Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/294/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 22)
до Фізичної особи-підприємця Кугно Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 40568,04 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Кугно Володимира Івановича про стягнення штрафу у загальному розмірі 32768,04 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
До загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи із заявою про збільшення позовних вимог (вх. №3730 від 15.02.2021) із додатковими документами.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 прийнято клопотання позивача про збільшення позовних вимог (вх. №3730).
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2021 на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст. 178 ГПК України. При цьому, копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 09.02.2021 була вручена відповідачу ще 13.02.2021, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 003438/2.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
17.04.2018 між ФОП Кугно В.І. (перевізник) та ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" (ХПАС) було укладено договір № 08/18 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, предметом договору є надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів автобусних маршрутів згідно з затвердженими розкладами руху на автостанціях м. Харкова та Харківської області, які входять до складу ПАТ "ХПАС".
Згідно з п. 1.2. договору, ХПАС надає перевізникові послуги, пов'язані з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів тих маршрутів, які згідно з дозволами органу державного управління на автомобільному транспорті закріпленні за перевізником (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, виручка від реалізації квитків згідно з касовими відомостями без урахування страхового збору розподіляється у співвідношенні: винагорода ХПАС - 10% (в тому числі ПДВ), перевізнику - 90%.
Згідно з п. 4.2. договору, виручка від реалізації багажних квитків касами автостанцій розподіляється у співвідношенні: ХПАС - 50% (в тому числі ПДВ), перевізнику - 50%.
Умовами пункту 4.3. договору визначено, що розрахунки ХАПС з перевізником проводяться плановими платежами на поточний рахунок перевізника, зазначений у розділі 12, кожні 5 діб, а кінцевий розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним по реєстру відомостей реалізації квитків за вирахуванням винагороди ХПАС зазначеної у п. 4.1. та 4.2. Виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт, який підписується сторонами до 10 числа місяця наступного за звітним, і є підставою для розрахунків (п.4.5. договору).
Згідно з п. 5.1. договору ХПАС і перевізник за невиконання зобов'язань, передбачених цим договором, несуть матеріальну відповідальність у вигляді штрафів.
У відповідності до п.п. 2.4 Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року із змінами від 16.03.2020 року № 215 заборонено з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 року - регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями) та заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення. Дані обмеження продовжувались до 23.05.2020 року.
У зв'язку з цим, АТ «ХПАС» видано Наказ № 33 від 17.03.2020 про зупинення з 18.03.2020 діяльності суб'єкта господарювання на період карантину.
Відповідно до постанови КМУ «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУШ-19, спричиненої Зехногенно-еко 8АЯ8-СоУ-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20.05.2020 № 392 та протоколу Регіональної комісії з питань Зехногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 22.05.2020 дозволено з 23.05.2020 року регулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньо обласному та міжобласному сполученні.
У зв'язку з вищенаведеним, АТ «ХПАС» видано Наказ від 22.05.2020 року № 38 про початок роботи автостанції з 23.05.2020
Таким чином, АТ «ХПАС» з 18.03.2020 до 23.05.2020 не здійснював господарської діяльності на період дії карантину.
У позові позивачем зазначено, що станом на 31.03.2020 заборгованість Позивача перед Відповідачем складала 27 671,26 грн., та станом на 23.05.2020 заборгованість Позивача перед Відповідачем складала 27671,26 грн.
Так, позивачем зазначено, що АТ «ХПАС» відновило погашання даної заборгованості, але з 23.05.2020 року Перевізник фізична особа-підприємець Кугно Володимир Іванович розпочав частково здійснювати перевезення пасажирів з автостанцій, а з 11.06.2020 року взагалі перестав здійснювати заїзди, що підтверджується актами про невиконання рейсів.
Як зазначалося вище, між ПАТ «ХПАС» та ФОП Кугно В.І. укладено договір № 08/18 від 17.04.2018 року про продаж квитків і надання послуг на автостанціях.
Відповідно до п. 5.1.2.1 Договору перевізник сплачує ХПАС штраф за неподачу автобуса в начальний пункт маршруту (зрив рейсу), початок руху автобуса за маршрутом не з автостанції та за незаїзд транзитного автобуса згідно з затвердженим розкладом руху на автостанцію без поважних причин - у розмірі 50 гривень за кожний випадок.
Згідно з п. 5.2. Договору підставою для матеріальної відповідальності ХПАС і Перевізника є претензії, до яких додаються акти, що оформлюються згідно з матеріалами перевірок посадових осіб, відомостями касового продажу квитків, даними диспетчерських журналів, записами у дорожній документації, завіреними підписами відповідальних осіб. Суми штрафів визначаються на підставі цього договору згідно з претензіями, виставленими не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до п. 5.3. Договору у разі незгоди з виставленим ХПАС або Перевізником штрафом винна сторона у 10-тиденний термін після надходження претензії в письмовій формі повинна повідомити іншу сторону з обґрунтованістю причин незгоди.
При відсутності обґрунтованої письмової відповіді ХПАС стягує з Перевізника штрафи або відшкодовує Перевізнику штрафи згідно з виставленою претензією.
Згідно з п. 2.2.11. Договору у разі неможливості виконати рейс негайно сповістити про це ХПАС усно та письмово.
Тобто, обґрунтованість причини не заїздів можлива наприклад - технічна несправність автобуса, погодні умови чи інші істотні причини зазначені в усному та письмовому повідомленні перевізника.
Умовами пункту п. 5.4. Договору визначено, що на суму виставлених Стороною штрафних санкцій зменшуються або збільшуються платежі, передбачені пунктом 4.1 укладеного договору. У разі, якщо суми штрафів перевищують суму платежу, Перевізник сплачує суму штрафів на розрахунковий рахунок або в касу ХПАС.
Згідно з п. 11. Договору термін дії договору встановлюється з 17 квітня 2018 року до 16 березня 2023 року.
Таким чином, АТ «ХПАС» згідно складених актів щодо невиконання рейсів та виставлених претензій ФОП Кугно В.І. утримувало (зменшувало) платежі на суму заборгованості.
Станом на 30.09.2020 заборгованість ФОП Кугно В.І. перед AT«ХПАС» становила 5018,04 грн.
Позивачем у позові вказано, що на сьогоднішній день Відповідач продовжує здійснювати незаїзди на автостанції, на що Позивачем у відповідності до п. 5.4 дійсного Договору нараховуються дані штрафи.
Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 31.03.2020 по 31.12.2020 заборгованість ФОП Кугно В.І. перед AT«ХПАС» становить 32 768,04 грн.
Також, позивачем зазначено, що згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2020 по 31.01.2021 заборгованість зі сплати сум штрафів ФОП Кугно В.І. перед AT«ХПАС» становить 40568,04 грн.
Таким чином, позивач вказує, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором порушує його права, у зв'язку з чим він був вимушений звернутись з відповідним позовом до суду для відновлення порушених прав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 1.8.4. Статуту АТ "Харківське підприємство автобусних станцій", до складу Товариства (без права юридичної особи) входять відокремлені виробничі структурні підрозділи (автостанції, касові та касово-диспетчерські пункти), розташовані в м. Харкові та Харківській області та інші об'єкти, що йому належать.
Із обставин справи слідує, що 16.03.2018 між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (замовник) та фізичною особою-підприємцем Кугно Володимиром Івановичем (перевізник) укладено договір № 89 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Згідно п. 1.1 вищезазначеного договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування Сахновщина (АС) - Харків (АС-1) через Красноград, а перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах передбачених договором. Відповідно до п. 2.4.7 вищезазначеного договору перевізник зобов'язаний забезпечувати відправлення чи прибуття автобусів приміського (міського) автобусного маршруту загального користування тільки з автостанцій та із зупинок, передбачених паспортом приміського (міжміського) автобусного маршруту. Згідно п. 6.1 вищезазначеного договору строк діє з 17 березня 2018 року до 16 березня 2023 року включно і подовженню не підлягає.
Також, із обставин справи убачається, що 17.04.2018 між ФОП Кугно В.І. (перевізник) та ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" (ХПАС) було укладено договір № 08/18 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, предметом договору є надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів автобусних маршрутів згідно з затвердженими розкладами руху на автостанціях м. Харкова та Харківської області, які входять до складу ПАТ "ХПАС".
У відповідності до п. 1.2. договору, ХПАС надає перевізникові послуги, пов'язані з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів тих маршрутів, які згідно з дозволами органу державного управління на автомобільному транспорті закріпленні за перевізником (п. 1.2. договору).
Відповідно до постанови КМУ "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 № 392 та протоколу Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 22.05.2020 p. з 23.05.2020 були дозволені регулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні.
З огляду на вказані обставини наказом АТ "ХПАС" від 22.05.2020 року № 38 "Про початок роботи автостанції АТ ХПАС" з 23.05.2020 було відновлено роботу автостанцій АТ ХПАС.
Згідно з п. 5.1.2.1. договору № 08/18 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях перевізник сплачує ХПАС штрафи за неподану автобуса в начальний пункт маршруту (зрив рейсу), початок руху автобуса за маршрутом не з автостанції та за не заїзд транзитного автобуса згідно з затвердженим розкладом руху на автостанцію без поважних причин - у розмірі 50 грн. за кожний випадок.
У відповідності до п. 5.2. даного договору, підставою для матеріальної відповідальності ХПАС і перевізника є претензії, до яких додаються акти, що оформлюються згідно з матеріалами перевірок посадових осіб, відомостями касового продажу квитків, даними диспетчерських журналів, записами у дорожній документації, завіреними підписами відповідальних осіб. Суми штрафів визначаються на підставі цього договору згідно з претензіями, виставленими не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з п. 5.3. договору у разі незгоди з виставленим ХПАС або перевізником штрафом винна сторона у 10-тиденний термін після надходження претензії в письмовій формі повинна повідомити іншу сторону з обґрунтованістю причин незгоди. При відсутності обґрунтованої письмової відповіді ХПАС стягує з перевізника штрафи або відшкодовує перевізнику штрафи згідно з виставленою претензією.
У матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем позивачу аргументованої письмової відповіді з приводу не подачі автобусів в начальний пункт маршруту та не заїздів на транзитні автостанції.
Відповідно до п. 5.4. договору, на суму виставлених стороною штрафних санкцій зменшуються або збільшуються платежі, передбачені пунктом 4.1. договору. У разі, якщо суми штрафів перевищують суму платежу, перевізник сплачує суму штрафів на розрахунковий рахунок або в касу ХПАС.
У період з 23.05.2020 року по 31.07.2020 року позивачем були допущені випадки не подачі автобусів в начальний пункт маршруту та не заїздів на транзитні автостанції в кількості 326 разів, на загальну суму 16300,00 грн., що підтверджується актами про невиконання рейсів по датам та часу відправлення (акти від 15.06.2020, від 14.07.2020, від 13.08.2020, від 15.09.2020, від 13.10.2020, від 12.11.2020, від 11.12.2020, від 11.01.2021, від 02.02.2021) (т.1 а.с. 29-51) та претензіями до них (№ 11/164 від 15.06.2020, № 11/197 від 14.07.2020, № 11/258 від 13.08.2020, №07/289 від 15.09.2020, №11/339 від 15.10.2020, № 11/372 від 11.11.2020, № 11/428 від 11.12.2020, № 11/9 від 11.01.2021, № 07/39 від 03.02.2021), які були направлені позивачу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з 01.08.2020 року по 14.09.2020 року позивачем були допущені випадки не подачі автобусів в начальний пункт маршруту та не заїздів на транзитні автостанції на внутрішньо обласних маршрутах в кількості 228 разів, на загальну суму 11400,00 грн., що підтверджується актом про невиконання рейсів по датам та часу відправлення від 15.09.2020 та претензією № 07/289 від 15.09.2020, які були направлені позивачу.
Вищенаведені обставини були встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі № 922/2453/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 по справі № 922/2453/20.
Таким чином, під час розгляду справи № 922/2453/20, судом було встановлено факт того, що з 01.08.2020 по 14.09.2020 позивачем були допущені випадки не подачі автобусів в начальний пункт маршруту та не заїздів на транзитні автостанції на внутрішньо обласних маршрутах в кількості 228 разів, що підтверджується актом про невиконання рейсів по датам та часу відправлення від 15.09.2020 та претензією № 07/289 від 15.09.2020, які були направлені позивачу.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, в розумінні ст. 75 ГПК України не підлягає доведенню факт не подачі автобусів в начальний пункт маршруту та не заїздів на транзитні автостанції на внутрішньо обласних маршрутах у період з 01.08.2020 по 14.09.2020 позивачем були допущені випадки не подачі автобусів в начальний пункт маршруту та не заїздів на транзитні автостанції на внутрішньо обласних маршрутах в кількості 228 разів, що підтверджується актом про невиконання рейсів по датам та часу відправлення від 15.09.2020 та претензією № 07/289 від 15.09.2020, які були направлені позивачу.
Як визначено ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно п. 5.1.2.1 Договору перевізник сплачує ХПАС штраф за неподачу автобуса в начальний пункт маршруту (зрив рейсу), початок руху автобуса за маршрутом не з автостанції та за незаїзд транзитного автобуса згідно з затвердженим розкладом руху на автостанцію без поважних причин - у розмірі 50 гривень за кожний випадок.
Згідно п. 5.2. Договору підставою для матеріальної відповідальності ХПАС і Перевізника є претензії, до яких додаються акти, що оформлюються згідно з матеріалами перевірок посадових осіб, відомостями касового продажу квитків, даними диспетчерських журналів, записами у дорожній документації, завіреними підписами відповідальних осіб. Суми штрафів визначаються на підставі цього договору згідно з претензіями, виставленими не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 5.3. Договору у разі незгоди з виставленим ХПАС або Перевізником штрафом винна сторона у 10-тиденний термін після надходження претензії в письмовій формі повинна повідомити іншу сторону з обґрунтованістю причин незгоди.
При відсутності обґрунтованої письмової відповіді ХПАС стягує з Перевізника штрафи або відшкодовує Перевізнику штрафи згідно з виставленою претензією.
Згідно з п. 2.2.11. Договору у разі неможливості виконати рейс негайно сповістити про це ХПАС усно та письмово.
Тобто, обґрунтованість причини не заїздів можлива наприклад - технічна несправність автобуса, погодні умови чи інші істотні причини зазначені в усному та письмовому повідомленні перевізника.
Згідно з умовами п. 5.4. Договору на суму виставлених Стороною штрафних санкцій зменшуються або збільшуються платежі, передбачені пунктом 4.1 укладеного договору. У разі, якщо суми штрафів перевищують суму платежу, Перевізник сплачує суму штрафів на розрахунковий рахунок або в касу ХПАС.
При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо наявності обґрунтованої письмової відповіді відповідача, як і не містять доказів сплати суми штрафу.
Всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наведені позивачем обставини та жодних доказів на спростування позовних вимог, відповідачем до суду не надано.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" про стягнення 40568,04 грн. штрафу.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, судовий збір у розмірі 2270,00 грн. покладається на відповідача.
У позові позивач також просить суд покласти на відповідача судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 20000,00 грн.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як свідчать матеріали справи, позивачем - АТ "ХПАС" на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. надано наступні документи: копія договору про надання правничої допомоги б/н від 18.01.2021, копію додаткової угоди № 1 від 28.01.2021 до договору про надання правничої допомоги б/н від 18.01.2021, копію звіту витраченого часу адвоката за договором про надання правничої допомоги б/н від 18.01.2021 на суму 8100,00 грн. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т.1 а.с. 55-58).
Проте, позивач - АТ "ХПАС" не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Доказів понесення таких витрат (платіжного документу) позивачем також не надано.
Інформація, яка міститься у звіті витраченого часу адвоката (т.1 а.с. 57), зокрема перелік наданих послуг, не може вважатись тим розрахунком, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є однією з необхідних умов для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Тобто, зазначений звіт витраченого часу адвоката (т.1 а.с. 57) не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які безумовно підтверджують факт надання адвокатом послуг, у заявленому у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, які поніс позивач у розмірі 20000,00 грн. Доказів понесення таких витрат (платіжного документу) позивачем також не надано.
Суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи вище встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що адвокатом не доведено фактичного розміру понесених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи в суді першої інстанції, та невідворотності їх понесення. Таким чином, суд відмовляє АТ "ХПАС" у відшкодуванні витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. в зв'язку із їх необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кугно Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 22, код ЄДРПОУ 03115293) - 40568,04 грн. штрафу та 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "06" квітня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова