Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" березня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3925/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Кучко А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" (63202, Харківської обл., смт. Нова Водолага, вул. Пролетарська, буд. 28)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" (61046, м. Харків, вул. Багратіона, 6, оф. 205/2)
про стягнення 264186,89 грн
за участю представників:
позивача - Щоголева О.А., довіреність б/н від 16.12.2020,
відповідача - не з'явився
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Приватного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" (позивача) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" (відповідача) про стягнення 264186,89 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки № 64 від 25.02.2020 в частині здійснення покупцем своєчасної та повної оплати отриманого у власність товару, з урахуванням чого, до стягнення з відповідача заявлено: заборгованість у розмірі 260000,00 грн., 3 % річних у розмірі 1486,89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2700,00 грн., всього - 264186,89 грн.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 3962,81 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2021 подальший розгляд справи № 922/3925/20 вирішено здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.02.2021 об 11:45.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2021 задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 02.03.2021 об 11:00.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи (вх. №3237 від 09.02.2021), задоволено усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 16.03.2021 о 12:00.
16.03.2021 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. №6007), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2021 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 30.03.2021 на 12:45.
Позивач у судове засідання 30.03.2021 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 260000,00 грн., 3 % річних у розмірі 1486,89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2700,00 грн.
Відповідач у судове засідання 30.03.2021 не з'явився, разом з тим, через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №7137), мотивоване перебуванням президента товариства у відрядженні.
За результатами розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 7137 від 30.03.2021), суд, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2021 у справі № 922/3925/20 відмовив у його задоволенні.
Судом також враховано те, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У даному разі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі.
Відповідно до ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
25.02.2020 між Приватним акціонерним товариством "Нововодолазький молокозавод" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія «ПЛУТОС» (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 64 (далі - Договір) (т.1 а.с. 8-10), відповідно до умов п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати і оплачувати молочну продукцію асортимент, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначена сторонами у видаткових накладних, які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину (товар).
Якість товару повинна відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов, що діють на території України та підтверджуватись сертифікатом (паспортом) відповідності якості товару.
На виконання умов Договору постачальник поставив товар, а саме: масло солодко вершкове селянське 72,5%, ваг. у кількості 2500 кг за ціною 108 грн./кг на суму 270000,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 211103 від 11.09.2020 , ТТН № Р211103 від 11.09.2020 (т.1 а.с.12-14).
Відповідно до пункту 3.2. Договору оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у Договорі.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних та/або видаткових накладних (залежно від умов поставки товару) постачальника.
Відповідно до п. 3.4. Договору відстрочка платежу за поставлений товар не повинна перевищувати 3 банківських днів.
З урахуванням умов п. 3.4. Договору, покупець мав зобов'язання зі сплати товару не пізніше 16.09.2020 року.
Позивачем у позові вказано, що відповідачем не дотримано своїх зобов'язань щодо здійснення своєчасної та повної оплати вартості товару, та 02.11.2020 сплачено лише 10000, 00 грн., про що посилається на належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 436 від 02.11.2020 на суму 10000,00 грн. (т.1 а.с. 11), з урахуванням чого, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка склала 260000,00 грн.
Із обставин справи слідує, що у зв'язку із наявною заборгованістю, позивачем, на адресу відповідача 27.10.2020 була надіслана претензія про сплату заборгованості № 77 від 22.10.2020 (т.1 а.с. 15-17).
Однак відповідач відповіді не надав та заборгованість позивачу не сплатив.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач у відзиві на позов зазначає про невідповідність товару вимогам до якості, про що відповідач неодноразово звертався до позивача щодо необхідності повернення товару або його заміну. Відповідачем у відзиві також вказано, що кінцевий замовник відмовився від даного товару, посилаючись на невідповідність якості товару вимогам ДСТУ 4399:2005, невідповідності даних зазначених у посвідченнях якості та декларації відповідності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір № 64 від 25.02.2020 за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з вимогами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджено, що 11.09.2020 Приватне акціонерне товариство "Нововодолазький молокозавод", на виконання своїх зобов'язань за договором поставки № 64 від 25.02.2020, передало у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" товар - масло солодко вершкове селянське 72,5%, ваг. у кількості 2500 кг за ціною 108 грн./кг на суму 270000,00 грн. (з ПДВ), що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями: видаткової накладної № 211103 від 11.09.2020 , ТТН № Р211103 від 11.09.2020, які підписані сторонами, підписи скріплено печатками (т.1 а.с.12-14)
Вимогами статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Також, вимогами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 3.4. Договору відстрочка платежу за поставлений товар не повинна перевищувати 3 банківських днів.
Таким чином, з урахуванням дати здійснення поставки товару (11.09.2020), та враховуючи умови п. 3.4. Договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару не пізніше 16.09.2020 року.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Нормами ч.1 ст.202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, з огляду на погоджені сторонами умови договору поставки № 64 від 25.02.2020, де сторони чітко погодили та встановили ціну товару, порядок постачання товару, а також погодили порядок та строк його оплати, тому у відповідача існує обов'язок зі своєчасної оплати товару у встановленому розмірі та встановлені пунктом 3.4. Договору строки.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів належного виконання відповідачем умов поставки № 64 від 25.02.2020 та сплати заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 260000,00 грн. у матеріалах справи відсутні.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 260000,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню.
