених підстав підлягає розірванню.
Пунктом 20 Договору оренди передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Зважаючи на викладені вище норми чинного законодавства та умови оспорюваного договору оренди землі, систематичні порушення відповідачем взятих на себе за щодо своєчасного внесення орендної плати є підставою для його дострокового розірвання і повернення земельної ділянки у розпорядження власника - Стрілківської сільської ради.
При цьому, останньою не вжито заходів щодо розірвання оспорюваного договору оренди та повернення земельної ділянки у розпорядження територіальної громади.
Зважаючи на те, що на даний час договір оренди землі не розірвано, а земельна ділянка не повернута власнику, сільська рада позбавлена можливості реалізувати свої повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, передачі її в оренду, що унеможливлює отримання місцевим бюджетом коштів у вигляді орендної плати за її використання.
Обґрунтування підстав для звернення до суду та порушення інтересів держави.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено обов'язок представляти інтереси держави у суді, у випадках передбачених законом.
На реалізацію даної конституційної норми законодавцем закріплено представництво інтересів громадян та держави в судах в якості однієї з функцій прокуратури, що передбачено вимогами ст. 2 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частинами 3-5 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рн/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави, або в чому існує загроза інтересам держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує на орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Аналогічні положення містяться у ст. ст. 1,2 Земельного кодексу України. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органами виконавчої влади.
Згідно положень ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Самоврядний контроль, за використанням та охороною земель, у розумінні ст. 189 ЗК України, здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Аналіз норм Конституції України, ЗК України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у цивільні правовідносини та господарські правовідносини з юридичними та фізичними особами.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, зазначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.
Звернення прокурора до суду із позовом про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки обумовлено встановленням прокурором порушень вимог земельного та податкового законодавства, що ставить під загрозу економічні інтереси держави та порушує їх.
За умовами договору розташована на території Стрілківської сільської ради земельна ділянка площею 10 га до 2017 року відносилася до земель державної власності та після розширення адміністративних меж с. Стрілкове перейшла у комунальну власність.
Враховуючи вищевказане, дана позовна заява пред'явлена в інтересах Стрілківської сільської ради, яка, на цей час є розпорядником земельної ділянки та отримувачем коштів за її оренду. Крім того, позовну заяву подано в інтересах Генічеської райдержадміністрації, оскільки остання є стороною укладеного з відповідачем договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008.
Відповідно до ст. 69 Бюджетного кодексу України плата заземлю зараховується до доходів загального фонду місцевого бюджету у порядку, визначеному Бюджетним кодексом для плати за землю.
Кошти від плати за землю використовуються на цілі, що визначаються законодавством України.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди, бюджет Стрілківської сільської ради недоотримує кошти, чим завдано суттєвої шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави в особі територіальної громади вказаної сільської ради.
ФОП Німетуллаєва Н. не вносячи орендну плату за землю створює перешкоди по утворенню та використанню фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень органу місцевого самоврядування, створює перешкоди сільській раді у реалізації програм соціально-економічного розвитку села, оскільки плата за землю є основним джерелом доходу місцевого бюджету, чим в свою чергу, суттєво порушуються інтереси держави.
Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового, у тому числі договірного, врегулювання, виключає невизначеність у правовідносинах сторін, без господарське використання землі, безпосередньо належить до інтересів держави.
За вимогами ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Порушення інтересів держави полягає в тому, що відповідач - орендар, протягом тривалого часу (більше року) не виконує умови договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності, що призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом та унеможливлює реалізацію правомочностей власником - Стрілківською сільською радою, щодо ефективного розпорядження земельною ділянкою в інтересах територіальної громади, а також виконання поставлених бюджетних програм.
Неналежне виконання умов договору оренди земельної ділянки в частині своєчасності сплати орендної плати ставить під загрозу виконання гарантій держави на оплатне використання землі та своєчасності отримання орендної плати за їх використання.
Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
При цьому, розпорядником земельної ділянки - Стрілківською сільською радою, як розпорядником земельної ділянки, органом, який представляє інтереси територіальної громади, та орендодавцем за оскаржуваним договором не виконуються покладені законодавством повноваження щодо права вимагати розірвання договорів оренди внаслідок систематичної несплати орендної плати та повернення земель державі, забезпечення раціонального використання земель державної власності. Заходи цивільно-правового реагування з метою захисту порушених інтересів органом місцевого самоврядування не вживались.
Аналіз ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що законом визначено наявність двох обов'язкових обставин для вжиття органами прокуратури заходів представницького реагування: порушення або загроза порушень інтересів держави та нездійснення, або здійснення неналежним чином уповноваженим органом своїх функцій щодо захисту порушених інтересів держави.
Слід зазначити, що названим законом, чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом не конкретизовано та не надано вичерпного визначення нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх функцій, які б були достатні для реалізації органами прокуратури представницької функцій.
Також, необхідно зауважити, що наявність у прокурора підстав для представництва є оціночним поняттям та у кожному конкретному випадку визначається виходячи із наявних матеріалів та дійсних обставин справи.
Необхідність, у даному випадку, у захисті та відновленні порушеного державного інтересу на раціональне та платне використання землі саме прокурором, обумовлено встановленням прокурором порушень економічних інтересів держави та не здійснення уповноваженими органами, а саме Стрілківською сільською радою та Генічеською райдержадміністрацією захисту цих інтересів.
«Нездійснення захисту» полягає в тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, незважаючи на очевидний характер порушень, захист прав і законних інтересів відповідний орган не здійснює.
Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор, у даному випадку, виконує субсидіарну роль та на законних підставах замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснив захисту.
Таким чином, будь-які порушення у цій сфері спричиняють шкоду інтересам держави і є підставою, за відсутності належного реагування з боку компетентних органів, для втручання органів прокуратури, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.
При цьому, приписи чинного законодавства передбачають право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин, через які орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави. Відтак, достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органів державної влади, є, зокрема, факт нездійснення цими органами захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності.
Оскільки, наявність у прокурора підстав для представництва є оціночним поняттям і у кожному конкретному випадку визначається виходячи із наявних матеріалів та дійсних обставин справи, вважаю, що для здійснення прокурором представницьких функції, в даному випадку, є нагальна потреба в захисті економічних інтересів держави, обумовлених безоплатним використанням земельної ділянки державної форми власності, а також захисту встановленого державою порядку щодо платного використання землі.
Вказане в сукупності, а саме бездіяльність Стрілківської сільської ради та Генічеської РДА, факт відсутності сплати коштів за користування спірною земельною ділянкою є беззаперечною підставою для застосування прокурором своєї конституційної функції, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме щодо захисту та представництва державних інтересів у судовому порядку.
ІІ. Позиція відповідача:
Відповідно до витягу з ЄДР, місцезнаходження Німетулаєвої Надіє значиться - АДРЕСА_1 . На зазначену адресу Господарським судом 25.01.2021 було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, яку відповідач отримав 04.02.2021, про що свідчить поштове повідомлення.
Ухвалу від 23.02.2021, яким відкладено підготовче засідання відповідач отримала 12.03.2021, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення.
Відповідно до відстеження трекінгу поштового відправлення, ухвала Господарського суду від 11.03.2021 отримана відповідачем 19.03.2021.
Відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву та будь якої іншої заяви чи клопотання.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідачі повідомлені про строк подання відзиву належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали суду рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування) особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, без поважних причин не подав.
Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України: "У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами."
В той же час суд, керуючись нормами-принципами та завданнями ГПК України, виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд вирішує спір відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову тощо.
Згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
ІІІ. Мотивувальна частина рішення:
3.1. Перевірка судом підстав представництва прокурором інтересів:
Вирішуючи питання наявності підстав для представництва прокурора суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у поставі від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (Провадження № 14-104 цс 19), що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
В судових засіданнях та заявах по суті справи прокурором самостійно обґрунтовано підстави звернення до суду, викладено обставини, в яких він вбачає порушення інтересів держави, та обґрунтував необхідність їх захисту, самостійно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та який не здійснює такого захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Під час розгляду справи позивач-1 письмовою заявою підтримав позов, але у цій справі прокурор здійснює захист права самостійно, замінюючи сторону, яка не здійснювала та не здійснює будь-яких активних дій щодо захисту того права, яке прокурор вважає порушеним - систематичну несплату оренди земельної ділянки, що призводить до недоотримання бюджетом коштів.
Отже, за наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором, справа розглянута судом по суті.
3.2. Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що Генічеською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем (ФОП) Німетуллаєвою Надіє 08.12.2008 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,0 га із земель запасу рекреаційного призначення, розташованої за межами населеного пункту в селі Стрілкове на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області для розміщення бази відпочинку. Договір зареєстрований у Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центру ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 09.12.2008 за № 4АА 002179-040872000020.
На підставі розпорядження Херсонської обласної державної адміністрації від 28.12.2009 року № 1599 Генічеською районною державною адміністрацією з ФОП Німетуллаєвою Н. 31.12.2009 укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.12.2008 № 4АА 002179-040872000020.
Вказану угоду зареєстровано в Генічеському реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.11.2010 за № 4АА002179-041072000075.
Відповідно до п. 9 вищевказаного Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та трикратному розмірі земельного податку, що становить 162 101 грн. 40 коп. щороку. Орендна плата вноситься орендарем на рахунок Стрілківської сільської ради.
Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно рівними частками протягом дії договору.
Договір укладено на 49 років.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 17.12.2020 № 10159/9/21-22-04-08 (а.с. 43-44), станом на 17.12.2019 заборгованість Німетулаєвої Н з орендної плати за вищезазначену земельну ділянку складає 205 464,86 грн за 2018-2020 роки.
Доказів сплати орендної плати по теперішній час відповідачем до суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем орендна плата за договором оренди землі не сплачувалася систематично з 2018 року.
Пунктом 37 договору оренди землі передбачено, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: систематична несплата орендної плати; протягом місяця з дня припинення діяльності оренди.
Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частиною 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення закріплено у статті 31 Закону України «Про оренду землі» відповідно до якої договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 32 цього ж Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.
Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.
Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. У спірних відносинах систематичність несплати проявляється протягом трьох років щомісячно.
Враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 236 ГПК України.
Зокрема, такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28.09.2016 року у справі № 6-977цс16 та від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин і правових підстав, керуючись п. 37 договору оренди землі, суд вважає, що позов прокурора підлягає задоволенню повністю.
ІV. Розподіл судових витрат:
При поданні позову прокурором сплачено судовий збір у сумі 4540,00 грн згідно платіжного доручення № 2355 від 29.12.2020.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Розірвати договір оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, розташованої на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області площею 10 га. (кадастровий номер 6522185200:11:019:0229), укладений 08.12.2008 Генічеською районною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 04060045, 75500 Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, 5) з Фізичною особою-підприємцем Німетуллаєвою Надіє ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), зареєстрований в Державному реєстрі земель, запис від 09.12.2008 за № 4АА 002179-040872000020 із змінами, зареєстрованими Державному реєстрі земель 26.11.2010 за № 4АА002179-041072000075.
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Німетуллаєву Надіє ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути Стрілківській сільській раді Генічеського району Херсонської області (75583, Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Центральна, 105-Є код ЄДРПОУ 26283863) земельну ділянку площею 10 га (кадастровий номер 6522185200:11:019:0229), яка розташована на території Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області.
4. Судові витрати покласти на відповідача.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Німетуллаєвої Надіє, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , на користь Прокуратури Херсонської області, код ЄДРПОУ 04851120, вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, судові витрати у сумі 4540,00 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2021
Суддя П.Д. Пригуза