Водночас, твердження відповідача щодо невідповідності товару вимогам до якості відхиляються судом, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, разом із тим, щодо оформлення виробником документації, що посвідчує якість та безпеку товару суд звертає увагу на погоджені сторонами умови пункту п.5.1. договору, згідно якого постачальник гарантує, що якість товару відповідає вимогам державних стандартів та технічних умов, що діють на території України та підтверджуються сертифікатом (паспортом) відповідності (якості).
Відповідно до п. 5.2. Договору підтвердженням належної якості товару, за даним договором, є сертифікат якості на Товар.
При цьому, із обставин справи слідує, що відповідачем не заперечується, що при поставці товару, позивачем надані документи, що посвідчують якість товару, а саме: посвідчення про якість № 77 від 11.09.2020, з якого убачається, що лабораторному дослідженню підлягала партія товару (масло солодковершкове селянське, 72,5 % жиру, моноліт 5 кг, яка виготовлена 04.09.2020 в обсязі 1540 кг; посвідчення про якість № 78 від 11.09.2021, з якого вбачається, що лабораторному дослідженню підлягала партія товару (масло солодковершкове селянське, 72,5 % жиру, моноліт 5 кг, яка виготовлена 08.09.2020 року в обсязі 960 кг.
Зазначені посвідчення видано виробничою лабораторією ПрАТ «Нововодо лазький молокозавод».
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивачем, разом із відповіддю на відзив надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії таких документів: експлуатаційний дозвіл для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів № 20-21-03МР від 30.11.2010 року; сертифікат на систему управління безпечністю харчових продуктів № иА.НАССР.003.305-19; свідоцтво про відповідність системи вимірювання вимогам ДСТУ 18010012:2005 № 01-0105/2019 (т.1 а.с. 67-69).
Таким чином, на виконання вимог пунктів 5.1.-5.2. Договору позивачем при постачанні товару надано посвідчення про якість товару, а на виконання вимог Закону України «Про безпечність і якість харчових продуктів» - декларацію виробника, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та вимог законодавства.
Щодо доводів відповідача про те, що кінцевий споживач не прийняв у нього товар у зв'язку з начебто його неналежною якістю, водночас у відзиві відповідачем зазначено про нібито існування домовленості між позивачем та відповідачем щодо здійснення відповідачем оплати після отримання коштів від кінцевого замовника, а саме через 45 днів після поставки, суд зазначає наступне.
Як зазначалося судом вище, відповідно до п. 3.3. Договору розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання - передачі товару та/або товарно-транспортних та/або видаткових накладних (залежно від умов поставки товару) постачальника.
Згідно з п. 3.4. Договору відстрочка платежу за поставлений товар не повинна перевищувати 3 банківських днів.
Відповідно до п. 9.3.Договору зміни та доповнення до даного Договору вносяться в письмовій формі шляхом укладання додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п.9.6.Договору у випадку неможливості виконання в строк своїх зобов'язань за договором з будь-яких причин. Сторона, яка не зможе виконати в строк своє зобов'язання (поставити товар чи оплатити товар), повинна негайно повідомити про порушення строків іншу сторону, з метою мінімізації збитків іншої Сторони.
Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування між сторонами домовленостей про зміну строків оплати або звернення відповідача до позивача про неможливість виконати в строк свої зобов'язання з обґрунтуванням такої неможливості.
Жодних доказів щодо неприйняття кінцевого споживача від відповідача товару у зв'язку з його неналежною якістю відповідачем до матеріалів справи також не надано.
Щодо письмової вимоги відповідача № 20/01-1 від 20.01.2021, яку подано разом із відзивом на позов, суд зазначає, що ця вимога була надіслана після звернення позивача у грудні 2020 року з даним позовом до суду, що, у свою чергу, переконливо свідчить про те, що її було направлено виключно для подання до суду.
При цьому, суд звертає увагу на погоджені сторонами умови пункту 5.3. Договору, якщо при прийманні товару покупцем була виявлена недостача, невідповідність якості товару вимогам стандартів або супровідним документам - покупець у присутності представника перевізника або постачальника приймає поставлену частину товару при недопоставці, склавши відповідний акт у письмовій формі про фактичну кількість товару.
Відповідно до пункту 5.7. Договору у всіх інших питаннях що до прийому-передачі товару, які неврегульовані даним договором, сторони керуються Інструкціями про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості та кількості П7 та П6.
З урахуванням наведеного, сторонами у спірному договорі було чітко передбачено, що відносин, що стосуються порядку прийому товару по якості застосовується Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу СРСР № П-7 від 25.04.1966 із внесеними змінами та доповненнями (надалі - Інструкція).
У відповідності до п.6 Інструкції приймання Продукції за якістю та комплектністю проводиться на складі отримувача при місцевій поставці не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції 24 годин після отримання продукції на склад отримувача.
Відповідно до п.10 Інструкції приймання вважається виконаним своєчасно, якщо перевірка якості та комплектності закінчена в зазначені строки.
Згідно з п. 14. Інструкції приймання продукції за якістю і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідно до п. 16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), договору чи даним, зазначеним на маркуванні чи супровідних документах, які засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при її прийомі дефектів.
Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в отриманні продукції та складанні двостороннього акту представника виробника (відправника). При місцевій поставці виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акту є обов'язковою.
Пунктами 17-18 Інструкції передбачено вимоги до інформації, яка повинна бути зазначена в повідомленні про виклик та строки його направлення.
Відповідно до п. 20 Інструкції передбачено, що у разі неявки представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у визначений строк, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузі інспекції по якості продукції, а перевірка якості товару експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.
Згідно з п. 29 Інструкції за результатами приймання продукції по якості та комплектності за участю представників вказаних у п. 19 та 20 Інструкції складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції.
Згідно п. 30 Інструкції акт підписується усіма особами, які приймали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, що не погоджується із змістом акту, зобов'язана підписати його з відміткою про не погодження та викласти свою думку.
Також, згідно з пунктами 26 - 28 Інструкції у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений відбір зразків (проб), особи, які беруть участь в приймання продукції за якістю, зобов'язані відібрати зразки (проби) цієї продукції. Відбір зразків (проб) проводиться в точній відповідності з вимогами зазначених вище нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються і забезпечуються етикетками підписаними особами, які беруть участь у відборі. Про відбір зразків (проб) складається акт, що підписується усіма що у цьому особами. З відібраних зразків (проб) один залишається у отримувача, другий надсилається виробнику (відправнику) продукції. У всіх випадках, коли це передбачено стандартами, технічними умовами, іншими обов'язковими правилами і договором, відбираються додаткові зразки (проби) для здачі на аналіз або випробування в лабораторії або науково - дослідні інститути. Про здачу зразків (проб) на аналіз або випробування робляться відповідні позначки в акті відбору зразків (проб). Відібрані зразки (проби) продукції повинні зберігатися одержувачем, виробником (відправником) до вирішення спору про якість продукції.
Пунктом 34 Інструкції передбачені дії одержувача (покупця) у випадках, коли неналежна якість товару виявлена кінцевим споживачем. В цих випадках одержувач (Покупець) замість акта, зазначеного в п. 29 цієї Інструкції, повинен представити виробнику (відправнику): а) заяву споживача про обмін товару і висновок магазина із зазначенням найменування товару, його виробника (Відправника) і постачальника, ціни товару, характеру недоліків і причини їх виникнення, часу продажу, обміну, ремонту товарів або повернення їх вартості; б) документи, передбачені Правилами обміну промислових товарів, куплених у роздрібній торговельній мережі, що підтверджують неналежну якість товарів.
Таким чином, відповідач, заявляючи у своєму листі № 20/01-1 від 20.01.2021 про відмову від прийняття масла вершкового та про його повернення позивачу, у зв'язку з його сумнівною якістю, при цьому, у період з 11.09.2020 та по 22.01.2021 не звертався до позивача з будь-якими претензіями та зауваженнями щодо якості поставленого товару (доказів зворотного у матеріалах справи відсутні) в тому числі: протягом строків, встановлених Інструкцією П-7 представник відправника для проведення приймання товару не викликався, акт про фактичну якість поставленого товару не складався, доказів перевірки поставленого товару представником відповідної галузі інспекції по якості продукції, експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості тощо, за результатами якої складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції та доказів про направлення позивачу претензій кінцевого споживача матеріали справи не містять.
Решта заперечень відповідача у відзиві зводиться до довільного тлумачення останнім норм права на свою користь, які не відповідають їх дійсному змісту та призначенню.
Також, за порушення строків оплати товару, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 1486,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 2700,00 грн.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У даному разі, судом встановлено порушення відповідачем умов договору поставки №64 від 25.02.2020, в частині виконання свого обов'язку зі своєчасної оплати товару у встановленому розмірі та встановлені пунктом 3.4. договору строки.
З урахуванням наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, у тому числі статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 17.09.2020 по 23.11.2020 в сумі1486,89 грн та інфляційні втрати за жовтень 2020 р. в сумі 2700,00 грн підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для повного задоволення позову не спростовує.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору у даній справі покладається на відповідача в сумі 3962,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Плутос" (61046, м. Харків, вул. Багратіона, 6, оф. 205/2, код ЄДРПОУ 43252663) на користь Приватного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" (63202, Харківської область, смт. Нова Водолага, вул. Пролетарська, буд. 28, код ЄДРПОУ 00447480) - 260000,00 грн. заборгованості; 1486,89 грн. 3 % річних; 2700,00 грн. інфляційних втрат та 3962,80 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "06" квітня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова